Електронний архів оцифрованих періодичних видань Центральної Наукової Бібліотеки ХНУ імені В.Н. Каразіна
Видання:
Харьковские губернские ведомости (додаток)
Регіон:
Харків
Номер видання:
42
Дата випуску:
06.05.1863
Дата завантаження:
01.02.2022
Сторінок:
8
Мова видання:
Російська
Рік оцифровки:
Кількість номерів:
Текст роспізнано:
ТАК
Опис:
Оригінал зберігається:
Центральна Наукова Бібліотека ХНУ імені В. Н. Каразіна

На весь екран

Знайшли помилку? Напишіть нам про це на пошту welcome@back2news.org

М М Ш Тк П РИ БА В Л ЕН ІЯ К Ъ ХАРЬКОВСКИМ Ъ ГУ БЕ РН С К И М Ъ ВѢДОМ ОСТЯМ Ъ. Выходятъ по П онедѣльникамъ , С редамъ и П ятницамъ . ( г о д ъ п я т ы й ) . No 42 . И О II Е Д Ѣ Л Ь II И К Ъ . 6 -е Мая. « 863 . Подписная цѣна на Прибавленія: Безъ доставки и Съ доставкою пересылки. и пересылкою. За годъ 2 р. 2 р . SO k . с . — полгода 1 р .2 5 к . Ір .б О к . с. На Губернскія Вѣдомости: Б езъ переплета . . . 3 р. сер. Въ переплетѣ. . . . 3 р. 8 5 к. За доставку на домъ или пе­ ресылку по почтѣ въ годъ 50 к. С татьи для напечатанія и вообще всякаго рода извѣстія просятъ присылать на имя Р едактора . Подписавшіеся на оба изданія платятъ за пересылку или до­ ставку только 50 коп. сереб. Подписка принимается въ Кон­ торѣ Редакціи, въ нижнемъ эта ­ жѣ дома Губернскихъ Присут­ ственныхъ мѣстъ. Частныя объявленія принима­ ются за букву и циФрѵ по % коп. сер. за каждый разъ. СО ДЕРЖ АНІЕ: Маріинское харьковское женское училище.— Д о л я .— Благотворительный спектакль.— Частныя объявленія.— МАРІИНСКОЕ ХАРЬКОВСКОЕ ЖЕНСКОЕ УЧИЛИЩЕ. Педагогическій совѣтъ Маріинскаго харьковскаго женскаго училища честь имѣетъ довести до всеоб­ щаго свѣденія, что годичныя испытанія въ этомъ у- чилищѣ будутъ происходить отъ 24 мая по 1 6 ію­ ня, но утрамъ отъ 9 час до часу, послѣ обѣда отъ 4 ‘/ s до 8 часовъ, но слѣдующему роспи- санію: Мая 2 4 , утромъ— географія въ І-мъ классѣ,— Ф и­ зика въ Ѵ -мъ классѣ. » 2 5 , утромъ— ариѳметика въ III классѣ н гео­ графія въ IV классѣ, послѣ обѣда— Французскій я- зыкъ во II классѣ. ■> 2 7 , утромъ— русскій языкъ въ V классѣ, послѣ обѣда— русскій языкъ въ IV классѣ. » 2 8 , утромъ— русскій языкъ въ III классѣ, послѣ обѣда— Французскій языкъ въ 1 классѣ. » 2 9 , утромъ— нѣмецкій языкъ въ V кл ., по­ слѣ обѣда— нѣмецкій языкъ въ IV классѣ. » 3 0 , утромъ— географія во II ц III классахъ, послѣ обѣда— русскій языкъ въ I классѣ. Іюня 1 , утромъ— законъ Божій въ V к л ., цослѣ обѣда— исторія въ IV классѣ. » 3 , утромъ— русскій языкъ во II классѣ. » 4 , утромъ— ариѳметика въ IV классѣ, по­ слѣ обѣда— нѣмецкій языкъ въ III кл. » 5 , утромъ— законъ Божій въ I кл. » 6 , утромъ— французскій языкъ въ III кл. » 7 , утромъ— исторія въ V к л ., послѣ обѣ­ да— нѣмецкій языкъ во II и Франц. языкъ въ IV классѣ. » 8 , утромъ— ариѳметика въ I к л ., послѣ о- бѣда— законъ Божій въ III классѣ. » 1 0 , утромъ— законъ F *дій во II классѣ. * 1 1 , утромъ— географія въ V’ кл., послѣ обѣ­ да— законъ Божій въ IV классъ. » 1 2 , утромъ— исторія въ III к л ., “ ослѣ обѣ­ да— нѣмецкій языкъ въ I классѣ. » 1 3 , утромъ— естествовѣдѣніе во V к л ., но- слѣ обѣда— ариѳметика во II классѣ. ,» 1 4 , утромъ— Француз. язы къ въ V к л ., по­ слѣ обѣда— естествовѣдѣніе въ IV классѣ. » 1 5 , послѣ обѣда— естествовѣдѣніе въ 1ІІ-мъ классѣ. » 1 6 , въ 1 2 час. утра— музыка, пѣніе, раз­ дача наградъ. Д О Л Я , драма у пъяти діяхъ,—С теценка . (Продолженіе). Д ія четверта. (Конъ: таж ъ Іванова хата зъ середини; тілько у пііі нема того порядку, що попереду бувъ: скрізь не­ чистота; одежа пороскидана; посуда то тамъ, то тамъ тирчвть. За столомъ сидитъ Лисичиха; зъ од­ ного боку Ивга молодичкою вже, а зъ другого сто­ ить Оленина свекруха, Петренчиха. Іванъ, похму- рий, стоить біля печи, заложивши руки за спину, ловъ гріецця. На сто-іі gpaФинчпкъ зъ горілкою і щось на тарільці для закуски). ЯВА 1. Петренчиха. Такъ оттаке намъ лихо зъ нею! Аисичиха. 1 дуже таки вона сердита? Петренчиха. 1 не приведи маги Божа! Якъ розлютуецця иноді, такъ іБ о ж е! Т акъ— що вздрить, тпмъ і кида, те й лама, те й бье! I не дай, Бож е, нікому хрещеному такъ! Оце ще недавнечко…. за віщо, пакъ, вона росходилась? (Дума, хоче згадати) за віщо пакъ, Ів ан е ?… Іванъ (схаменувшись). Що? Петренчиха. За віщо це пакъ Олена росходи­ лась, що зъ ножемъ за тобою гонилась? Іванъ. Та я не знаю! __ Петренчиха. Я вже сидю ні жива, ні мертва; а вона вздріла на столі ніжъ, та вхоиила, та за нимъ Щ е слава Богу що якось назадъ обернувся, та іи за-р ук и , ато Бо’зна щ о-бъ і бѵло. Всилу, всилу вгамували іи після того. Оттаке лихо! Кажу Іванові: доки ми будемо оттакъ вовтузиццн? відвези іи въ богадільню— такъ ні, мовъ не чуе …… Буде ждапі нокн, що скоіцця таке, що хочъ— зъ мосту та въ воду!.. (Іванъ, схаменувшись, бере шапку, одягаецця, ви- ходс зъ хатн). Аисичиха. К уди-ж ъ ви, Василевичу? Іванъ. Та піду по хазяйству. (Вийшовь). Я Я I 2 Петренчиха. Оттакъ, мое серце, усе: якъ тіль­ ко про жінку річъ зайде, такъ і відійде, вже яке небудь діло та найде собі;— а въ богадільню не хоче відвезтп. Аисичиха. I чому таки не хотіти? Петренчиха. Страму, каж е, не хочу набера— тись; у мене, каж е, й дома найдецця чимъ году- вати іи. Аисичиха. Одже каж уть, що тамъ видужують. Петренчиха. ІІу, що-жъ казатимешъ зъ такимъ чоловікомъ! Вже якъ що заруба собі, такъ хочъ ти ему й некажи! Горенько тай годі! Випиііте ли тъ, бабусю, ще чарочку! (Налива іі підносе чарку). Аисичиха. Ппйте-жъ вн. Петренчиха (держачи чарку у рукахъ). Будь- м о-ж ъ здорові! К оли -б ъ -то Богъ давъ, щобъ на­ ше лихо минуло. (Пье, потімъ налива, підносе Ли- сичці) Звольтесь. Аисичиха (бере чарку). Д ай-ж е Бож е, щобъ минуло усе лпхе та недобре. Петренчиха. Дай-то, Господе! (Лисичиха випи- ла, Петренчиха бере чарку, налива, підносе Ивзі, а Лисичиха заида тимъ, що въ тарільці). Ha-ж ъ і ти, ІІвго, випий. Инга. Э ні, тітусю, я не хочу. Петренчиха. Та ну, пин! Ивіа. Далебі, не хочу; я вже дві випила; аго й до-дому не дійду. Петренчиха. Не далекий світъ, дійдешъ. Ивіа. (Осьмихаючись). А Грицько що скаже? Петренчиха. Старий, не побаче! Ну вже пий, витіва тамъ! Чарки треба! ,Ивіа (узявшц чарку): Будьмо здорові! (Винила). Петренчиха. На здоровья, дочко! Спасибі тобі, моя голубко, що помагаешъ намъ, не цураесся при нашій пригоді. Ато я -б ъ вже досі нідтопталась! Ивіа. Оцде таки, хай Б огъ милуе! Хіба тутъ далекість яка, що не иомогти? сусідське діло. Адже й ви намъ помагаете вноді; спасеть васъ Б о г ъ !… Петренчиха. (З агн у л а). Охъ, горенько тай годі!.. Лисичиха. Ізъ чого таки ій сталося? Петренчиха. I Богъ его святий знае, зъ чого! З ъ неи й роботи було, якъ ти, Госноде, бачишъ! Бѵло роскажешъ, ростолкуешъ, якъ слідъ, якъ не въ ротъ полож итъ,— одже-жъ було зъ роду-віку не зробе до ладу! Усе свое, усе с в о е …. А тутъ іще стара р а зъ -у -р а зъ въилась та науча іц. .. 1, ма- тінко! Ажъ світъ було крутиццн зъ нею! Завьязала, зовсімъ завьязала світъ Іванові. Казала: не женись, синку, на ній— -то багатирька, батькова дочка. Бу- цімъ знала, що таке лихо скоіцця! Паче чу.іа душа моя, що не буде ему щастя зъ нею! Вінъ не п о – слухавъ матері,— за те его і Богъ покаравъ. Чи такой я невісткп ждала? Чи думала я підъ старість такъ свій вікъ калатати?… Такъ иноді гірко сгане, бабусю, такиіі жаль візьме, що дебъ дівся! (Плаче). Лисичиха. Та давно ііі такъ сталося? Ивіа. В ъ-літку ще. Петренчиха. Вона вже третій годъ усе плаче, усе плаче; нільзя було ій нічого іі сказали, що-бъ не розрюмалась вона. Ато оцю весну Іванъ якось росходився та іі побивъ іи, а стару вигнавъ; такъ і не приведи мати Бож а, що тілько у насъ тоді діялось! Було оце середъ ночі прокинусь; коли чую— вона у садку голосить, ажъ луна йде;— то я на Івана: піди, кажу, приведи іи у хату. Вінъ пі- де, полае, нолае іи ,— вона замовкне, та впьять;— та такъ кажнісіньку нічъ! Я думала, що вона руки на себе паложе. Ато після Спаса якось заходю у хату, дивлюсь— повнісінька хата диму, й світу Бо- жого не видно. Я репету наробила,— думала, бачи- те, що ножежа. Убіга Іванъ до печі— дияэрь заткне- ьий, а у печі такъ і пала. I щ о-ж ъ ви думаете тамъ? Біля иечі наша О лена у одній сороцці, а у печі іи одежа, ложки, миски, і усе, що попала, те й перла туди. Іванъ на ню: «Олесю, що це ти? схаменись!»— а вона за ніжъ та за нимъ. « З ъ ме- не зпуіцатись?! мене бити, сякі-такі душі!» кр и – чить. Ми зъ х атн … Та зъ того часу тай досі. Що вже ми лиха набрались зъ нею, то, здаецця, і во- рогові-бъ не ж адавъ … Усе ховай, бо усе бье, л а м а!… Лисичиха. Ви-бъ покликали знахарьку яку,— чи не поміглось-би ій. Петренчиха. I, ненько! Хіба-жъ ми не клика­ ли? Треба іи въ богадільню, безпремінно треба: од- не ге, що тихішъ буде у хаті, а друге— може, та­ ки хочъ тамъ оглянецця на ню Господь! (Плаче; утерши слези, палила чарку, підносе Лисицці). Ви- пийте ще чарочку, бабусю! Лисичиха. И у-те-ж ъ ви! Петренчиха. Будьмо здорові! (Випива, налнва, частуе). Лисичиха (узявши чарку). Будьмо живі! Петренчиха (узявши чарку, налива підносе И взі). ІІин і ти, Ивго! Ивіа. Hi, ні, ні, тітусю, далебі не хочу! Петренчиха. Я къ хочъ. (Вилива у драФннчикъ зъ чарки). (Відчиняюцця двері, входе Олена розхрі- стала, очіпокъ н а-б ікъ , волосся непрпбране, якъ слідъ, сорочка на ііі чорна, спідннця порвана; йде, дивлячпсь несамовптимъ поглядомъ, прямо до полу). ЯІ К А 3 Петренчиха. Охъ, мені лихо! (Усі дивляцця зъ лякомъ на Олену). Олена. Лихо тобі, стара відюго! Лихо тобі, нья- нюго! (каже це йдучи). Тілько ньешъ, та прошіва- ешъ у с е !… Скоро нічого небѵде! (Сіда на нілъ). Х а …’ Х а … Х а … Лисичиха (зъ лякомъ). Може, підемо відцеля? Ивіа. Ходімте, тітко, въ кім н ату!… Петренчиха. Ходімъ, ходімъ! Ато, щобъ і не била кого щ е !… Олена. Х а … Х а … Х а— Тай битпму т а к п т е ­ бе, стару видюгу! Такъ і дивицця, щобъ що вкра- стн, та проиити. Вонъ відціль! Петренчиха (шпарко). Ходіть, ходіть скоріше. Що въ людей і празникъ е, а тутъ і свято— не свято! Олена. Не маешъ, бідна головко, нразннківъ! Що день Божій п ьян а… Х а … Х а … Х а … ,Петренчиха. Прибери тутъ, Ивго, мояго.тубко! Ивіа. Я боюся, тітусю !… Петренчиха. Вона тебе не займе, чужого ніко- лн не чіиа. Ивга. Ну, добре!.. (Старі виходять, Ивга зосталась сама й почала ск.іадати одежу то-щ о, къ строці. Входе Іванъ). Я В А 4 Ивіа. Де ти бувъ? Іванъ. На дворі, по хазяй ству-то-те, то-друге. А маги та баба де? Пвіа. Въ кіянату пішли. Іванъ. Ч ого-ж ъ це? Пвіа. Т а — (зпрнула на Олену). Іванъ. А !— (замоякли, Ивга црибера). Якъ ги у насъ, то новъ у хаті веселіше. Олепа. Та де-ж ъ пакъ яка приятелька!.. Х а … х а … х а … (Іванъ тяжко зітхнувъ). Ивіа. Адже щодня бігаю! Олена. (Сама собі). Та я знаю, іцо бігаешъ— Ти таки добігаесся до чогось! Іванъ. (Зітхнувъ). Охъ! така нудьга бере иноді, слухаючи регітъ еи ! __ де-бъ дівсь, та ба! Ивіа. Тн-бъ до насъ коли заіішовъ, ато відцу- равсь зовсімъ. Іванъ. Що ходить, сумъ свііі у чужу хату но­ сить ! …… Ивіа. Отъ Бо’зна іцо! Приходъ лишъ сегодня у вечері, Грицька дома нема, у городъ вирядила, й нікого небуде,— нриходь! Іванъ. (Зітхнувъ). Гараздъ. (Замовкли. Ивга воскладавши одежу то-щ о, бере віникъ, виміта). Олена. Родичі! _ __ Х а ___ х а …. х а … Ивіа. (Чека трохи). Ну шо зъ нею робити? Іванъ. Шо! відвезу у богадільню, білшъ зъ нею нічого робити! Пвіа. У богадільню? Іванъ. А т о -ж ъ ,— бо мати голову нрогрцзла. Чи не ноложецця ій іце тамъ! (Замовкли, а далі, трохи зъ годомъ, Іванъ Зітхнувъ). Що колибъ, кажуть, знавъ, де впасти, то и соломкп-бъ піді- славъі Що будетъ казати? Не давъ Богъ зъ малку щастя, тай годі! Г.ема мені долі лю дской!… Ивіа. Отъ казна щ о,— долі н е и а !… доля е: не журись, та до мене пригорнись! (Осьміхнулась.) Іванъ. Шкода пригортатись!.., Що зъ воза виало, те пропало! Було тоді брати тебе. Ивіа. Чого шкода? (Замовкли, а далі). Шкода мені О лени… Сердешна молодиця завапастила свій вікъ за тобою! Чи не було-бъ і зо мною того, якъ-би тн взявъ бувъ мене. Іванъ. ІІі, у тебе норовъ другій. Ивіа. А хто зрадивъ, Івасю? Я казала: згада- ешъ мене, мій голѵбе,— а воыо такъ і е! Іванъ. Бодай не згадѵватп! Може це ти зъ серця й иоробила мені такъ? Ивіа. Тю, що це т и !… Олена. Та вона-жъ, вона иоробила: товкла все ій, такъ зъ того й ста ло ся!… (Петренчиха стука у двері іі кричитъ: Ивго! не- си-лиш ъ закуску!) Олепа. Я тобі дамъ зак у ск и !… Х а … х а … х а … Ивіа. З а р а з ъ !… (до Івана). А якъ я тебе лю­ била, мій соколику! Я й досі жалкую, чому таки мене нс с в а т а в ъ !…. Зрадивъ! Стілько поговору було!— Т акъ і мій вікъ молодий загубивъ, тай собі не кращу долю знайшовъ! Олена. Ж алю , бачъ, завдала! Іванъ. Ш о -ж ъ , коли ми зъ нею нокохалпсь! Ивіа. Н окохалпсь!… Якъ таки ти допустивъ, щобъ мати такъ знущалась надъ нею?! Олепа. (Сама собі). П онустнвъ-ж е, бачъ; дур- ниіі, кажуть, бувъ, такъ і напустивъ!… Іванъ. Хіба я не застѵнавсь? Хіба я не казавъ матері. Хіба я не лаявсь? Я къ до біііки не дохо­ дило! Хіба ти не зн аетъ моей матері? Оттакнмъ ще я бувъ (показуе рукою, невнсоко відъ землі), то вона така була, і теперъ така— усе однакова! Подумаетъ иноді й те, що все-ж ъ таки мати, яка не е, та все мати; требп-бъ, здаецця, корптнсь і слухатп, ато ще люде іі пальцямп тикатпмуть; — тай Богъ покара. Такъ шо-жъ, коли у насъ мати не людьська! __ (Зітхнувъ, замовкъ на хвилину, а далі:) К азавъ: корись, Олесю, а не то илюнь на те, що вона каж е;— такъ ні, бачъ, ій ніяково слѵ- хати, иго іп задаромъ лають! Отъ іі діждалась!.. Ита. I іцобъ було хату нсву поставити! Іванъ. Теперъ вже усе одно, хочъ і не ставъ— не помож етъ (впходе). ,Ивіа. Т и-ж ъ приходь сегодня. Іванв. ІІрійду! (Вийшовъ). Я В А А. (ІІвга шоарко доиіта хату. За двиріша чутко Иетренчиху: сСкоріше, И в го !» Олена регочецця не- саю в и то ). Ивіа. Заразъ! (Ухопила gpa) СПИРТОМѢРЫ ТР АДЯЕСА, за казенною печатью и со свидѣтель­ ствами, поступили въ продажу въ ма­ газинъ Т. Bum тп а, смежно съ дво­ рянскимъ собраніемъ. (AA4J — 3 І1) Продается дешево домъ, на Петинскоы улицѣ подъ No 8f8; о цѣн.ь спросить лекаря Нойцеховскаго, на Зміевской ул., въ домѣ Фе- сенка. /4 0 0 ) — 4 AS) Продаются весьма дешево и на очень выгодныхъ, относительно плате­ жа денегъ, условіяхъ, два дома, со службами, просторными дворами и хо­ рошимъ садомъ, по куликовской улицѣ, рядомъ съ благотворительнымъ заведе­ ніемъ. Адресоваться къ О. М. Превлоц- коіі, живущей въ одномъ изъ продаю­ щихся домовъ. Дома эти отдаются также въ паемъ. (2$2 ) — 7 \0) Получено изъ Англіи: кухонная посуда, чугунная эмалированная, англійская и британ­ скаго металла, извіъстная прочностью, и ко­ торая добротой превосходитъ всякую другую. Кровати желѣзныя разборныя, дѣтскія коля­ сочки, ковры, столярные и слесарные инстру­ менты и большая партія ножницъ для стриж­ ки овецъ. Все вышеозначенное продается по самымъ умѣреннымъ цѣнамъ, въ магазинѣ По­ номарева, на торговой площади Тутъ-же продается большая партія орѣ­ ховаго дерева въ брусьяхъ и досткахъ, самое сухое, и бричка на лежачихъ рессорахъ, луч­ шей работы. (420 ) — 3 2 0) Продается дорожная карета, на углу мѣщан­ ской и бѣлгородской улицъ, въ домѣ к. Панченка; о цѣнѣ спросить въ квартирѣ Федоровой. (1 1 0 )— 4 И. д. Редактора п . Пузановъ. Дозволено цензурою, Харьковъ, 5 -г о мая 1 8 6 3 г.