М М І І Ч к ПРИБА.ВДІШ ІЯ К Ъ ХАРЬКО ВСКИ М Ъ ГУ Б Е РН С К И М Ъ ВѢДОМ ОСТЯМ Ъ. Выходятъ по П онедѣльникамъ , С редамъ и П ятницамъ . (Годъ пятый). No 40 . С Р Е Д А. 1-е Мая. t e e s . Подписная цѣна на Прибавленія: Безъ доставки и Съ доставкою пересылки. и пересылкою. За годъ 2 р. 2р. 50к. с. —.полгода 1р.25ж. 1 р. 60к. с. На Губернскія Вѣдомости: Безъ переплета . . . 3 р. сер. Въ переплетѣ. . . . 3 р. 85*к. За доставку на домъ или пе ресылку по почтѣ въ годъ 50 к. С татьи для напечатанія и вообще всякаго рода извѣстія просятъ присылать на имя Р едактора . Цодиисавшіеся на оба издан/я платятъ за пересылку или до ставку только 50 кои. оереб. Подписка принимается въ Кон торѣ Редакціи, въ нижнемъ эта жѣ дома Губернскихъ Присут ственныхъ мѣстъ. Частныя объявленія принима ются за букву и цііФру по % коп. сер. за каждый разъ. СОДЕРЖ АНІЕ: Д о л я.— Отвѣтъ на объясненіе— Частныя объявленія.— Д О Л Я , д р а м а у п ъ я т и д ія х ъ ,— С т е ц е н е а . Д і я друга. Роківъ зо два після нершои. Хорошпй соняшний день, надъ-вечери. У садку підъ деревомъ сидитъ О лена зъ роботою, шае; біля неи стоить еп матн О лена вже молодицею. Я П А 1 . Дзю биха. Такъ тп кажешъ, що вона не ла- скава? Олена. Та не ласкава, та що-жъ робитимемо! Дзюбиха. А не бье? Олена. Та ще не била. Дзюбиха.) А Іванъ не заступаецдя? Олена. Я п . діноді почну казати, то вінъ похму- рицця й ні^ А ш рне промове. Дзю биха. А жаліе тебе? Олена. Щ е-бъ пакъ не жалівъ. Я -бъ і нейшла за его, коли-бъ вінъ не любивъ мене. Дзю биха. Гляди, дочко, шануйся; веселші по- глядъ, кажуть, і людей веселить. Олена. Веселить, та не всіхъ! (Замовкли). Дзю биха. Чому-жъ тп попереду не казала мені про це? Олена. Та думка така була, що покраща. Дзю биха. А давно вона така? Олена. Та хиба-жъ вп не знаете? Вона не хо- тіла, щобъ Іванъ мене бравъ. I якъ тілько весілля відбули, або іі на весиллі іце, вона Боже якъ не- приязно дивилась на мене, буцізгь на ворога; а далі усе гірше, усе гірше; а тамъ і нокрикувати стала… А теиера вже, кажу-жъ вамъ, чи такъ що, чн ні— усе не доладу, усе не по еи… Дзю биха. А ти-бъ годила вже, моя дитпно! Олена. Хиба не годю?!. Дзюбиха. Гляди, дочко! вікъ— не день, шануй ся. Що буде, якъ вона ніколи ласкавішою й не бу- де?!… ,Олена. А!що буде, те буде, а буде те,щ оБогъ дастъ. (Заыовкли). Дзю биха. Та що це я упъять забалакалась! по ра йтп, прощай. Олена. Отъ таки впъять «прощай»: стрпваііте ще. Дзю биха. Э, ні, дочко, пора вже до-дворѵ. і Олена. Ну, тривайте-жъ; я васъ випроводю. (Устае; йдуть). Дзю биха. Прпходь-же хочъ у педілю. Олена. Прийду. (Впйшлп). Я В А 2 . (Тііш що ці вийшли, вбіга ІІвга зъ другого боку). И віа. Ху! та й уморвлась-же! (Сіда біля Оле- непои роботн). Що це вона шие? сорочку. Це ІІва- нові. Помогли— шобъ і мое було! Отъ і щаслпва вона собі!.. до любови, бачъ, вийшла. Одну звівъ зъ розуму, а зъ другою одруживсь! Дурна була… Онъ і Олена йде. Здорова, Олесю. Олена. Здорова. Якъ ти ирпйшла сюди, що я не бачила? ІІвга. Черезъ садки. Олена. Що це тебе не видно стало? Ивга. Та такъ; то те, то те міша, та й не прніідешъ. А Іванъ де? Олена. На ярмарокъ зъ матіръю поихавъ, та вже ось третій день нема. ІІвіа. Такъ це тобі воля безъ свекрухи? Олена. Мені іі при ніі байдуже! Ивга. Хиба покращала? Олена. Який врагъ, покращала! еднаковіеінька. Ивга. Та чому Іванъ за тебе не заступпцця? Олена. Цѵръ ему пекъ. ІІвіа. А що вже на вулиці теперъ весело! шко да, що тебе нема. Олена. Шкода! (Зітхпула). Рученьки звъязала невірна дружпна. ІІвга. Хпба невірна?! Олена. Та дружина-то вірна, та свекруха!… Ивга. . Отъ потѵра! Олена. Треба потурати. Скачи, враже, якъ панъ каже,— на те вінъ багатіій. (Замовкли, а далі): ІІвіа (стиха ночала): Мати сина та при людіхъ била, На самоті сина научила: «Та поидь, сину, у Прилуку до торгу, «Та купи, сину, дротяніи віжки, «Та звъяжи суцці й ручки і ніжки. «Купи, сину, дротяну нагайку, «Та бий милу зъ вечіра до ранку»… (Скінчила). Олена. Отто мати!.. Нітъ, я теперъ оціеи спі- ваю: Та зачула стара мати, Та по тімъ боці стоя… «Ой, не плачъ, доню, не журися, «Бо така твоя доля: «Ой, полюбила прійдисвіта «Та при міеяцю стоя»: (Скінчила). Моя бачъ піеня, усе еи співаю. Ивга. Давай удвохъ, та тіеи, що «Ой, уже ве- чіръ та повечеріло»,— що ти, було, Івана кличешъ, якъ парубкувавъ. Олена. А ну, ну! чн не прийде й тепера! ІІвга. Хиба скучила? Олена. А вжежъ. (Ивга зітхпула). Що це тп такъ важно? ІІвга. Такъ. Ввівъ мене Иванъ у славу,— ре пера хочъ зъ мосту та въ воду! Сватаецця старий коваль— ніду!,… (Олена мовчить. Ивга трохи зго- домъ почина): Ой, уже вечіръ тай новечіріло, Та вжежъ мое серденько тай повеселіло. Ой, прнйди, прийди, хрещатий барвінку, Відченю я сінечки, пустю у комірку. Ой, якъ зустрічала, то все цілувала, А якъ проводила— плакала, радала. (Скінчали). Олена. Охъ! хо— хо— хо! Минулося дівуваннячко! минулося, не вернецца. И віа. Хиба шкода? і Олена. Та пе жаль би було, свекруха не така. Я и боялась цего— одже неДШереглась. И п а . (Почала): ,Сама ходю по камеию; Копя водю. Кінь ленъ топче. По дорозі горобець скаче. Ой, чижику, горобейчику! Скажи мені усю правдопьку: Кому воля, кому волі нема? «Дівчатонькамъ своя воленька: «За стрічечку, та за віпочокъ, «На улидю, та у таночокъ.» Ой, чижику, горобейчику! Скажи мені усю правдопьку: Кому воля, кому волі нема.” «Молодицямъ нема волі. «У запічку буркунъ бурчитъ, «А по хаті свекруха лящить! «Свекруха каже: вгоди мені «Дитя каже: розповиіі мене. «Буркунъ каже: поцілѵй мене.» Олени. Оттакои ще втни! И віа. А що? може, іі не до-ладу? Олени. Та нралда-жь, правда— А цить! (При- слухаюцця). Приихали наші. Ну, слава Богу! П і- дужъ я на зустрічъ, а ти носидь. (ІІобігла.) И віа. 11і, прощай. (Олена цего не чула, вибіг- ла вже зъ саду). ІІобігла. Чи йти, чи иі? Піді- ждатп, чи не ириііде Іванъ. (Шие й сніва): Тихо, тихо Дунай воду несе, А ще тихше дівка косу чеше. Вона чеше, та на Дунай несе. «Пливн, косо, у-плинь за водою, «Щобъ наложивъ зрадпикъ головою!» Нема краю тихому Дунаю, Нема внпнку вдовиному спну, Що звівъ зъ ума дівку сиротину. Охъ ізвівши, на коника сівши: «Оставайся, слави набирайся! «А я, молодъ, слави не боюся: «Вийду.зъ села, заразъ оженюся. «Меві-»^, дівко, та пришиють квітку; «Тебе-жъ, дівко, завертятъ въ намітку.» (Скінчпла). Hi, бачъ, не завертіли й досі!.. Я 11 .1 3 . Іванъ (входе). Бачъ! Я кажу, що воно тутъ скігле, а це тп, небого. Здорова, дівко! Ще жива, крінка? И віа (весело). Та, бачъ, живу ще, вештаюсь міжъ людьми.| Іванъ. Спасибі тобі, що не цураесся пасъ, що Олесю відвідала. И віа. ІІІ, бачъ, забуду тебе!… Иванъ. Хиба не забудетъ?! И віа (жалібно). Я жъ тебе любила, мій соко лику! (Тихо, якъ не плачучи): а ти зрадивъ!… Іванъ. А ну-бо, Ивго! Я вже цего пе люблю. И віа. Не любишъ!… Я знаю, що пе любитъ! Я тобі, мій лебедпкѵ, не забуду довіку, довіку дя- куватиму. Іванъ. А цуръ тобі некъ, маро! відійди. И віа. (Жалібно, якъ не илаче). Стрпвай! Мо же, й мене коли згадаешъ!. Іванъ. Може, й згадаю. И віа. Тп думаетъ, що тебе жінка любе? Hi! Іванъ. Овва! брешетъ, дівко. И віа. А вона твою матіръ що-часу лае! Іванъ. Ну, матіръ, та пе мене. Я 31 А 1 Олена (вбіга). Іваае! іди, чогосъ матн кличутъ. А ти, Ивго, підождп ще, носндь: мати спати ля- же— я упъять прийду. Іванъ. Онъ Ивга каже, шо ти на матіръ шко ду ешъ…. Га? Олена. Бо мати доніка мені. Хочъ і тонеръ: пъяна нриихала, та-й те не такъ і друге не такъ, і «ти, мабути, якъ ми нояхали, то і въ хаті пе була;— якъ я зъ двору— й ногою не ступила.» А ти, не бійсь, не еступисся! Іванъ. Олено! не кажи мені за матіръ. Не гакодуй на ню, бо’вона— мати. Щ о-жъ’я робитиму?! Олена. Що? нову хату збудуй, бо вона у цій жпвцемъ истъ.1 ,lea n t. He бійсь, жива будешь! не проглине. Олена. Та нди-жъ, клпчѳ. leant. Прощай, ІІвго! Beta. Щасливо. Олена (Ивзі): Стривай, не ходи. (Іванъ і Оле- на виіішла). Я В А 5 . И віа. (Зоеталась одна. Задумалась, а далі:) Щасливі вони собі!— Що вінъ мені наробивъ?… Обмаішвъ!… Тіки, що за старого йти… Не вікъ дівувати! Якъ небудь калатагиму вікъ за нимъ. Осто- гиділо вже поговіръ той слухати!… А Йванъ? Про щай, Іваие! Нксміявсь надо мною: дурненька, бачъ, була!…. Охъ— хо— хо— хо! (Шие; нотнмъ й сцівати ночала:) Охъ, ізрада, зрада, карі очі— зрада! Чомъ у тебе, милий , не щирая нравда, Не щирая нравда? Казавъ ecu, милий, що сватати будетъ, А тенеръ я бачу, що твоя не буду, Що твоя не буду!… Оіі, хочъ зиаіідешъ ти воли та коровп, Та не зиаіідешъ такі чорні брови, Такі чорні брови!— Оіі, хочъ зиаіідешъ тн рушникъ на кілочку, Та не зиаіідешъ брови на шнурочку, Брови на шнурочку. О, хочъ зиаіідешъ тн на личко білішу, Та не знайдешъ на серце вірнішу, На серце віриішу. Оіі, хочъ знаіішовъ ти …… та все не такую, Та якъ ти иокинувъ, мене молодую, Мене молодую! Та покинь-же, милий , хочъ коня вороного, Та щобъ я поминала тебе молодого, Тебе молодого. — На що-жъ тобі, мила, коня покпдатя,— — Будешь ти мене і такъ помвнатн, I такъ поиинати! (Скінчала). Буду, буду помивати тѵбе, ыйі соколе ясный! Бо згубивъ, навіки згубивъ мене молодую! (Плаче, а далі втерла слези): Піду. (Виходе). я в а а . (Трохи згодомъ входятъ Іванъ і Олева). Іванъ. А Ивга оцо й пішла вже? Олена. Пішла-жъ, і не діждалась. Сістп коперс- нути ще разівъ зб-два голкою. (Сіда, шие). Іванъ. Та вже не видко шити. Олена. Hi, ще нічого. Оттакъ завждп твоя ма- тп, кричнть-крпчить, хто его зна, чого й що,— хочъ твереза, хочъ пъяна. Іванъ. Стільки разъ я казавъ тобі, Олено, не кажн мені за матіръ нічого! Олена. ІІу, якъ таки не казати, коли вона дар- місінько зобижа мене! Ти забувъ, мабутп, що ка завъ мені, якъ залицявсь __ Іванъ. Hi, не забувъ. Тн вже ось удесяте на- гадуешъ, та ще шобъ забувъ! Хиба ти не чуда, що я ирн тобі хочъ і заразъ казавъ ий ? Адже пе но- слухала! Не вже таки мені зъ матірыо битись? Я казавъ це і кажу: що-жъ будешъ зъ нею робитн, коли въ неи вдача така! Олена. Хороша вдача— людъ каламутптп! Іванъ (ласкано). А я тебе й тенеръ шаную, моя голубко! Онъ на сиідшіцю купивъ тобі, чере вики, платокъ… Чого-жъ іще тобі? Ажъ матп грп- мала! Олена. Та я знаю, що мати гримала …… ІІітъ, міи голу бе, мені не цего хочецця, а мпрпого… ли хого життя,— щобъ сварки даремнои не бу.ю __ Іванъ. А! і не такі, якъ ми, Олесю, лаюцця та быоцця, аго ще намъ нноді не полантись! Олена. А намъ**же чого на иншпхъ дивитпсь? Іванъ. Мн-бо багато свого розуму маемо,— такъ у людей, бачъ, нічого вчитись. Намъ-би зовсімъ не слідъ потурати на материну лайку; ш » . (махнувъ рукою). W ,Олени. Чого-жъ вона кричитъ? чого ий треба відъ мене? Іванъ. Того, що иіі хочецця! Олена. Мені ніяково слухати, якъ я невинна! Колибъ провинилась, ‘тоді хочъ і лай, то не такий жаль буде; ато дармісінько!… Іванъ (ласкаво). Олесю! Послу хай мене, мое сер- це, корись, моя голубко! чини іи волю! вона— ма- ти, вона— старша у хаті! Бо й Богъ казавъ: ma ny й матіръ! Олена. Коли вона матп, хай порядокъ дае! Ато мутить тіки, та сварку що-часу затіва! Іванъ (зъ серцемъ і зъ жаленъ). А! зъ тобою балакати гороху наившись. Нуръ тобі пекъ! Ти все мені матірью донікаешъ! (Устаѳ, хоче йтп). Олена. Кудй-жъ ти? Іванъ. ІІіду на-двіръ, по хазяііству подивлюсь. Олена. Та оттакъ і вікъ жити?! Іванъ. Оттакъ і жпти. Олена. Эге-ге! Не такъ я ждала, та не такъ і бажала!… Іванъ. Ну, що-жъ робитимемо! (Заловили; а далі): Олена (зітхнула). Боже мій, Боже! …… (Іванъ тежъ тяжко зітхнувъ; іде). Стрпваіі-бо, не ходи, Івасю! Останься, хочъ побалакаемо на самоті. Я тобі піськаю. Іванъ. Ніколи. (Виіішовъ). я я& а з. Олена (одна зосталась; задумалась; довгенько такъ сиділа, а далі): Що-то буде! що-то дальшъ буде! (Зітхнула. Сиіва): Червоная калинонька, червоная калинонька На яръ воду схилилася,— Де дівчпна журнлася, де дівчпіа журилася, Що безъ долі вродилася!.. Що безъ долі вродилася, що безъ долі вродилася, А безъ щастя заміжъ пішла! Безъ щастя, безъ щастя йшла! А ждалося ща- СТй!.. Кому яка доля випаде! (Зітхнула). (Завіса пада. Кінець другой дін). (Продолж. слѣдуетъ.) ОТВѢТЪ НА ОБЪЯСНЕНІЕ. Въ No 28 ІІриб. къ Хар. Губ. Вѣдом. напеча тано объясненіе на напоминаніе, сдѣланное мною одному господину, отъ имени депутатскаго собра нія студентовъ. Прежде чѣмъ приступлю къ разъясненію причины, заставившей депутатское собраніе поручить мнѣ сдѣ лать одному господину гласное напоминаніе, поз вольте, одинъ господинъ, обратиться къ вамъ съ вопросомъ: что заставило васъ отозваться на напо минаніе ранѣе публикованія вашей Фамиліи? Коль скоро вы правы, то вы смѣло могли дождаться по явленія вашеіі Фамиліи въ печати, а потомъ дока зать публикѣ, что депутатское собраніе оклеветало васъ п потребовать отъ него удовлетвореніе за на несенное вамъ оскорбленіе. Читая вашъ преждевре менный отзывъ, иевольно приходитъ на мысль по словица: на ворѣ шайка горитъ. Одинъ господинъ въ своемъ объясненіи упре каетъ меня, что я сунулся пе въ свое дѣло и дѣ ло то, говоритъ оиъ, какъ видно, я совсѣмъ не знаю. Я постараюсь объяснить публикѣ все дѣло, и пре доставляю ей судить объ основательности этого уп река . Въ 1861 г. въ октябрѣ мѣсяцѣ, на афишахъ бы ло напечатано, что въ здѣшнемъ театрѣ любителями дается спектакль въ пользу бѣдныхъ студентовъ. Спустя недѣлю послѣ спектакля, на депутатскомъ собрапіп студентовъ по дѣламъ студентской вспомо гательной кассы, бывшій секретарь собранія, г. Ко- стеню , передалъ собранію, что студептъ г. Бергъ, участвовавшій въ этомъ спектаклѣ, сказалъ ему, что послѣ этого спектакля остались 120 р. чистаго дохода, п что счъ, т. с. г. Бергъ, отчетъ по это му спектаклю самъ составилъ ц передалъ вмѣстѣ съ оставшейся суммой актеру здѣшняго театра г-пу Милославскому. Депутатское собраніе ожидало, что ,вѣроятно г. Милославскій представитъ эти деньги куда слѣдуетъ, т. е. г. попечителю, или-же въ студенческую кассу. Проходитъ мѣсяцъ, два, полгода, наконецъ годъ, а денегъ г. Милославскій не представляетъ. Этимъ временемъ путятпнскія правила о взносѣ за слуша ніе лекцій вошли въ свою силу и многихъ бѣдныхъ студентовъ ожидала участь быть исключенными изъ университета. Депутаткое собраніе студентовъ, по вѣряя кассу и отыскивая средства помочь своимъ бѣднымъ товарищамъ, заговорило опять о суммѣ, оставшейся послѣ вышеупомянутаго спектакля, и по ручило мнѣ, какъ депутату по кассѣ, похлопотать объ этихъ депьгахъ. На другой день я съ г. Бергомъ отправился къ г. Милославскому, къ которому я обратился съ слѣ- дуюяіимъ вопросомъ: У васъ сумма, оставшаяся по слѣ спектакля? У меня, отвѣчалъ г. Милославскій. Въ такомъ случаѣ депутатское собраніе проситъ, что-бы вы вручили мнѣ эти деньги для передачи въ студентскую кассу. У меня теиерь денегъ нѣтъ, отвѣчалъ онъ. Въ такомъ случаѣ дайте мнѣ роспи- ску. Извольте. Послѣ вышеупомянутаго разговора, какой-то господинъ, бывшій въ то время у г. Ми лославскаго, котораго, какъ я послѣ узналъ, зовутъ г. Полозовымъ, возъимѣлъ слѣдующее разсужденіе: Какое право имѣетъ депутатское собраніе требовать эту сумму? Любители, продолжалъ онъ, имѣли пра во раздать эту сумму бѣднымъ студентамъ, кото рыхъ они сами знаютъ. Правъ-ли г. Полозовъ, или нѣтъ все-таки распорядители обязаны были напеча тать отчетъ объ употребленіи вырученной суммы, какъ для любителей, принимавшихъ участіе въ спек таклѣ, такъ н для публики, посѣтившей спектакль съ благотворительной цѣлью. Вслѣдъ за разсужде ніемъ г. Полозова, г. Милославскій сказалъ, что онъ согласенъ съ мнѣніемъ послѣдняго , что онъ депу татское собраніе знать не-знаетъ, и что отчетъ представитъ г. попечителю, Д. С. Левшину, что онъ будто-бы, уже былъ у него послѣ спектакля, н что г. попечитель, узнавши о ничтожной суммѣ, оставшейся послѣ спектакля, махнулъ на нее рукою. Вы легко можете судпть, читатель, какъ стран ны показались мнѣ слова г. Милославскаго, за ми нуту предъ тѣмъ говорившаго, что онъ этихъ де негъ, въ настоящее время не можетъ отдать, пото му что у него нѣтъ и хотѣлъ мнѣ дать роспискѵ. Какъ видно слова г. Полозова заставили его пере мѣнить намѣреніе. (Окончаніе въ слѣд. No.) Ч А С Т Н М Л О К’Ы І ВЛІЯНІЯ. 4) Агентъ с.-петербургскаго страховаго отъ огня общества, Василій Петровичъ Серебренииковъ— имѣетъ честь извѣстить гг. владѣльцевъ государст венныхъ няти-нроцентныхъ выкушіыхъ свидѣтельствъ, получаемыхъ помѣщиками изъ мѣстнаго губернскаго по крестьянскимъ дѣламъ присутствія, за отходящую отъ нихъ въ собственность крестьянъ землю, что онъ покупаетъ таковыя свидѣтельства и кто желаетъ продать, покорнѣйше проситъ обращаться къ нему въ контору означеннаго общества, на Московской ѵл., въ домѣ Грановскаго. (440)— 1 2 ) Имѣю честь и звѣ сти ть почтеннѣй шую публику, что бывшее фотографическое за веденіе і. Нейшефера— перешло въ мои руки и находится на Московской ул., въ домѣ Б ѣ – липа. Ц ѣна визитнымъ карточкамъ, за дюжину, 6 р. с. Фотографическія письменныя марки, за 100 ш тукъ 2 5 р. Карлъ ДАРРЕ. ?200;— /• 3) Будучи приглашенъ харьковскою юрод скою думою снять подрядъ на мощеніе улицъ, но опоздавъ пріѣздомъ и не получивъ на э т о т ъ разъ городской р аботы ,— прошу почтеннѣйшую публику удостои ть меня частными работами. З а прочность работы и умѣренность цѣнъ отвѣчаетъ Р О Б Е Р Т Ъ I Е Л Ь В И Х Ъ , камень- щикъ изъ Риги. ,Спросить у t. И Л О С С А на Московской ул., близь харьковскаго м оста, въ д. г-ж и Гю нстъ. (ЗОО )— і 4/ Д е п о лучшихъ с п и ч е к ъ , въ м а газинѣ Т. В И Т Т А , возлѣ дворянскаго собранія. ( 60f— / 5) СПИРТОМѢРЫ ТР АИЛ ЕСА, за казенною печатью и со свидѣтель ствам и, поступили въ продажу въ ма газинъ Т. В и m тп а, смежно съ дво рянскимъ собраніемъ. ( Н А )— / С) Полу іено изъ Англіи: кухонная посуда, чугунная эмалированная, англійская и бр и тан скаго металла, извѣстная прочностью, и ко то р а я добротой превосходитъ всякую другую. Кро вати желѣзныя разборныя, д ѣ тс к ія коля сочки, ковры, столярные и слесарные инстру менты и большая п а р тія ножницъ для с т р и ж ки овецъ. Все вышеозначенное продастся по салы.нв умѣреннымъ цѣнамъ, въ магазинѣ П о номарева, на торговой площади Т у тъ -ж е продается большая п а р тія орѣ ховаго дерева въ брусьяхъ и досткахъ, самое сухое, и бричка на лежачихъ рессорахъ, луч шей. работы . і’/к20 )— / 7) Н а д а ч ѣ ». Тюрина о тд а ю тся квар ти р ы на л ѣ то ; спросить въ конторѣ т и п о графіи. (62)— 1 8 ) Лучшаго качества ПѲСОКЪ и глину печ ную можно брать въ дворѣ г. Рейнгардта, ни же те а тр а , въ классическомъ переулкѣ— по 5 к. за возъ; при болъшомъ-же количествѣ, съ уступкою , (132)— / 9) Продается дорожная карета, на углу мѣщан ской и бѣлгородской улицъ, въ домѣ к. ІІанчепка; о цѣнѣ спросить въ квартирѣ Федоровой. (110)— 2 10 ) Архитектор з, иностранецъ, и- мѣю щ ііі уж е п ракти ку въ Россіи при нимаетъ на выгодныхъ кондиціяхъ зака зы на устройство во всѣхъ видахъ до мовъ, сахарныхъ и винокуренныхъ заво довъ и составленіе ихъ ггроэктовъ. Адре соваться въ магазинъ г. С к о т т и , на Московской улицѣ. (2 3 0 — -2 \ \ ) Продается рояль, работы с.-петербурі. мастера Ііеккера; о цѣнѣ узнать въ домѣ г. Лергпц ра, на Сумской улицѣ. /8;і )— 2 12) Продается почти новый фаэтонъ, на ле ж ачихъ рессорахъ, хорошей работы , за сход ную цѣну,— на Конторской улицѣ, близь быв шей питейной конторы, въ домѣ ». Спенглеръ. ( \ т ~ а ■ ,13) Имѣю честь довести до свѣдѣнія почт теннѣіішеіі публики, что въ моемъ магазинѣ о п т и ч е с к и х ъ , ф и з и ч е с к и х ъ , х и р у р г и ч е с к и х ъ и п р о ч . и п р о ч . иадсхру мѳщговъ , НА МОСКОВСКОЙ УЛИЦѢ, ВЪ ДОМѢ С Т А Р О Й г и м н а з і и н а х о д и т с я б о л ь ш о й з а п а с ъ В Ы В Ъ В Е Н Н Ы Х Ъ С П Н Р Г 0 » 1 Ѣ Р О В Ъ T P A J J E C А, введенныхъ правительствомъ для повсемѣст наго употребленія и приготовленныхъ самы ми лучшими мастерами въ Берлинѣ. Эти инструменты можно получать у меня пол ные съ онпсаніемъ, и отдѣльно, безъ при надлежностей. Такъ какъ запросъ на спир томѣры Траллеса увеличивался у меня еже дневно, то я запасся этими приборами въ большомъ количествѣ и, кромѣ того, устроилъ въ моемъ механическомъ заведеніи О С О Б О Е О Т Д Ѣ Л Е Н І Е , предназначенное преимущественно для ис правленія спиртомѣровъ, которые при пе ревозкѣ легко подвергаются п о р ч а м ъ , х о т я ч а с т о и н е п р и м ѣ т н ы м ъ д л я н е о п ы т н а г о гл а з а , н о м е ж д у т ѣ м ъ и м ѣ ю щ и м ъ в е с ь м а б о л ь ш о е в л і я н іе п р и о п р е д ѣ л е н іи к р ѣ п о с т и с п и р т а и п о т о м у в в о д я щ и м ъ в ъ з н а ч и т е л ь н ы я о ш и б к и . Я принимаю также заказы высылать спир томѣры по почтѣ, при самой тщательной упаковкѣ. Кромѣ вышеупомянутыхъ инструментовъ, находятся у меня всегда разныя принадлеж ности для сахарныхъ, винокурныхъ, пиво- варныхъ п проч. заводовъ, и изготовляются въ моемъ механическомъ заведеніи по за казу. О птикъ и механикъ А. Эдельбергь. (8S5 )— 2. 14/ Въ 5 верстахъ отъ г. Харькова о т д а е т ся на л ѣ то домъ съ другими хозяйственными постройками; спросить на Скрынниковои ул., въ домѣ генерала Тихоцкаю . /120/— 3 \§ ) П родается Р О Я Л И НО, заЛопанью, на Коцарской улицѣ, въ д. Левандовскаю въ квартирѣ Щ оюлева. О цѣнѣ можно узнать піамже или въ домѣ I убина, на Московской улицѣ. /132/— 3 16/ З а Лапанью, на Благовѣщ. улицѣ, въд. Хрущова прод. сливки буты лкамгі— хорошее молоко и сметана. [ІА )— 3 17/ Продается за весьма выгодную ціъну, въ волчанскомъ уѣзд., въ З в в. отъ Харькова, по Салтовскоіі дорогѣ, А 12 д. незаселенной удоб ной пахатноа и сѣнокосной земли, въ томъ числѣ 13 О. полустроеваю лѣса. Спросить А. И . Яворскаго, на Михайловской ул., въ д. ІІІепъ. (183 )— 3 18 / Въ Харьковѣ, близь Николаевской пло щади, въ домѣ г-ж и Верховской, за отъѣз домъ р о тм и стр а Говоруха-О троки продаются недорого: туал етъ , образчикъ, двойная кро вать съ ширмою и эта ж ер ка— все орѣховаго дерева и новое; а та кж е ГОРОДСКАЯ ДВУМѢСТ НАЯ КАРЕТА на лежачихъ рессорахъ, у пряжъ дліі дышла и оглобель съ наборомъ накладнаго эеребра, кучерскіе каф таны и шляпы и бу фетъ, отдѣланный подъ орѣхъ Вещи э т и можно видѣть ежедневно во всякое время; спросить человѣка Федора. / 394/— 3 И. д. Редактора П . П у з а н о в ъ . Дозволено цензурою, Харьковъ, 30-го апрѣля 1863 г.