No 12 (966) Субота, 28 березня 1959 р. ; Ціна 20 коп. МИ — ЗА СПРАВЖНЄ САМООБСЛУГОВУВАННЯ Нинішній учбовий рік відзна чений важливою подією в житті університетського колективу. Під тримуючи почин вузів Ленінграда і Києва, наші студенти вирішили перейти на самообслуговування гуртожитків. Ретельна, копітка робота, що передувала цьому переходові, при несла вже перші наслідки. Варт зайти до гуртожитків, щоб поба чити, що в коридорах, місцях гро мадського користування і в кімна тах студентів стало значно чисті ше. В цьому проявляється піклу вання студентських рад і комен дантів гуртожитків, а також ши рокого студентського активу. Так, у гуртожитку по вул. Ар- СНЮЮТЬГа^^ 4 ” 0 За Г Р а Ф* К ОМ ЗДІЙ- ся че Р г Ування як учбового Так ‘ Вахтерів Зразковий X встан °вився В усіх кім. живуть дівчата. Серед кімнат хлопцщ у гуртожитку по сТанГГ ЛеНІНа ’ 20 в -лежкому РИМаЮТЬСЯ канати 63 (ста роста — студент геологічного Ля. (сгш? Миола Бл УД°в) та 65 (староста – студент того ж рештГіічнГ П °греб НЯ к). Дм Решта кімнат, де живуть хлопці- геологи, В антисанітарному стані. Підлоги тут брудні, чергові кім нат недбало виконують свої обо- в язки. І не випадково студрада цього гуртожитку запросила дека- г а м „ геологі ™ого факультету • • М. Захарченка спеціально прий ти, щоб на місці ознайомитися з станом кімнат, де живуть його ви хованці. Будемо сподіватися, що прихід декана не залишиться без наслідків. Серед кімнат радіофі зичного факультету особливо по- No 148 (староста Не краще справи і в кімнатах ге™; т° ЖИВУТЬ На вул Ар ‘ тема, 49. Тут проживають студен ти історичного та біологічного фа- ультетів. Так, завжди брудно в кімнатах No 3 (староста – студент курсу історичного факультету Головчанський), No б (староста – і Л ° Г П ОДУШКО ) та ™ • ‘ СТа Р° Ста — випускник біо- кахТ™« Недоліком у гуртожит- X Т Р бота чергових вахтерів, саміГ” яки х тепер виконують вони Т® “ ™ ’ Під час чергування «Х/ Р1ДК ° займаються всім, крім своїх прямих обов ’ язків: чи тають книжки, конспектують, ве- ^ ТЬ а” рИВаТНІ розмови ПО телефо- к«т^ СНа Р ‘ 4 ‘ ТаКІ ВаХТе РИ не слід кують за тим, хто входить до гур тожитку і хто виходить 3 нього, те перевіряють студентських квит- Справедливі нарікання є і на адресу старших добового наряду, які . ще часом погано виконують свої обов ’ язки, недбало став- ™ ться до збереження господар ського інвентаря, не роблятьна- ’ *™. записі в У книзі прийому та здачі наряду. } Все це свідчить про те, що на шим студентським радам треба ще чимало попрацювати, щоб до могтися зразкового санітарного стану приміщень та зразкового виконання своїх обов ’ язків черго вими студентами. На жаль, дека ни і громадські організації фа культетів ще дуже мало цікавлять ся станом справ у гуртожитках, де мешкають їхні студенти. Пи тання про санітарний стан сту дентських кімнат повинно стати , предметом спеціального розгляду на засіданнях комсомольських та профспілкових бюро факультетів. Завдання тепер у тому, щоб, закріпивши перші успіхи, добити ся ліквідації існуючих недоліків у гуртожитках і приступити до поступового переходу на самооб слуговування не лише гуртожит ків, а й учбових корпусів. Перші спроби в цьому напрямку вже робляться у філологів. Не може бути сумніву в тому, що наші сту денти повністю справляться з ци ми завданнями. І. ГНІДАШ, Я. КРУПАТКІН НА ВУЛИЦІ МІСТА ВИЙШЛИ ДРУЖИННИКИ Боротьба з про явами пережитків капіталізму у сві домості деяких людей, а також з впливом розтлінної буржуазної моралі зараз є найваж ливішим. завдан ням у справі вихо вання молоді. Масова, активна участь у цій боротьбі в першу чергу передо вої молоді раз і назавжди покладе край пия цтву, хуліганству, стиляжництву. У відповідь на постанову партії та уряду про створення на родних дружин по всій країні на підприємствах, установах, в учбових закладах почали створю ватися загони. І у нас, на географічному факультеті, був створений загін, до складу якого увійшли студен ти з першого по четвертий курс. Беруть активну участь у створенні і роботі загону і викладачі факультету, особливо Ю. М. Мандрикін. Всього в загоні нараховується 31 чоловік. Ко мандир — студент другого курсу Е. Павлищев. За короткий час з моменту створення загону було проведено два чергування. • Перше, правда, по суті, було зірвано внаслі- док того, що не було приміщення для штабу загону, інструктаж відбувався в коридорі гур тожитку, не було нарукавних пов ’ язок, прийшло мало народу. Багато дружинників брали участь у виборчій кампанії і тому не змогли прибути на чергування. Другий вихід загону відбувся через два тиж ні, 15-го березня, і пройшов значно краще. У гуртожитку по проспекту Леніна для штабу було виділено кімнату. Крім Головачова, Стрижельчика, Олійника та Макогона, на чергування прибули всі. А ці чет веро були відсутні обидва рази. Дивно. Бути дружинником — справа честі кожної радянської людини, справа добровільна, і ніхто не приму шував їх записуватись до загону. Мабуть, у цих студентів вистачило ентузіазму лише на те, щоб записатися. Але такої участі у всенародній бо ротьбі нікому не потрібно. Слід сказати, що у членів загону ще й досі немає посвідчень і значків. Треба якнайшвидше усунути це: посвідчення узаконює затримання порушника громадського порядку, надає біль ше впевненості і рішучості у діях. Загін географічного факультету є часткою численної університетської дружини. Своїм сто процентним відвідуванням, активністю у майбут ніх чергуваннях загін зробить свій внесок у спільну справу — боротьбу за спокійне життя наших людей. 0. ОЛЄЙНИКОВ, наш нор. У дипломників Вони виправдають покладені на них надії Період роботи над дипломом і і захист його — вирішальний, [напружений і разом з тим уро- і чистий момент у житті кожного. і Тут студент повинен показати все [своє вміння, всі знання, придба- I ні ним під час перебування в уні- іверситеті. і І погано доводиться тому, хто [ледарював ці роки, хто побоював- ; ся «перевтомити себе». і Хочеться розповісти про скром- І них трудівників — дипломників і хімічного факультету, про людей із завзятою комсомольською жил- і кою — Ніну Кобу та Анатолія По- і пова. і Хімфак для них не був випад- іково обраним факультетом. і Присвятити своє життя хімії — і було мрією кожного з них з і шкільної лави. і Йіна Коба закінчила хімічно– І механічний технікум, рік працю- і вала в заводській лабораторії і [лише після цього, усвідомивши і [Перевіривши свою любов до хімії, і вона вирішила вступити до уні- іверситету. Протягом усього курсу і навчання вона була не лише від- імінницею, але й одним з найак- ■ тивніших громадських діячів фа- ■ культету. : її пам ’ ятають на II курсі як ■ члена бюро факультету, на III і :1V — вона незмінний голова проф- ■ бюро хімфаку. Багато корисних ■і добрих справ на рахунку Ніни. : Тепер ви її можете побачити на їкафедрі органічної хімії, де вона із таким самим умінням і ретель- : ністю працює над дипломною те- і мою. І — Тема в мене дуже цікава, — іговорить Ніна. — Я повинна одер- Іжати безпосередні барвники — і похідні тіодіазола. І вона цілком іпоринула в цю роботу. і Люблять і поважають на фа- ікультеті Толю Попова. Він прий- ; шов до нас у 1954 році з сріб- I ною медаллю. Як і Ніна, він від- [ мінно вчиться, хороший, чуйний [товариш. Захоплюється спортом, [постійно обирається у комсомоль ське бюро факультету. З першо- го ж курсу він з захопленням по чав працювати в науковому гурт ку фізичної хімії. Це не лише працездатний, але й обдарований студент. Його статті не раз дру кувалися у хімічному журналі. Зараз Анатолій успішно прова дить наукові дослідження і в той же час опрацьовує дипломну тему: «Розробка методики визна чення пружності пари з допомо гою мічених атомів». Я попросила, щоб Толя поділив ся з нами своїми думками про майбутнє. Він відповів, що хоче віддати всі сили хімії, щоб вне сти частку своїх знань і праці у грандіозний розвиток цієї науки, піднесенням якої повинен пиша тися не лише хімік, але й кожна радянська людина. Ми впевнені, що він і десятки Ішт^варкпііи з честю виправ дають покладені на них народом надії і віддадуть Батьківщині удвічі за ту увагу, якою вона оточила їх. Г. ТОРЯНИК, наш кор. Дуже важливу для народного гос подарства тему про вікові і геогра фічні відзнаки па- разитофауни дея ких видів амфібій майже закінчила розробляти п ’ яти- курсниця біофаку Лідія Белінісова. Попереду — захист. Юра Єгоршин виконує свою дипломну роботу на кафедрі радіоспектро скопії. Тема, яку він роз робляє, дуже цікавить його як майбутнього ра діофізика. Ф Фото А. Медведєва. ,ПАРТІЙНЕ ЖИТТЯ Авангардна роль комуніста в навчанні Це одна з найважливіших тем університетського життя. Нещо давно комуністи, активісти істо ричного факультету, зібрались на відкриті партійні збори, щоб об говорити це питання. Нічого зайвий раз підкреслюва ти важливість серйозної і глибо кої підготовки фахівців-істориків. На факультеті повсякденно за цю високу якість підготовки май бутніх діячів культурного фронту ведеться боротьба і по лінії під вищення якості викладання учбо вих дисциплін, і по лінії підви щення вимог до знань студентів, особливо комуністів, яким нале жить вести перед, подавати при клад. Кафедри регулярно прова дять взаемовідвідування лекцій, їхнє обговорення, намагаючись якомога покращити якість орга нізації навчального процесу. З студентами працюють такі висо кокваліфіковані викладачі, як С. М. Королівський, Б. А. Шрам- ко, І. К. Рибалка, 0. А. Прото- попов та інші. Старанним, сумлінним навчан ням переважна більшість студен тів університету завоювала пра во знаходитися в лавах кращих. З року в рік перед у навчанні ведуть комуністи Литвиненко, Гутман, Майборода, Герасименко та інші. Хороше поповнення прийшло цього року в особі Вакуленка, Монастирського, Плахотного, Вер- локи, які першу сесію склали на «відмінно». У них усіх у недалекому мину лому — праця в дружному вироб ничому колективі, служба в ла вах Радянської Армії — хороша, чудова школа нашого життя. Звідси і високе почуття відпові дальності, звідси і прагнення навчатися сумлінно, щоб працею своєю, вмілою і потрібного, слу жити народові. Але, на жаль, ще не всі кому ністи усвідомили серйозність по кладених на них обов ’ язків. Не стали ще прикладом для то варишів у навчанні Щедрий, Чи- стопольський, Дмитриченко, Го робець. ‘Все ще недостатньо при діляв уваги навчанню третьокур сник Бакшеєв. Спочатку йому за важала перевантаженість громад ською роботою. А зараз, очевид но, лише просто недостатня усві- домленість свого обов ’ язку сту- дента-комуніста. Ще не всі партійні групи по- справжньому борються за високу успішність комуністів, ще не за вжди «трійка» стає приводом для принципової розмови на партійній групі. А кожному ясно, що коли самі члени парт- групи одержуватимуть «трійки», група не зуміє особливо суворо . і настійно вимагати від комсо мольців курсу сумлінної праці ви соких знань. Ділова доповідь секретаря партбюрз факультету В. І. Аста- хова, в якій було порушено ба гато важливих питань, схвилю вала багатьох. Т. т. Шерман, Ко вальов, Танцюра зупинились на необхідності покращання всієї си стеми проведення практичних за нять. Наздогнати товаришів у на вчанні дали слово зборам Горо бець і Дмитриченко. Партзбори прийшли до виснов ку про необхідність ще більше підвищити вимогливість до знань студентів, не припускати проявів лібералізму, систематично кон тролювати і перевіряти знання студентів на практичних заняттях і колоквіумах. Партійні збори висловили пев ність у тому, що історичні рішен ня XXI з ’ їзду КПРС стануть по воротним пунктом в діяльності всього колективу університету в напрямку покращання організа ційної, учбової і політико-вихов- ної роботи, у справі підготовки кадрів високоосвічених спеціалі стів, гідних будувати комунізм. м. володько. ЗАНАДТО СПОКІЙНО Слід сказати прямо — СНТ на філологічному факультеті не ча сто виявляло ознаки свого існу вання. Саме про його недостатню, в ’ ялу роботу все частіше стали говорити на факультеті. Чому ж так? Адже люблять філологи лі тературу, мову, свої предмети. Про це свідчить, наприклад, ство рення за ініціативою студентів гуртка «Література в маси» (ста роста Джилкібаєв). Кому ж, як не філологам, пропагувати книгу, кращі твори літератури, викори стовуючи різні форми пропагуван ня: диспут, доповідь, бесіду, ви ставку, художнє читання? Вже є перші спроби і спроби вдалі. Про любов філологів до своєї справи, до своєї майбутньої про фесії свідчить і хороша робота гуртка російської мови (керівник Г. І. Шкляревський, староста В. Войнов). Викладачі кафедри активно допомагають студентам, привчаючи до вміння самостійно мислити, обгрунтовувати свої думки. І якщо інші гуртки (а їх на факультеті всього 5) працю ють незадовільно, справа не лише в ставленні студентів до СНТ, а і в організації роботи. Почнемо з того, що на філфаці всього офіційно нараховується 100 членів СНТ. Якщо навіть не відкидати від цієї кількості тих, які лише числяться (а вони, на жаль, є), то й так кожен скаже — мало, товариші філологи, у вас студентів серйозно і по-справж ньому працює над глибоким ово лодінням своїм предметом. Є на факультеті і рада СНТ. Входять до її складу солідні лю ди. Р. Ткаченко відповідає за зв ’ язок із школами. ПеданіСніт- ковська — за пресу. Давидова і Мазепа контролюють діяльність гуртків, а Л. Тарасов цю раду очолює. І ось за учбовий рік ви пущено лише один «Вісник. СНТ», а наступний … готується. Л. Тарасов повідомляє, що ще на початку учбового року член СНТ В. Тимченко висунув ряд пропозицій: домогтись, щоб нау кове товариство стало справжньо масовою організацією, однією з важливих ділянок громадського життя факультету; налагодити тісний і постійний зв ’ язок з від повідними гуртками інших вузів, частіше відвідувати школу тощо. Але час іде. Незабаром розпоч неться активна підготовка до чергової сесії, але ж жодного кроку не зроблено для перетво рення пропозицій В. Тимченкав. життя. Деяке пожвавлення, правда, вже намічається. Особливо це по мітно на дошці об ’ яв: тут з ’ яви лось багато об ’ яв про майбутні за сідання гуртків. Окремі гуртків- ці готують до традиційної кон ференції цікаві доповіді. Але все ж філологи повинні з усією сер йозністю проаналізувати стнови- ще, яке склалося. Може, кафед ри невдало підібрали керівників, може, до складу ради обрано бай дужих людей, може партійна і комсомольська організації неси стематично контролюють діяль ність комсомольців, що відпові дають за наукові студентські гуртки? Так, слід з ’ ясувати, і все, що заважає, — усунути. І ще. Дуже хотілося б знати, як стоять справи в СИТ на інших факультетах. Може, товариші по діляться своїм досвідом? І. ЖУКОВА. Наша пошта Коли поруч друзі Приємно жити у великому дружному колективі, коли поруч друзі. Вони не залишать тебе у біді, порадіють твоїм успіхам, да дуть товариську пораду. Саме таких справжніх друзів я знай шла на своєму курсі. На початку цього учбового ро ку я довго хворіла, спочатку в лікарні, потім вдома. Але подру ги часто відвідували мене, допо магали в заняттях. Зовсім нещо- давно я їздила до санаторію. Про це також попіклувались товари ші. Особливо багато для цього зробили В. Дмитріева, А. Яковле ва, А. Кульбачна. Я сердечно вдячна їм за цю велику турботу, якої не забуду все життя. Л. ВЕНГЕР, студентка ІІкурсу філологічного факультету. УРОН ВЕДЕ МЕТОДИСТ В десятих класах 17-ї середньої школи відбулися відкріпі уроки керівника методиста доцента М. І. Кенігсберг^ на теми: «Основні риси радянської літератури» та «Соціалістичний реалізм– творчий метод радянської літератури». Змістовне, цікаве і просте* розкриття тем збудило у учнів ве ликий інтерес до теорії літератури, про що свідчать численні за питання після закінчення викладу. Цілком володіючи класом, М. І. Кенігсберг встановила потріб ний контакт з учнями, добре активізувавши їх пізнавальні сили, чому сприяло вдале сполучення методу усного викладу з бесідою. Почин М. І. Кенігсберг заслуговує всебічної підтримки: такі уро ки дають дуже багато і студентам, будучи певним зразком для них, і учням, прищеплюючи їм любов до предмета. В. КРИНИЧАНСЬКА, студентка IV курсу філфаку. Повість про добрих бандитів Н. Слєпченко, студентка-заоч- ниця III курсу географічного фа культету, мирно, нікого не чіпа ючи, прогулювалась по парку. Раптом з-за кущів вихопилось три бандити. Загрожуючи ножем, во ни вимагали її залікову книжку. Що залишилось робити бідоласі? Віддала… їхній страшний регіт луною розкотився по парку… А через деякий час матрикул знову був у руках законної господарки, але… але в ньому були простав лені оцінки, і, уявіть, хороші, а ще більше здивуєтесь, коли дізнаєтесь, що оцінки ці були са ме по тих предметах, екзамени з яких Слєпченко мусила скла дати. Ось яку історію, захоплюючу і фантастичну, розповіла, гірко пла чучи, студентка в заочному від діленні, коли її обвинуватили у підробці оцінок. __ Ну, а чому ж ви одразу не прийшли до нас, чому видали оцінки за свої? — спитали у неї У відповідь — сльози і мов чання. Виключивши її з університету, звільнивши від необхідності пра цею заробляти хороші оцінки, Слєпченко дали можливість до кінця домислити фантастичну і зворушливу повість про добрих бандитів. Р. чопп. Наболілі питання життя КОМСОМОЛЬСЬКА організа- ** ція університету на два мі сяці затримала сплату комсомоль ських внесків. Через неявку ком сомольців зірвалась робота спор тивного активу, потім — комсо мольського. Випадковість? Збіг обставин? Ні! Ланки одного лан цюга — погано поставлена органі заційна робота, недостатньо міц ний зв ’ язок комітету комсомолу? з факультетськими організаціями, відсутність систематичного конт ролю за виконанням, прийнятих рішень. А ЩОБ ЦЕ ВСЕ НЕ БУЛО ГОЛОСЛІВНИМ, побуваємо в гостях у радіофізи- ків. Комсомольська організація тут велика — 471 чоловік. Тради ції хороші є. Радіофіз.ики на ці лині і на будівництві показували зразки праці, вони гаряче люб лять свою майбутню професію, палкі патріоти свого факультету; на посадці дерев, в складі бригад- мілу були першими. Знайомство з комсомольською організацією добре розпочинати зі зборів, куди люди збираються, щоб поговорити про істотне, ви рішити найважливіше. Тим біль ше, що на факультеті останні збо ри були аж у листопаді, та й те ма сьогодні цікава: «Завдання комсомольської організації фа культету в світлі рішень XXI з ’ їзду КПРС та інформація бюро про зроблене за 4 місяці». Отже, вирішено. Пішли на збори! Але що це? В аудиторії не дуже чисто, зовсім не затишно, стіл президії не застелено. Шум но. А головне — де загін радіо- факівців? Тут навряд чи зібралась половина. По їхніх обличчях видно, що суха інформація секре таря бюро Карпука, за якою не побачиш ні себе, ні товаришів, ні свого зв ’ язку з великими пла нами, мало кого зацікавила, а ще менш — запалила. А потім — майже гробова тиша, тяжка; періодично в цю тишу го ловуючий, він же доповідач, ки дає; «ХТО БУДЕ ВИСТУПАТИ?» З мудрим зауваженням, що ви ступати важко, бо ні про що, піднявся на трибуну першокурс-. ник. Після нього ІІІеїн, відомий на факультеті громадський діяч, намагався запевнити збори, що суха інформація аж ніяк не ві дображає активної діяльності фа культетського СНТ, за яке він відповідає, і, демонструючи своє знання фольклору, зауважив, що риба гниє з голови, маючи на увазі комсомольське бюро і, оче видно, себе в тому числі, як його члена. Із смутком оглянувши аудито рію, Денисенко з важким зітхан ням заявив: «А я ж ішов на збори бадьорий!» Це розвеселило всіх, навіть тих, хто здавалось, давно і кріпко спить. Але взагалі в його словах була глибока істи на: на таких зборах важко збе регти почуття бадьорості. Після декількох не менш змі стовних виступів, які перемежа- лися важкою мовчанкою, після ви ступу п ’ ятикурсника Снурникова, загартованого і посивілого на громадській роботі, який завзято намагався довести присутнім, що під лежачий камінь і вода не те че збори закінчились. ЩОБ СТАЛА ЗРОЗУМІЛОЮ ця намальована картина, ска жемо, що комсомольська дисци пліна на факультеті низька, перед черговим засіданням бюро у чле нів бюро збирають підписи з обі цянкою з ’ явитися. Є групи, в яких майже по два роки не відбува лось зборів. Вивченням матеріа лів з ’ їзду комсомольське бюро не цікавиться. Зустрічей із старими більшовиками .екскурсій до му зеїв не було. Другокурсники по гано відвідують лекції з історії партії. Члени бюро авторитетом на фа культеті не користуються. І це зрозуміло. Вони не послідовні у своїй діяльності. Вони не горять самі, а. тому не можуть запалити інших. Вони проходять іноді повз порушень комсомольської і тру дової дисципліни, і кількість цих порушень зростає, вони не до водять до кінця своїх рішень, і ‘тому їхні поради, розпорядження не виконуються. Вони не створили на факультеті комсомольський актив навколо бюро, бойовий і згуртований… Цей перелік можна було б продовжувати, але звер немося до фактів. Іноді, і це, на жаль, властиве не лише представникам радіо- факу, за зовнішнім благополуч чям ховається базладдя. Вихо дять стіннівки, але в них немає гострих питань, суворої критики; крусові бюро виносять рішення, але хто і коли перевіряє їх ви конання? Є на факультеті талано виті студенти, їхня праця на ка федрах становить науковий інте рес, але це — одиниці, і це ні в якому разі не ілюстрація діяль ності СНТ. Вам назвуть на фа культеті декілька хороших груп, а хто і коли пропагував їх до свід? А ОСЬ ФАКТИ ІНШОГО РОДУ В одній із груп з 19 чоловік на комсомольські збори з ’ явилось лише 8. Останні шііїли… до кіно. ЗО студентів без поважних при чин не працювали на будові. Сту дент Поляков нагрубіянив викла дачеві. Деканат його покарав. Комсомольці не поцікавились цим вчинком. На патрулювання не з ’ являється значна частина чле нів Народної дружини факульте ту. Чи стало все це надзвичайною подією? Ні. До цього почали зви кати. Чи будуть після цього ком сомольці серйозно ставитись до до свого бюро? Зрозуміло, ні. Та й навряд чи вони взагалі з цим бюро добре знайомі. Ось таке становище склалось на радіофаці. Серйозне, тривожне становище. Можливо, занадто вже слабкий і невмілий склад бюро? Ні. Сек ретар Карпук — комуніст, в неда лекому минулому секретар рай кому комсомолу, Чеботарьов і Шеїн чудово знають комсомоль ську роботу і свій факультет. Во ни одні могли б при бажанні до помогти останнім, але цього зроб- «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ». Стор. 2. 28 березня 1959 р. і ииа — Ӏ , — — — ■■ ,Оточені повагою товаришів З ПУТІВКОЮ УНІВЕРСИТЕТУ В газеті «Харківський універси тет» ми прочитали статтю «Хай наполегливо працює кожен!», в якій розповідається про кращих студентів історичного факультету, виробничників, які подають при клад сумлінного ставлення до праці. Ми згодні з автором, що са ме такі люди, а не ледарі типа Лівшиць, При луцького, Сердюк, підуть у велике життя, по праву одержавши путівку університету. І нам захотілось розповісти і про вирсбничників-хіміків, про людей, якими пишається хіміч ний факультет. Ось хоча б про студентів з набору 1957 року. Тоді до нас прийшло багато ро бітників, колгоспників, колишніх солдат. Перші дні у вузі були не легкими. Не все, що говори лось на лекції, було зрозумілим. Ті, які впевнено керували верста том, дуже непевно почували себе, розв ’ язуючи складні задачі ви щої математики, хімії. Але напо легливість і воля допомогли пе ребороти ці труднощі. їм допома гали в навчанні товариші, а вони допомагали молодшим товаришам знанням життя. І їм довіряли, обирали до керівних комсомоль ських і профспілкових органів. Михайло Семенов, колишній сол дат Радянської Армії зараз сту дент другого курсу, стає відра зу ж секретарем КСМ бюро свого курсу. Успішно оволодіваючи нау кою, ніколи не відмовляючи в допо мозі тим, кому важче, він живе повнокровним студентським жит тям. Хороша думка про нього склалась на факультеті, і на чер гових виборних зборах його- оби- рають до складу факультетського бюро, секретарем. Особливою повагою і авторите том користується серед студен тів староста курсу Юра Кирюхін, комуніст, вчорашній слюсар хім- фармзаводу, хороший, чуйний товариш, і не випадково його обирають спочатку у члени проф бюро, а цього року — головою факультетського профбюро. З усією душею вникає він у життя факультету, вболіває за кожного студента. Можна назвати ще багато прі звищ: і Елу Олексієву, колиш ню лаборантку заводу харчових кислот, і Аллу Кравчину, Гришу Олізаренка, робітника заводу хімреактивів, Михайла Соломаті- на та інших. Цього року кількість виробнич ників на факультеті зросла. Хо рошим студентом хімфаку став колишній офіцер флоте- Олексій Середенко. Він член профбюро, справжній старший товариш. Саме з них, з таких, як він, беруть приклад наші десятиклас ники». Можна бути певними, що такі люди серйозно оволодіють своєю професією, гордо і з користю для народу понесуть у життя звання радянського спеціаліста. О. Андреева РОЗДВОЄННЯ ОСОБИ ФЕЙЛЕТОН Якщо ви хочете влаштувати своє благополуччя і гарантувати себе від будь-яких випадково стей, але не маєте потрібного досвіду, звертайтеся до першо курсника геологічного факульте ту Станіслава Білецького. Він допоможе. Тільки не думайте, що Слава володіє хистом, або, в усякому разі, досвідом з бага тьох справ. Ні, він розповість вам лише свою історію, додавши в кінці: «Я не знав, що так ро бити не можна». Дивно, правда? Не так уже й часто недосвідче ність приносить користь. А от Славі — на кожному кроці. Ну ось ви, наприклад, знає те, що не можна одержувати двох атестатів зрілості одній осо бі? Це неетично і навіть незакон но? А Слава, уявіть, не знав. Тому, одержавши один атестат про закінчення середньої школи у 1957 році, він не полінувався одержати майже такий і в 1958 році у вечірній школі, яку він відвідував, так би мовити, «для підвищення знань». Може, згоди ться! Того ж року обидва атестати було пущено в дію. Перший було надіслано для вступу в військове училище, другий був перепроваджений в ХДУ, на гео- логічний факультет. Де-небудь та й клюне… Але через деякий час командирські обов’язки поча ли менше приваблювати його, ніж перспектива бути геологом. Так йому «порадили», його пе реконали. На гроші, видані військ коматом, він прибув до універ ситету. І — клюнуло. І екзамени склав, і зарахований. Прощавай, училище, зайвий тепер другий атестат! Він — студент ХДУ. Не останню роль відіграли і довідки з місця роботи, які ствер джували, що, навчаючись у 10-му класі 1957 року (на стаціонарі). Слава постійно працював у юл- госпі, а наступного року працю вав у геологічній партії і закін чував 10-й клас школи робітни чої молоді. Завидна здатність, чи но правда? Отже, мрія здійсниться: Бі- лецький стане геологом. Та не думайте, що він забув про свій борг воєнкоматові. Ось коли б піти в училище, повернути гроші та й документи забрати? А втім, може, й не треба з’являтися? Думав Слава над цим, а як ми нуло півроку, перестав, я п ка жуть, і V вуса не дує. Саме в цей час і розшукали його ті, хто «дув у вуса», розв ’ язуючи плу танину з атестатом, у якого зник власник. І от Слава став жертвою влас ної недосвідченості — хіба вам його не жаль? Тепер він розуміє, що накоїв. А тоді — не знав. Ну, хто б йому розкрив очі? Слава каже: — Батьки в мене колгоспники. — А брати, сестри є? — Є брати. — Хто старший? — Працює секретарем райкому партії… І, мабуть, забавними здалися Славили вчинки комітету комсо молу, який, зважаючи на недосвід ченість молодика, обмежився доганою. Чи не захочеться йому продов жувати займатися подвоєнням до кументів? В. СИДОРЕНКО. НА КОНФЕРЕНЦІЇ СПОЖИВАЧІВ В УНІВЕРСИТЕТІ стало тра дицією влаштовувати кож ного року конференції спожива- ч “ в, де підводяться підсумки ро боти їдалень та буфетів, вносять ся нові пропозиції щодо поліп шення харчування. Відкрив чергову конференцію проректор адміністративно-госпо дарчої частини Г. Л. Якубович. Він відзначив, що за останній час значно покращало громадське харчування, підвищилася якість продуктів, поширився асортимент. Поліпшила свою роботу їдаль ня No 309 (на Університетській вул.), їдальня No 367 (площа Дзержинсжого) та кож підзищує якість обслуговування. Постійну увагу ро боті їдалень приді ляє ректорат. Організовано продаж абонементів, що значно поліпшує харчування студентів, забезпечує регулярність у роботі їдалень. Громадські контролери, гово рить тов. Якубович, провадять ве лику роботу в налагодженні хар чування, все частіше викривають недоліки та допомагають їх усу вати. Наше завдання — боротись за якість продуктів, які одержують їдальні, за поліпшення санітарно го контролю. Треба організувати в їдальнях чергування студентів, які б стежили за всім процесом готування їжі та за порядком в них. Завідуюча їдальнею No 367 Ю. С. Гельфанд відзначила, що їдальня має всі можливості для покращання обслуговування спо живачів. Одержані машини, що забезпечують швидкість миття по суду та виготовлення їжі. Поши рився асортимент страв; план минулого року виконаний. Часто студенти скаржаться, го ворить вона, на погане приготу вання страв. Іноді причина цьо го — погана якість продуктів, зокрема, картоплі. Далі тов. Гельфанд порушує питання про роботу громадських контролерів. їм иевистачає орга нізованості, — говорить вона. Інколи контролери приходять ве ликими групами двічі на день, а потім зникають на довгий час. Бажано, щоб громадські контро лери були в їдальні регулярно, якнайчастіше. Деякі студенти часто нетак товно поводять себе, ображають працівників їдальні, помітившії недолік. Це неправильно. Помил ки, припущені нашими працівни ками, є предметом обговорення на виробничих нарадах, з ними ведуть боротьбу не лише спожи вачі та контролери, але й ко лективи їдалень. В роботі їдалень чимало труд нощів. Часто залишається їжа, бо дуже важко встановити кіль кість відвідувачів. Вартість ок ремих блюд все ще лишається високою. Щоб поліпшити обслуговуван ня, вводиться двозмінна робота буфету, збільшується сортимент кондитерського цеху. Тов. Гель фанд звертається до ректорату з пропозицією виділити для їдальні кімнату для зберігання овочів, бо внаслідок відсутності приміщення доводиться завозити овочі надто часто. Голова побуткомісії профкому А. Бердиченко розповів про ор ганізацію роботи громадських контролерів з боку профкому, про інструктажі для них, про те, як він з громадським контро лером Погребняком виявив, що завідуюча буфетом па географіч ному факультеті чотири рази розводила какао водою. Це га небний факт. Студент Здесепко присвятив свій виступ незадовільній роботі буфету на біологічному факуль теті. Завідуюча буфетом грубіл- нить студентам, не завжди має розмінну монету і часто непра вильно видає здачу. Дуже рідко буває молоко. А зараз буфет зов сім не працює, і студенти біоло гічного факультету змушені хо лити в буфети сусідніх установ. — Інколи і налагоджене чер гування не прино сить помітної кори сті, — говорить член профкому І. Погреб няк. — Взяти хо ча б той випадок з какао. За нього завідуючій буфетом було винесено догану. Я пішов у Міськпромхарч до тов. Береж ного. Він пообіцяв звільнити за відуючу буфетом і… перевів її на іншу роботу. В їдальні No 309 також слабо реагують на наші зауваження, спочатку на кілька днів дещо налагоджується, а потім знову все йде по-старому. Студент Карпенко говорить про недоліки в роботі буфету по проспекту Леніна, 20. Ціни в ньому прямо ресторанні: вершкове масло 35 крб. кілограм, ковбаса зав жди дорога (25 — 29 крб. кіло грам). Нещодавно надійшов віне грет, але він без олії, несмачний. Пиріжки здебільшого несвіжі, в буфеті дуже малий вибір страв. Важливі питання порушив у своєму виступі тов. Боваревич. Настав час уже обмежити про даж спиртних напоїв в наших їдальнях на території універси тету. Деякі споживачі, особливо будівельники і шофери, заходять у магазин, купують горілку, п ’ ють. Через це неодноразово траплялися нещасні випадки. Я звертаюсь до конференції з за кликом покласти край продажу алкогольних напоїв на території університету. — Тов. Гельфанд змалювала роботу її їдальні в рожевому світлі, — каже громадський контро лер А. Рожков. Подивимось V недалеке минуле: заборонено продаж 126 недоброякісних кот лет, завжди иевистачає гарніру .до оселедців. Таких фактів мож на навести багато. Ось тов. Гель фанд згадувала, що я скаржив ся на недоброякісну тушонку, яка виявилася цілком придатною для споживання. Все пояснюєть ся тим, що па аналіз було взято не мою порцію, а з нової банки з тушонкою. В магазині продавали горілку, приховану у підсобному цеху. Часто продаються товари без на кладних; так, у магазині No 66 було виявлено чотири тонни цукру без накладної та два міш ки насіння. Звідки вони? Виступав і замісник завідуючо го Київського тресту їдалень т. Шкалета, який пообіцяв допо могти усунути недоліки в органі зації студентського харчування. Конференція прийняла конкрет ні рішення. Завдання профкому — організувати їх здійснення. університетського комсомолу лено не було. Кожен сектор за копався у своїй галузі і тому, що все працювали відокремлено, ре зультати низькі. Вони не зуміли налагодити дисципліну і зробити звичаєм високу вимогливість у се бе в бюро, а значить, нічого і ка зати про високу вимогливість в комсомольській організації фа культету в цілому. Комсомольські керівники фа культету вважають, що справи не такі вже й погані, що на ін ших факультетах — не набагато краще. А думка рядових комсо мольців радіофаку: дуже погано. Вкрай погано! Можна і слід бо ротись за високу успішність, за нашу радянську мораль і куль туру, за точне виконання дору чень, щоб кожен день і кожну годину відчувати себе членом ве ликого і дружного студентського колективу. На засіданні комітету, де слу хали ра ’ діофак, Карпук говорив, що претензій до комітету немає. Даремно. ПРЕТЕНЗІЇ ПОВИННІ БУТИ. Так, бюро радіофаку не налаго дило роботу на факультеті, а ко мітет? В його .складі два радіо фізики — Соколов, Швець. Заби ли вони, члени комітету, тривогу? Прийшли вони на засідання бюро, побували в групах, адже їм вид ніше? Ні! У складі бюро факультету най важливіший сектор, політвихов- ний, очолює людина, яка, по-пер ше, особливого прагнення працю вати не виявила, а, по-друге, і не вміє працювати. Чому б члену комітету Бесєдіній не познайомити його з активістом іншого факуль тету, який з цією діяльністю справляється? Чому б не піти ра зом з ним у групи, провести на факультеті семінар відповідальних за політроботу на курсах? А* як що вона давно і твердо переко налась, що Бакуменко мало від повідає дорученій йому справі, чому не вимагала його замінити? І ТУТ ВИНИКАЄ ІНШЕ ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ — про навчання комсомольського активу. На порядку денному уні верситетської комсомольської ор ганізації воно стоїть з давніх-да вен, але все ще не розв ’ язано. Мало вимагати принциповості і перевірки рішень, слід ще цьо му навчити, а комітет не вчить ні практично, ні теоретично. Зір вався університетський комсо мольський актив. Члени комітету були обурені страшенно. А що ж вони зробили? Пішли наступного дня на факультети, зібрали ком сомольський комсклад, з ’ ясували і покарали? Нічого подібного. Пе ренесли актив на інший день. Чо го ж дивуватися, що зриваються збори в групах, що на четвер тому біологічному, за словами сек ретаря факультетської організа ції Сіянович, зрив комсомольських зборів став традицією? Хіміки не зуміли налагодити шефство в інтернаті. По-перше, (і між іншим, головне), — далеко їздити; по-друге, вони не можуть забезпечити школи керівниками радіогуртка, баскетбольної секції і т. ін. Що ж вирішив комітет? Запро понувати члену комітету Н. Слі пець налагодити цю справу. Не принципово. Нам здається, що комітет по-справжньому по-комсо- мольськи повинен був вимагати від хіміків виконання дорученої справи. Вимагати і призначити конкретний строк перевірки вико нання. І перевірити. Інакше, чого ж дивуватись, що хіміки зірвали шефство над шебелинцями. Отже практикою своєї діяльності комі тет, на жаль, вчить іноді саме не- принциповості. Ну, а як з обміном досвідом? Відразу ж після звітної конферен ції відповідальні за сектори зі брали факультетських активістів, провели інструктаж. Зрозуміло, члени комітету бувають на фа культетах, але лише епізодично, це не систематичне керівництво і навчання. Університетський актив збирається два рази на рік. ЩО Ж РОБИТИ? Редакція багатотиражки звер нулась до комітету ком сомолу з пропозицією органі зувати на сторінках газети школу комсомольського досвіду. Правда, і редакція не виявила достатньої наполегливості, але, як не дивно, комітет зовсім цією ідеєю не за цікавився. Розповісти про ДІЯЛЬ НІСТЬ кращих політсекторів, про аналізувати роботу слабких чо мусь не захотіла відповідальна за цю ділянку в комітеті Бесє- діна. Та й Галуза, заступник її по оргроботі, особливої ініціативи не виявив. Все це створює вра ження, що комітет по-справжньо му про навчання активу не пік лується. А слід було б. Тоді, мож ливо, членам комітету не дово дилось би заслухувати на своїх засіданнях: «А я не вмію пра цювати». «Розкажіть, що мені слід робити». І це, коли учбовий рік наближається до кінця. КОМСОМОЛЬСЬКА ОРГАНІ ЗАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТУ ЗРО СТАЄ І МУЖНІ« З КОЖНИМ РОКОМ, все більше в її сім ’ ю вливають ся люди, що прийшли з вироони- цтва і армії, вже знають життя, серйозно ставляться до оволодін ня майбутньою професією і мріють про святе служіння народові. Са ме їх — Матковського на геогра фічному, Семенова на хімічному, Танцюру на історичному — оби рають комсомольці своїми ватаж ками на факультетах. Та і склад комітету достатньо працездатний. Але нема ще у комітета комсо мольської високої вимогливості до себе і до комсомольських акти вістів. Нема ще вміння негайно і рішуче закликати до порядку ПОРУШНИКІВ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ липі ’ ” пліни. Ще, м ’ яко кажучи, живучий лібералізм, а іноді — просто не дбальство. Лише переборовши це, глибоко вивчивши становище на окремих факультетах, комітет зможе керувати конкретно, зі знанням справи, доб ’ ється того, щоб кожний комсомолець орга нізації усвідомив себе як рядо вого великого загону будівників комунізму і всіма силами прагнув виправдати це високе звання. Л. МЕЖОВА. «ХАРКІВСЬКИМ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 28 березня 1959 р. ,Сьогодні в гуртожитку Стали справжніми господарями РЕПОРТАЖ В зразковій Увечері електричне освітлення надає кімнаті якийсь затишок. Чиста підлога і той особливий порядок, який уміють навести лише дівчата, сприяють цьому. Та більш за все приємно поди витись на самих мешканців цієї кімнати, завжди привітних, го стинних. Це Люся Шевелева, Жанна Іващенко, Емма Лисак, Люся Аленич. Ось увійшла і На дя Мелешко. Це вона тільки-но вимила підлогу. Робочий халат зовсім не псує Надиного вигляду і, певно, настрою. — Наша кімната зразкова. Ось і вимпел одержали, — гордо пові домляє Люся Аленич. Перша вперше Надворі непомітно стає зовсім темно. Жанна щось шиє, Люся Шевелева працює над курсовою роботою. Кожна займається своєю справою. Але новина — са мообслуговування гуртожитку — хвилює всіх. Адже ця справа но ва і доручено її розпочати саме 16 кімнаті. Першою чергувала Ліда Мартиненко. Довелося вста ти раніш і вимити підлогу, все прибрати, щоб сяяли двері, щоб в прозорі вікна скоріше увійшов ранок чергового студентського дня. Моторна Ліда добре спра вилась із своїми обов ’ язками. — Чергувала добре, що й каза ти, — вирішують усі одностайно, а хтось, сміючись, додає: «Наш початківець». Алла Романенко жартівливо скаржиться; – Ось вона, Рая Жук, зроби ла мені зауваження, що, бачите, не зовсім акуратно картоплю чи стила… Так, уже не кидають тепер сміття на кришку урни, яку ра ніш чомусь важко було підняти. Пильні око чергових дуже ре тельно слідкує, щоб не було ані пилинки. Нехай почервоніє гой, хто за спиною товариша насмітив і зник. На жаль, таке все ще трап ляється, і інколи доводиться нага дувати, наприклад, щоб краще витирали ноги, коли заходять до гуртожитку.. Є й зауваження: час уже змі нити незграбні корита, що усклад нюють прибирання, на звичайні умивальники, — говорить Шура Осова. — Недосить робочих халатів, — додає Віктор Дейнека, член студ- кому. Швабра помстилася Самообслуговування завдало чимало клопоту і комендантові гуртожитку Марії Степанівні Саприкиній. їй доводиться підка зувати студентам, особливо хлоп цям, що і як робити. Виявилось, що і підлогова ганчірка і швабра вимагають уміння користуватися, бо в противному випадку вони можуть помститись: наприклад, під час чергування одного сту дента швабра перевернула відро з водою, додала йому роботи. « Поздоровляємо!» Хоч це і не складні справи, проте знати їх у буденному жит ті корисно. Взагалі Марія Степа нівна цілком задоволена. В гур тожитку стало набагато чистіше, і це — завдяки чесному ставлен ню до своїх обов ’ язків таких як Люся Васько, Григорій Білик. Володимир Баткалов, Віктор Дейнека та інші, майже всі меш канці гуртожитку. Після першого дня чергування хлопці написали плакат: «Дівча та,, поздоровляємо!» — ■ мовляв, добре попрацювали. І справді працю дівчат і хлопців видно на кожному кроці. Ми звертались до багатьох з однаковим питанням: «Що ви можете сказати про метод само обслуговування?» Відповідь була одна: «Це — вірно!». Згодна з цим і «вахтер» Зої Касьяник. Вона тільки-но одер жала пошту, листи з адресою; «Харків, Студентська, 3». Зараз вона акуратно все розкладе па столику. Акуратність в усьому підтримується руками справжніх господарів гуртожитку — студен тів. С. СОЛОВЙОВА, наш спецкор. В своїми руками прибраній побутовій і готувати приємніше. На фото:в побутовій гуртожитку по пр. Леніна. ХАИ У ТВОЇЙ КІМНАТІ БУДЕ ЗАТИШНО! Основна маса студентів універ ситету приїхала з різних обла стей України та інших республік. Рідним домом став для них гур тожиток, і вони тримають в зразковій чистоті свої кімнати, коридор. Приємно увійти до студентів історичного факультету в кімнату 116 (староста Ковчак), до біо логів у кімнату 121 (староста Сі- няговська), до хіміків (кімната 92, староста Папченко) у гурто житку по проспекту Леніна, 20. Свіжо вимиті підлоги, акуратно застелені ліжка, білі занавіски на вікнах свідчать, що тут живуть охайні студенти. Але коли зайдеш у кімнату 70, де живуть геологи (староста Вос кобойников) або до філологів у кімнату 66 (староста Сидоренко), уява про мешканців кімнат складається зовсім інша. Брудні підлоги, пил на всіх куточках, ліжка не застелені. Очевидно, до ма за них усе робили батьки, а тут вони звикли до бруду. Обивательське ставлення до свого житла не властиве нашим студентам. Якщо перед введен ням самообслуговування у дея ких ще існували побоювання що до санітарного стану, то зараз вони розвіялись. Той, хто недав но міг кинути на підлогу недоку рок, зараз цього нізащо не зро бить — черговий помітить. Особ ливо хороше чергують по повер хах студенти Ганус (радіофізич ний факультет), Лобойко (філ- фак), Зінченко (істфак). А от студенти геологічного фа культету Руденко та Орищенко і радіофізик Розвадовський не справилися з обов ’ язками черго вого. І ось ще про що можна поду мати. На кімнату видаються до рогі портьєри — для дверей та вікон. Але вони не так необхід ні, як дешеві шторки на вікнах, бо у вечірній час замість таких шторок доводиться використову вати простирадла. Регулярно через десять днів міняється білизна. Але рушників студенти не одержують. Часто рушником користується кілька чоловік. В коридорах гуртожитку не розставляються попільниці, окре мого місця для курців немає. Ба гато студентів палять у кімнатах. Комсомольці університету все ще мало турбуються про побуто ві питання. Комсомольські бюро деяких факультетів перекладаю свою роботу на профспілкові бю ро. Але хіба не справа комсомо лу організувати недільну уборку навколо приміщення гуртожитку, учбових корпусів? Чому, скажімо, комсомольські бюро геологічного, філологічного та радіофізичного факультетів не звертають уваиі на те, що їх студенти живуть ѵ бруді? Нещодавно в гуртожитках по бували викладачі історичного фа культету доценти Шрамко, Про топопов, Прокопчук. Але, на жаль, викладачі все ще рідко бувають у студентів. Всі ми навчалися у школі. Зга даймо, як любовно вирощували в коридорах, у класах квіти, як росли разом з ними і переходили з класу в клас. Так чому ж в університеті ми відмовились від зелених друзів? Навіть наші дів чата, любительниці затишку, не мають у своїх кімнатах квітів. Хіба це не справа комсомольців кинути лозунг: «Прикрасимо гур тожитки і учбові корпуси квіта ми!»? О. ЛЮОСЄВ, наш спецкор. З СТУДЕНТСЬКОГО ГУМОРУ СТУДЕНТИ ТА СЕМІНАРИ Семінари треба любити. Вони потрібні і корисні. Більш того — вони необхідні. Я обурююсь до всієї глибини моєї, можлив’о і не існуючої, душі, коли бачу про тивників цих дуже важливих і разом з тим захоплюючих захо дів. А ці противники, ніби на глум, зустрічаються мені на кож ному кроці, як риболову — зайці. Ось і вчора, в тролейбусі (у мене, між іншим, постійний про їзний квиток ) я почув таку роз мову: — Микола, найнеприємніша звістка. У нас завтра семінар. — Іди ти!.. — Точно. Сьогодні сам був на факультеті. Доведеться завтра кивати в храм науки та ще 8 ар кушів монографії законспектува ти… Ну, як вам подобається: се мінар — найнеприємніша звістка- …В нашій групі конспектів ви не знайдете. їх немає. Зате семінари у нас перетвори лися на справжню демонстрацію знань викладача. Ми з свого боку також, звичайно, демонструємо деякі знання, але більше в ма теріальній формі. У формі кни жок. Адже книга, перш за все — «джерело знань», а вже потім па пір. Перша половина семінару, 45 академічних хвилин, проходить у нас під девізом: «запитуй — від повідає!!». Запитань багато. Знаннєлюбиві студенти прагнуть пізнати світ. А світ великий. Його не можна пізнати відразу. У нас кажуть: «Знай одно, але знай!» І правильно. Краще знати мало, ніж не знати нічого. Ось узяти хоча б мого товари ша Миколу. Він на протязі уже п ’ яти занять допитується: що та ке світ? І що ж, цілком резонне запитання. Дійсно, що? Бога не має? Немає. Матерія існує? Існує. А звідки вона взялася? Незрозу міло. А якщо незрозуміло, то чо му б і не запитати. У кожного своя голова. Кожного щось хви лює. Одного — свесвіт, іншого – зачіска. Народ молодий, життє радісний. Не всі, звичайно, одно питання на п ’ яти заняттях виясняють — іншим вистачає двох-трьох. Се мінари відбуваються раз на тиж день, а ми — тільки люди. Забу ваємо. От і доводиться запитан ня повторювати. До речі, давно не секрет: «повторення — мати навчання». Взагалі ж на семіна рі обстановка ділова. Жарти, сміх. Навіть поїсти як слід ніко ли. Весь час відволікають увагу від бутербродів. Так минає пер ша година. На другій половині семінару вже не те. Відповідати доводить ся нам. Ясно — нудьга. Книга є книга — пропечатані істини. Чи таєш читаєш — і самому набрид не, і викладачеві. Нудьгувати по чинає. А що робити? Своїми сло вами? Намагався. Тільки відір вешся від джерела, дивишся — вже й дурницю зморозив. З ре йок зійшов. Тут, звичайно, друзі, сміх піднімуть, доцент посмі хається і самому трохи незручно, стоїш червоний, як рак. Краще вже книга. Там хоч правильно. ‘Звичайно, не можна весь час ли ше в книгу дивитися. Треба і на викладача крадькома зирнути — може, й не те читаєш. Отже, се мінар семінаром, а тямити також треба. Не знаю, чи вам подобаються, а мені семінари до душі. Прав да, щоб бути небезстороннім, скажу — є в семінарах і нега тивна риска — перекличка. А. ЩИЛІН. Як правило, студенти, перейшовши на четвер тий, п ’ ятий курси кидають заняття спортом. «Ми, мовляв, вже дорослі». І коли якось п’яти- курсників запросили до спортивного залу, то трапилось… Навіть розповісти не можна. Краще намалю вати. Заст. редактора В. МОСЕНЦЕВ.