ІЙРЫКІІЪ й П РИБАВЛ ЕН ІЯ К Ъ ХАРЬКО ВСКИ М Ъ ГУ Б Е РН С К И М Ъ ВѢДОМ О СТЯМ Ъ. Выходятъ по П онедѣльникамъ , С редамъ и П ятницамъ . Подписная цѣна на Прибавленія: Безъ доставки и Съ доставкою пересылки. и пересылкою. За годъ 2 р. 2р. 50к. с. — полгода 1р. 25 к. 1р. бОк.с. На Губернскія Вѣдомости: Безъ переплета …. 3 р. еер. Въ переплетѣ. . . . 3 р.85к. За доставку на домъ или пе ресылку по почтѣ въ годъ 50 к. (ГОДЪ ПЯТЫЯ). т 4з. СРЕДА. 8-е Мая. 1 8 6 3 . С татьи для напечатанія и вообще всякаго рода извѣстія просятъ присылать на имя Р едактора . Подписавшіеся на оба издан’я платятъ за пересылку или до ставку только 50 коп. сѳреб. Подписка принимается въ Кон торѣ’Редакціи, въ нижнемъата- жѣ дома Губернскихъ Присут ственныхъ мѣстъ. Частныя объявленія принима ются за букву и цифру но ‘/7 коп. сер. за каждый разъ. СОДЕРЖ АНІЕ: Д о л я .— Отвѣтъ на объясненіе.— Благотворительный снектакль.— Объявленія: иочтовой конторы и управляющаго земскою конюшнею.— Частныя объявленія.— Слѣдую щ ій Л – выйдетъ въ Понедѣльникъ, 13-to мая 1 8 6 3 года. Д О Л Я , драма у пъяти діяхъ,—С теценеа . (Окончаніе). Дія пъята. Конъ: тажъ Іваиова хата зъ середина. За сто ломъ упъять оидить Лисичиха; передъ лею стоить Іванова мати; обидві вже лизнувши трохи. На столі стоить gpa®HH4UKrb зъ горілкою іі закуска. Іванъ са дить на лаві, схилившись на-руки; смутный дуже. Я В А ft. Петренчиха. (Зъ чаркою). Ну, нийте-жъ, ба бусю. Лисичиха. Царство-жъ небесне помершимъ, а живимъ на здоровье! П етренчиха. На здоровья имъ, на здоровья, ба бусю! (Радісно якось це каже). А ти, Йваве, не випъешъ? Іванъ. Hi, не хочу. Буде вже й васъ!.. Петренчиха. Не хочъ? намъ білше буде; баба зъ воза, кобіілі легше. Иивъ-би! ‘Геперъ ніхто не вбіжигь, не наробе халепн! ГІотихшало таки у хаті, хвалиги Бога. Іванъ. Пху! (Плюнувъ). Петренчиха. На свого батька! Л исичиха. Таки потихшало у хаті у васъ;— та тіки мовъ пусто якось. Якъ покШничка була здоро ва, то у хаті було якъ у віиочку… I воио прибра- неньке, чепурнесеньке, якъ ясочка, тебе зустрічае- Було, йдешъ повузъ двіръ, а воно виспівуе, мовъ ввмовляе!.. Петренчиха. Звісно, молоде. Та оетанні годи— такъ було рюми тіки й чути! Тривайте, я ще собі невісточку візьму, Іванъ. А що? вже паприміті е? .. (осьміхаючись Гірко). ,Петренчиха. Маиуть, що е. Івань. Які скорі! Ще не вспіли тій очей заси- пати, вже на приміті й друга. Видно, бажаете та ки певісткп! Петренчиха. Треба бажати, бо підъ старість самій за усімъ не догляиути. Відъ тіеи, бачъ, по- мічі ждала, а вона клопітъ тіки наробила! Івань. Та вамъ ніяка иомічі не зъуміе додати, бо не вгодить. Петренчиха. Hi, бачъ: Ивга й не своя та до- дае помічі! Івань. Чи не іи й невісткою бажаете? Петренчиха. А якъ і іц, гакъ що-жъ! Моло дица хочъ і не тобі, поганому!.. Івань. Та я знаю! Я В А (Відчипяюцця двері, входе остаркуватиіі чоловікъ, дядыіо Іванівъ, Грицько). Дядько. Здорови! Зъ цимъ днемъ, що сегодні! (Усі трое.) Здорова! Спасибі! И васъ тежъ. Івань. Просимо сідати дядьку. (Дядько сіда. Петренчиха ноштуе его горілкою, зъ приказками, якъ водицця нроміжъ нашимъ людомъ. Навиослі): Дпдысо. Такъ оце ги, Йване, впъять наруб ку ешъ?! Івань. Нарубкую. (Зітхнувъ, махнувши рукою). Дядько. Погано. А хороша у тебе жінка була! добряча душа! Петренчиха. Ну, вже такъ, що добряча! Сна- сибі Богові, що прибравъ іи. (Осьміхаючись). Івань. По радуйтесь, мамо, бо може й вамъ ту- дн скоро дорога. Петренчиха. А тн десь і радъ -би зіихнути куди небудь мене! Я знаю, що тобі, чортовому синові, діатн— мовъ болячка! Івань. (Осьміхаючись гірко): Бо така маги!.. Петренчиха. (Пиъять усіхъ частуе. До Івана иідходе осьміхаючись): Пий! Івань (смутно). Та ну-те, відстуніцця! Дядько. Чого-жъ тобі, Йване, ждати? Шукай лншъ уиъять собі чи дівки, чи вдови молодой, та й женись. ІІекруіъський набіръ у осени; твоя черга— матері-жъ не зоставатпсь самій. Петренчиха. Некрутьський набіръ?!. Женись, синкѵ, женись, мій лебедику. Лисичиха. Треба, треба женитнсь. Ось біля васъ і удова молода, Ивга ковалиха. Івань. I за-для-чого женитнсь? Упъять въ на- ругу дати молодицю? другу загризти, зъ розуму звести?.. Петренчиха. (Сердито). А хто-жъ ий випенъ, що вопа такою дурною вродилась! Івань. (Осьміхаючись гірко). Одже глядіть, щобъ у неи білшъ розуму не було, ніжь у кого-другого. Ви— мати, старі вже, а не вміли дітімъ своимъ по рядку дати! Петренчиха. Бо зъ дурними дітьми нічого не вдіешъ!.. Івань. Ну, вже иноді бувае погано і зъ дуже розумною родиною… – Д ядько. Та годі вамъ гризтись. іване, ти-жъ таки синъ! Івань. (Грізно). А я хпба не коривсь ий? А я хиба не лаявъ нокійнои за непокіръ? Хиба я не по- сваривсь зъ нею за це навікн?! вмерла, не понро- стивншсь! А хто виненъ? адже-жъ мати! Щ о-жъ вийшло зъ того?.. Онъ та на тіяъ світі, а матері важко, що вона і у домовині лежить. Дееь-би й відти іи вигризла!.. Та вн-жъ старі, мамо! сами у домовину дивитесь. Ви-бъ хочъ Бога побоялись, хочъ людей носоромились!… Не вспівъ тіен зако пали, вона вже впъять: «женись, бери другу!»— щобъ і ту затуркали, зъ ума звести… Петренчиха. Такъ-то хиба я іи зъ ума звела?! Вона ледащо таке було, що— що вбъешъ, те й уй дешь! Вона— недотепа, рюма чортова була! Івань. Мертву у домовині лае!.. це— Боже на- казаннн. Петренчиха. Вона тобі самому руки звъязала, і мені підъ старість горя завдала. Івань. Hi, вже, мамо, за мене не турбуйтесь: вона мені рукъ не звъязувала. Boua-бъ і жінка, якъ жінка була, колибъ ви не каламутвли насъ! Дндько. Та годі вамъ гризтись, божевілыіі, ато я васъ оттутъ розмирю! Петренчиха (схопилась зъ місця). Я каламути- ла? я?… Дивіцця люде добрі на дуряя! Оттака по- вага матері! Це відъ свого единого діждалась!.. Івань. Та й единий, бачъ, відъ васъ діждавсь! ,Петренчиха. Ш о-бътобі добра, катаржному, не було, якъ я ще калаиутила ваеъ! Дядько. Тю, дурна! Не нарікай на свою дитину. Лисичиха. Годі вамъ, Іванівна; вінъ у васъ о- динъ тіки е. Петренчиха. Та чнмъ такого мати, такъ Бо’дай ёго зовсімъ не було!.. Дядько. Та ось-же й піде відъ тебе скоро. leant. Добра й такъ не було, мамоі.. Ви зъ- малку заидали мою долю. Коли-бъ не покійний бать- ко, то десь давно й сліду-бъ мого не було. Петренчиха. Не бійсь, відъ батька багато ти добра бачивъ! lean t. А вже-жъ. Згадайте лишъ, мамо, чи ви якъ дитину мене держали?!— мовъ щеня забите! Бу ло, люде дивуюцця матусииий шанобі. За вашою лай кою та бійкою й світа, було, не бачишъ. Ви й бать ка на той світъ загнали! Петренчиха. Шкода, що й тебе, нроклятого, туди не віднровадила! leant. Та я й дивуюсь, якъ ви не вспіли! Адже поки не піднявсь на ноги, ви мене, якъ поганого наймита, водили. А тамъ було лайка та бійка, та таке що-дня йде, шо хочъ зъ мосту та въ воду! (Уставъ, съ серцемъ:) Ви усе, усе було скрутите, якъ вамъ хочецця! Дивуюсь теперъ, якъ та сер дешна молодиця первого-жъ року зъ ума незійщла! Петренчиха. Шкода, що вона на другнй день не пропала, якъ прийшла до насъ! leant. Краще-бъ було, коли-бъ ви бу ли де ді- лись!.. Петренчиха. Оттакои поваги, оттакои ласки діждала!.. Будь-же тп ироклятий відъ мене!.. leant. (Крпчить): Та що ви мене проклинаете? Дядько (вставъ, сердито). Чи ви довго гризти- метест, оттутъ? Якъ ті собаки! (Підійшовъ до Ііет- ренчихи): Я гобі кажу: мовчи, ато й тебе й его битиму. Петренчиха. Я его, катаржного, зовсімъ про тя н у … на сокирі!… (Біжить, схонила сокиру зъ- підъ лави). le a n t. А ну, ну!… (Петренчиха встромила сокиру у долівку, одну ногу поставила на сокиру; руки зложила на-голові. Іванъ трусицця і пильно на ню дивицця. Дядько ки- нувся до старой, Лисичиха собі; а та ажъ запіви- лась, трусицця, кричить): ( Петренчиха. (На дядька й на Лисичиху:) у (Гетьте! гетьте!.. вінъ мені не синъ!… •і ( Лисичиха. Нобійтесь Бога, Іванівна! ” ( Дядько. Що ти робишъ, дурна?!… (Стяга (іи зъ сокири. Та вирвалась, впъять стала).,,, Петренчиха. (На дядьку й на бабу): Гетьте! відійдіть! (На Іоана): Будь ти проклятий відъ мене! Бо’дай тобі до суду, до суду життя не було! Дядько. Схаменись, божевільна!… Петренчиха. Геть!— Госиоде! я, мати, прокли наю навіки свого сина, Івана!… Хай ему, прокля тому, довіку добра не буде!.. (Іванъ підбігъ зъ-не- пазнімка, турнувъ іи зъ сокири, такъ що та ноле- тіла на долівку; вихопивъ сокиру та— черкъ іи по голові!— Та тіки якось хрипко ревнула, і духъ спустила. Лисичиха заскіглила. Дядько схопивъ Іва на за руку годі, якъ той кинувъ вже сокиру). leant. (Кинувъ сокнру): Згинь-же ти, зла ли- чино, понереду! не паскудь світу!.. Дядько. Каравулъ! leant. То— мені не мати, що навіки прокляла мене! (Сівъ за стілъ, схилнвся па-руки). Дядько. (Кричачи): Що це ти наробивъ, душо- губе?.. leant. іЧатіръ убивъ. Дядько. Біжіть, бабо (на Лисичиху) у Зборню, скликайте людей, душогуба цего въязати! lean t. Ідіть, бабо. А ви, дядьку, мене посте- режіть. Дядько. Шобъ і мене оттутъ уклавъ? leant. Hi, васъ ні за-що. (Лисичиха вийшла). я st \ ж. Дядько. Зананастивъ ти себе, Йване! leant. (Осьміхаючись гірко:) Теперъ, дядьку, хочъ і на Сібіръ,— не то у некрути! Дядько. (Ходе по хаті, ламле руки та разъ- повузъ-разъ:) Эге! скоплось!… оттаке склалось! (А далі ставъ передъ Іваномъ та:) Запапастивъ ти душу свою, Йване, пропавъ ні за-що! leant. Якъ ні за що? (Осьміхаецпя гірко:) Зіг- навъ зъ світу злу личину, що світъ паскудила! що ,ще— чий вікъ хотіла заисти!… / Іядько. Ти іі мене у біду ввівъ. Іванъ. Відкупитесь! Адже мои спадки вамъ м- дуть. (Затихло у хаті. Дядько инколи зітхпе і буцімъ зъ лякомъ зирне па Івапа; а Івапъ сидить смутний, схилився па-руки. Дядько позвра у вікна, то на толупъ; иноді упъять скаже: « Э іе!.. скоилось»!.. Коли це зъ-надвору чутно співи Ивжини; вона йду- чи, бачъ, до Петренківъ Іі не зяаючи нічого, спі- вала): Ой’, прнйди, ирпііди, хрещатий барвінку:— Відчиню я сінечки, впустю у хатинку. (Пісню чутно ближче). Іванъ. То, бачъ, та удова молода, що мусила невісткою бути. /.Іядько. Якъ воно такъ склалось, що іи чоло- вікъ, а твоя жінка на одній неділі померли? Іванъ. Чи не отрупла вона его? Я 11 1 4. (Відчпнлюцця двері, входе Ивга). Л віа. Охъ, лихо! що се? хто се?!. Іванъ. Мати. И віа. Хто се? хто се вбивъ? Охъ иеиько—жъ моя! Іванъ . Я. И віа. Ти? ти?! Івапъ. (Грізио). Я! То— та чортова мати, що си па свого зъ-малку грязла!,.. Отто — та чортова ма ти, що невістку загризла, зъ ума звела! Отто— та чортова мати, що навікіі вішні сипа свого прокляла! То иіі дяка за ласку відъ сина-единця! И віа. Охъ, Івасеку голубчику! Що-жъ ти наро- бивъ це, пій соколику? (Воада біля толупу, туже:) Охъ, ненько-жъ моя, голубонько сива! проиала-жъ я навіки, иавіки!… Івапъ. (Грізио). Чого-ти скіглешъ ио ній? Пень ка, бачъ! И віа. (Схопилась, крпчить зъ плачемъ:) Душо- губець! Що це ти наробивъ, проклятий? 1 я-жъ те- перъ пропала навіки! Дівкото занапастивъ, і теперъ ось; ждала, якъ Бога, цего часу, а вінъ, прокля тий, і тутъ мені наробивъ!… (Плаче). Івапъ. А! такъ, бачъ, чого ти бігала, та до се бе кликала!.. Бачъ, чого Грицько зъ Оленою на однімъ тижні вмеръ! Ти щастя зо мною бажала?! дівування думала згадати?!. И віа. Будь ти проклятий відъ мене, душогѵбець! Івапъ. (Схопився, та за сокиру:) Я й тебе такъ, якъ ту, вкладу: за-одно пропадали!.. (Дядько схо- иивъ его за руки. Ивга зъ крикомъ вибігла). Дядько. Що се ти, дурний?! Та я тебе й са мого оттѵтъ укладу. Іванъ. (Кинувъ сокиру). А, життя мое прокля- те, доля моя собача!. . (Схопивъ себе за волосся, и заридавъ). Hi, вже теперъ не буду, ніхто не прпйде. (Замовкъ. Дядько инколи зітха. Коли Аванъ важко-важко зігхнувъ, та:) Такъ-то, дядьку! Ба- жалось пожитн, та такъ і не довелось! Дядько. (Тежъ зітхнувъ:) Па все Божа воля! (Замовкли. Іванъ, смутний, сидить, схплившись на руки; дядько тежъ. Коли це трохи згодомъ чутно гомінъ на дворі). Дядько. (Зирнувпш у вікно:) Отъ і народъ зі- бравсь. (Іванъ мовъ не чуе). Я К А 5. (Відчиняюцця двері. Входе Лнспчиха, а за не» людъ суне. Біля віконъ голови одна— за-бдиою не потовпляцця. Зъ-надвору чутно, Ивга голосить. На родъ гомонить: «Та якъ воно скоилось*? то-що). Іванъ. (Уставъ:) Оце, люде добрі, злій лечпні кара! я матіръ вривъ! въяжіть мене!.. (Людъ зъ бстрахомъ иозіра на его. Затихло усе; ніхто не во- рухиецця. Іванъ мовчавъ-мовчавъ, повісившп голову, а далі:) Отгака доля, люде добрі!… (Впавъ на стілъ на—руки іі заридавъ. Народъ слуха п дпвицця съ бстрахомъ на его. Іванъ уставъ:) Нате жъ, въя жіть! Дядько іі баба невинні! (Дехто ббязко підходе. Берутъ его за руки, скру- чують назадъ, въяжуть). Одинъ ізъ т и х ъ , що въяж уть. Занапастивъ ти себе, Йваие! Іванъ. (Зітхнувиш важко:) Така, бачъ, доля вп- пала!,.. (Завіса иада). К і н е ц ь. Сткцънко. Харьківъ. Т8 G3 г., -13 цвітня. ,ОТВѢТЪ НА ОБЪЯСНЕНІЕ (*). (Окончаніе), На слѣдующій день я отправился къ исправляв шему въ то время должность попечителя г. Фойгту а просилъ его отъ имени студентовъ принять участіе въ этомъ дѣлѣ. Его превосходительство пригласилъ къ себѣ г. Берга, который сообщилъ ему, что деньги, оставшіяся послѣ спектакля* так же и отчетъ находятся у г. Милославскаго, кото рый обѣщалъ представить нхъ г. попечителю. Осно вываясь на словахъ г. Берга и по просьбѣ студентовъ, его превосходительство нанисалъ г-ну Милославскому письмо, въ которомъ объяснилъ ему нужды студентовъ и просилъ его, чтобъ онъ представилъ деньги, если не сей-часъ, то по край ней мѣрѣ въ скоромъ времени. ІІо его превосхо дительство не получилъ отъ него отвѣта. Вотъ это-то и заставило студентовъ обратиться къ гла сности. Послѣ выше сказаннаго сходпо-ли напомина ніе, сдѣланное мною отъ имени студентовъ съ под брасываніемъ писемъ ворами и мошенниками во время московскихъ пожаровъ? Вѣроятно одинъ господинъ не думаетъ о томъ, что онъ пишетъ, иначе не позволилъ-бы себѣ подобнаго рода срав ненія. Если вы, одинъ господинъ, разсказываете вамъ о подбрасываніи писемъ ворами и мошенника ми во время московскихъ иожаровъ, то вѣроятпо знаете, что подобныя письма безъименны, а я подписалъ свою Фамилію. Что касается до вашего упрека, одинъ господинъ, что будто я сунулся не въ свое дѣло, то совѣтую вамъ еще разъ про честь мое напоминаніе, только со вниманіемъ, и вы найдете тамъ, что я его сдѣлалъ по порученію студентовъ. Отчетъ по спектаклю, который былъ напечатанъ въ 34 No, но всей вѣроятности составленъ послѣ сдѣланнаго напоминанія, по тому что только тогда г-нъ Милославскій пока залъ его одному изъ нашихъ распорядителей по кассѣ, который увидѣлъ, что на отчетѣ подписались гг. Бергъ и Полозовъ, и поэтому объявлено имъ печатно, что-бы они представили отчетъ. Теперь я долженъ обратиться къ г-ну Бергу. (*) Къ No 40 Приб. 1863 г. Если этотъ отчетъ, который теперь напечатанъ, существовалъ и тогда, когда я съ вами былъ у г. Милославскаго, то почему вы мнѣ не показали его? Я бы видѣлъ, что послѣ спектакля остались не 120 руб., а 104 и что изъ этихъ денегъ даны еще г. Милославскому 75 р. за режиссерство, тогда студенты не стали бы даже и требо вать отъ васъ оставшейся суммы (29 руб.), а потребовали только отчетъ, что-бы показать пу бликѣ, какъ люди подобные гг. Бергу и Полозову употребляютъ во зло ея довѣріе. На афишахъ зна чилось, что спектакль дается въ пользу бѣдныхъ студентовъ. Сборъ былъ болѣе 700 р. Сколько-же изъ нихъ досталось въ пользу бѣдныхъ студентовъ? Двадцать девять руб. и 4 к. Да и тѣ поступили въ кассу послѣ полутора годичнаго требованія. Изъ всего видно, что отчетъ, который теперь напечатанъ, есть издѣліе новое, а отчетъ, о кото ромъ г. Бергъ еще въ прошломъ году говорилъ г. попечителю, гдѣ-то покоится, тѣмъ болѣе, что г. Бергъ сказалъ тогда, что отчетъ имъ подписанъ, не упоминая о томъ, что распорядителемъ, кромѣ него, былъ еще г. Полозовъ. Желательно было-бы знать, какимъ образомъ очутился новый отчетъ у г. Милославскаго, коль скоро онъ былъ только режиссеромъ? Что старый отчетъ и деньги, оставшіяся послѣ спектакля, по пались въ руки г. Милославскаго, то мы объясня ли себѣ это неопытпостыо г. Берга. Но видѣвши, что и новый отчетъ находился въ рукахъ г. Ми лославскаго, мы въ нравѣ думать, что онъ былъ сострянанъ гг. Бергомъ, Полозовымъ н Милослав скимъ съобща. О добросовѣстности употребленія распорядителями денегъ, собранныхъ со спектакля, я предоставляю судить читателямъ. Въ заключеніе считаю не лишнимъ упомянуть еще объ одномъ обстоятельствѣ. При первомъ мо емъ посѣщеніи г-на Милославскаго, онъ сказалъ, что вскорѣ послѣ спектакла онъ былъ у г. попе чителя Д. G. Левшина, что попечитель, узнавши о ничтожной суммѣ, оставшейся нослѣ спектакля, махнулъ на нее рукою. Тогда я не могъ убѣдиться въ достовѣрности его словъ, потому что попечителя не было въ то время въ городѣ. По нріѣздѣ-же его, я и одинъ распорядитель студенческой кассы г. Ива новъ отправились къ нему но этому дѣлу. Г. нонечи- ,тель Д. С. Левшинъ сообщилъ намъ, что г. Ми лославскій у него вовсе не былъ и никакого отче та ему не показывалъ. Изъ итого можно видѣть на сколько можно довѣрять словамъ г. Милослав скаго. Студентъ К . Коганъ 18 апрѣля 1863 г. БЛАГОТВОРИТЕЛЬНЫЯ СПЕКТАКЛЬ 25 АПРѢЛЯ 1863 ГОДА. (Продолженіе). А пока осуществятся только-что высказанныя нами надежды, перейдемъ къ спектаклю 25 апрѣля и скажемъ о немъ свое искреннее слово. Постав лены были двѣ пьесы: переводной съ Французскаго водевиль «При счастьѣ бранятся, при бѣдѣ мирят ся* и малороссійская опера «Сватанне на Ганча- рівці», въ 3-хъ дѣйствіяхъ, соч. Квітки; въ за ключеніе данъ былъ дивертиссементъ: 1) изъ на родныхъ малороссійскихъ пѣсенъ, исполненныхъ у- краннскнмъ хоромъ; 2) изъ соло: «Ой, ти живетъ за горою*, исполненнаго г-жею II. М. Сливицкою; 3) изъ соло, исполненнаго г. Ганеромъ на cornet- piston^, вмѣсто объявленнаго въ афишѣ дуэта «Пловцы», и 4) изъ разсказа «Телеграфъ», проч теннаго гг. Шумскими. Въ выполпеніп водевиля приняла участіе и г-жа Степанова, извѣстная наша артистка. Самъ по-се- бѣ водевиль’— довольно игривая пьеска, хотя и не могъ быть вполнѣ понятенъ русскому человѣку, незнакомому съ особенностями парижской жизни; напр. хоть разноска писемъ по городской почтѣ— у пасъ явлспіе совершенно неизвѣстное. Исполненъ онъ довольно порядочно. Вообще какъ-то странно видѣть на русской сценѣ Французскую, или вообще заморскую, пьесу, выполняемую русскими артиста ми; мало того, что вамъ непонятны многія осо бенности чуждой совсѣмъ жизни,— трудно вообще русскому человѣку олицетворить, какъ слѣдуетъ, хоть-бы, напр., Француза: пѣтъ въ немъ той игри вости, той беззаботной удали, той летучей остроты и вертлявости, какъ во Французѣ, и потому, что шло-бы и понятно, естественно было въ истомъ французѣ, то можетъ быть какъ-то неестественно и странно въ русскомъ человѣкѣ. Намъ кажется, что русскому лицу и русской натурѣ г. Тиманова не шло являться переродившимся въ Француза, а черезъ это п въ выполненіи имъ роли А дольфэ Кокро было что-то не по немъ, что-то натянутое, неестественное, что, не смотря па всю талантли вость г. Тимонова (мы помнимъ его хорошо въ русскихъ роляхъ, во время бывшихъ студенческихъ спектаклей), рѣзко бросалось въ глаза. Бдва-ли кому изъ посѣтителей спектакля 25 апрѣля пока зался г. Тимоновъ Французскимъ башмачникомъ и привратникомъ (значеніе послѣдняго во Французской жизни опять едва-лп извѣстно и понятно русскому человѣку, а пониманіе этого значенія необходимо было-би отчасти для пониманія самой роли, а слѣ довательно и пьесы). Странно, а между тѣмъ вѣр но, что иному русскому человѣку легче воплотить ся хоть на время въ полновѣсную Фигуру нѣмца, чѣмъ въ легкую и эФирную натуру Француза. Г. Михайловскій явился на сцепу на столъко-же нѣм цемъ, въ роли Корымана, на сколь г. Тимоновъ— не Французомъ. Трудно было въ г. Михайловскомъ видѣть не нѣмца: такъ естественны были въ немъ внѣшность нѣмца, дикція и пріемы. (Продолж слѣдуетъ.) ОБЪЯВЛЕНІЯ ПОЧТОВОЙ ЕОНТОРЫ Я УПРАВ ЛЯЮЩАГО ЗЕМСКОЮ КОНЮШНЕЮ. I Харьковская губернская почтовая контора покор нѣйше проситъ гг. домовладѣльцевъ г. Харькова— ,объявить или лично, или письменно, конторѣ: не ножелаетъ-ли кто отдать въ наемъ домъ, для по мѣщенія конторы и всѣхъ служащихъ въ оной? Если въ домѣ одного домохозяина нельзя помѣстить ся, то по согласію съ другими ближайшими домо владѣльцами не пожелаютъ-ли отдать два дома, или домъ съ удобнымъ Флигелемъ? II. Управляющій харьковскою земскою конюшнею имѣетъ честь увѣдомить гг. охотниковъ распола гающихъ въ нынѣшнемъ году пуститъ на харьков скомъ ипподромѣ своихъ лошадей для состязанія па призы скаковые какъ равно и рысистыхъ лошадей на бѣги, что въ слѣдствіе распоряженія главнаго управленія государственнаго коннозаводства— сверхъ призовъ уже утвержденныхъ и опубликованныхъ добавляется еще 1000 руб. сер. въ слѣдую щемъ порядкѣ: 30 мая, въ третій день скачекъ, третій призъ скаковоіі въ 600 р. для жеребцовъ не моложе 4 лѣтъ п для кобылъ 4 и 5 лѣтъ, рожденныхъ въ Россіи и принадлежащихъ владѣльцамъ округа, под писка по 25 р. съ лошади, второй лошади изъ при за и подписныхъ 200 р., дистанція 5 вер., вѣсъ для жеребцовъ 4 лѣтъ 3 п. 24 ф ., 5 лѣтъ 3 п. 28 ф ., 6 л. п старѣе 3 п. 34 ф ., на кобылъ 4 лѣтъ 3 п. 19 ф . и 5 л. 3 п. 23 ф . 29 мая, въ четвертый день рысистыхъ бѣговъ, второй призъ рысисгпыіі въ 400 р. для жеребцовъ не моложе о лѣтъ и для кобылъ 5 лѣтъ, второй изъ приза 100 р., подписные по 10 р., дѣлятся между первою и второю пополамъ, дистанція 4 вер. съ перебѣжкою въ 3 версты, норма на бѣгу 9 мин. и на перебѣжкѣ 6 минутъ 45 сек., вѣсъ 42 пуд. на жеребца, на кобылу 20 Фун. менѣе, Флагъ 75 саж. ч а с тн ы я ог»’ыін.ів;іві£3. 1) Харьковскіе владѣльцы недвижимыхъ и- мущ ествъ, ж елая у стр о и ть общественный банкъ, поручили ходатай ствовать о разрѣше ніи на э то у г. м инистра финансовъ харьков скому купцу Андрею Расторгуеву, который согласился принять э то порученіе и издерж ки, сопряженныя съ нимъ, на свой счетъ, съ тѣ м ъ , ч т о -б ы на основаніи банка, каждый, закладчикъ, при залогѣ своею имущ ества, жертвовалъ по два р. с. съ ты сячи на под держаніе церкви и духовенства, по усм отр ѣ – нгю Расторгуева. Пож ертвованныя деньги должны бы ть запи саны въ особую книгу и употребляться Р а сторгуевымъ для означенной цѣли, а по смер т и ею, э т и деньги должны бы ть выдаваемы ст а р о стѣ избранной имъ церкви. Д л я желающихъ залож ить евои недвижи мыя имущ ества — отк] ы т а подписка у г. Р а сторгуева, по которой, владѣльцы недвижи мыхъ имуществъ, подписались уж е на сумму болѣе четырехъ Милюковъ. /660J— / 2] l i О S I V О 1* I V Л 1.1. V н «\ Ѵі Лі\ V ІЛ Л\ .<‘■ нѣмецкаго страховаго отъ огня общества на акціяхъ въ Берлинѣ помѣщ ается на Московской, ул., въ домѣ почетной гражданки Р Ы Ж О В О Й No 50.5. (\\2 } — 1 3 ) П родается дормезъ, съ полнымъ дорож нымъ приборомъ, вѣнской работы , за весьма сходную цѣну Н а Екатеринославской ул., въ домѣ Ш а хова; спросить у Дворника. (120)— 1 Харьковскій губернскій почтмей стеръ фонъ МензенкамФъ. ,А) Имѣю честь и зв ѣ сти ть почтеннѣй шую публику, что бывшее фотографическое за веденіе г. Нейшефера— перешло въ мои руки и находи тся на Московской ул., въ домѣ Б ѣ – липа. Ц ѣна визитнымъ карточкамъ, за дю ж ину, 6 р. с. Фотографическія письменныя марки, за 1 0 0 ш тукъ 2 3 р. Кардъ ДАРРЕ. (200)— 2 . ‘6) Лучшаго качества песокъ и глину печ ную можно брать въ дворѣ ». Рейнгардта, ни ж е те а т р а , въ классическомъ переулкѣ— по 3 к. за возъ; при большомъ-же количествѣ, съ уступ кою . (\Ъ2 )— 2 0/ Н а дачѣ ». Тюрина о т д а ю т ся квар ти р ы на л ѣ то ; спросить въ конторѣ т и п о графіи. (02)— 2 7 ] Н а Торговой, площади, въ домѣ купца Алексѣя Колупаева о тд а ю тся въ наемъ Т Р И Н О М Е Р А Л А В О Н Ъ ; о цѣнѣ узнать отъ хозяина дома. (\0 2 ) — 2. 8; Д Л Я П Л А Т Ь Е В Ъ и Т А Л Ь М Ъ Б А Р Е Н іИ отъ 4 р. за. платье, М А З А М Б И – Ь ‘И , Т Р Е П А Л И В Ъ . К Р Е П Ъ u М О І Е Р Ъ ; Л Е Р К А Л И Н Ы , І1 И К Е , Б Р И Л Ь Я Н Т И Н Ы и Ж А К О Н Е Т Ы , шелковые П О П Л И Н Ы . Robes а Chalis— новѣйшихъ рисунковъ ,— ВЪ МАГАЗИНЪ В. ЯКОБСОНА, на Московской улицѣ, вв домѣ і. В и тк о в – скаго. /288,1— 2. Дозволено цензурою, Харьковъ, 7-го нял 1803 г. 9] Харьковской губерніи, въ і. Чугуевѣ, на Н икитинской улицѣ, недалеко отъ городскихъ лавокъ, продается: одноэтаж ны й каменный домъ, кры ты й черепицею, о семи ком натахъ, и при немъ надворное строеніе т а к ж е камен ное, кры тое черепицею, какъ-то. конюшня, каретникъ, кладовая и кухня о двухъ комна т а х ъ и прочія надворныя строеніи. Въ домѣ ж и ветъ самъ хозяинъ р отм и стр ъ Тладышев- скій. (32 q ) — 2. ІО,/ Желаюгцимъ и м ѣ ть для какихъ-либо по ѣздовъ лишьйку, на 13 м ѣ стъ , съ выѣздомъ за юродъ въ разныя м ѣ ста , могутъ адресо ваться на Е катер . ул., въ ж андарм скія ка зармы, къ кучеру Егору. ( і§ 0 )— 3 11,/ П . Ш М И Д Т Ъ даетъ уроки верховой ѣзды и дрессируетъ лошадей. Б и л е ты можно получать въ магазинѣ: « Ідродъ-Л іонъг, ІО. Томассена. /1037— 3 12/ Въ миіазинѣ « Тородъ-Лгонъ», Ю. ТОМАССЕііА ПОЛУЧЕНЫ дамскія соломенныя тттлгятпеи, круглыя и обыкновенныя. (84)— 3. 13; П родается почти новый фаэтонъ, на ле ж ачихъ рессорахъ, хорошей работы , за сход ную цѣну,— на Конторской улицѣ, близь быв шей питейной конторы, въ домгь і. Спенглеръ. Г1307— о 14у Въ 3 верстахъ отъ г. Харькова о т д а е т ся на л ѣ то домъ съ друіими хозяйственными постройками; спросить на Скрынниковой ул., въ домѣ генерала Тихоцкаю . /120/— 0 И. Д- Ведактора П. Пузановъ.