No ЗО (944) Субота, 11 жовтня 1958 р. Ціна 20 коп. САМОВІДДАНОЮ ПРАЦЕЮ НА ЛАНАХ ЗУСТРІНЕМО ЮВІЛЕЙ КОМСОМОЛУ! ХАРКІВ ОБКОМУ КПУ ОБКОМУ ЛКСМУ РЕКТОРАТУ ТА ПАРТКОМУ ДЕРЖУНІВЕРСИТЕТУ Дирекція, партійна організація радгоспу «Жовтневий» висловлюють вам глибоку подяку за велику до помогу, подану студентами Харків ського університету у збиранні вро жаю. У боротьбі за казахстанський мі- ліард студенти Харківського дер жавного університету показали пре красні зразки комуністичного став лення до праці. Харківський університет, який вирощує кадри молодих будівників комунізму, може пишатися своїм комсомольським цілинним загоном. Директор радгоспу «Жовтневий» КРИКОТІН. Секретар парторганізації СУКОВ. ДОВІР ’ Я ВИПРАВДАЄМО ПРАЦЕЮ Швидко і непомітно у дружній праці минає час. Основна наша робота тут — збирання кукурудзи, але працюємо також і на зби ранні картоплі. Керує ро ботою тов. Кот, студент третьої групи 4 курсу. Ро бота спориться. Ретельно працює весь колектив дів- чат (третя і четверта гру пи істфаку). Особливо від значилися на ланах тт. Л. Віноградська, Н. Слі пець, А. Якименко, А. Шам- рай, К. Зінченко. За минулий тиждень по дали чималу допомогу кол госпу, норму виробітку ча сто-густо перевиконуємо. Не забуті газети, книги, рукоділля. Колгоспники артілі ім. Орджонікідзе, Зачепилів- ського району, можуть бу ти певними, що ми виправ даємо їхнє довір ’ я своєю працею. Л. ГРЕБЦОВА. ПОВЕРНЕМОСЬ ЗГУРТОВАНИМ КОЛЕКТИВОМ На ланах колгоспу «Шлях Ілліча», Зачепилівського району, працює перша група першокурсників хімічного факуль тету, 14 дівчат і 12 хлопців. Дівчата перебрали понад 50 тонн картоплі за цей час, а хлопці загото вляли силос, збирали кавуни (чому вся група дуже раділа!), підготовляли бурти для картоплі і т. ін. Колгоспники ставляться до нас з ве ликою увагою, готують смачну їжу. Ми потоваришували з місцевими хлопця ми та дівчатами. Не лише добре працюємо, але і доб- ре відпочиваємо: влаштовуємо гри, тан ці, масові прогулянки, ходимо до кіно. Спільна праця зближує нас, єднає у дружний колектив. Проте є ще деякі хлопці, які ніби стоять осторонь життя групи. Попереду ще багато днів спіль ної праці і ми певні, що результати на шої роботи виправдають високе довір ’ я народу і що повернемося ми у Харків, до рідного університету сильним, згур тованим колективом, в якому всі за од ного і один за всіх. 3. НІКОЛАЄВА. с. Сомовка. Зачепилівського району. НОРМИ ВИРОБІТКУ ПЕРЕВИКОНУЄМО 23 чоловіка з нашого дру гого курсу працюють у кол госпі «Шлях соціалізму», Зачепилівського району. Зу стріли нас добре. Живемо на квартирах у колгоспни ків по 2 чоловіка. Хлопці виконують різні роботи: си лосують, возять картоплю на заготівельний пункт. Дів чата збирають картоплю. Норми виробітку завжди перевиконуємо. Такі товари ші, як О. Бут, Ю. Тихонов, В. Міщенко, В. Семітко за робляють інколи по 4 — 5 трудоднів на день. Серед дівчат визначається Валя Руденко. 3. Лукаш. Л. Орел готують смачні обіди. Вечорами ходимо у сіль ський клуб дивитися кіно картини. З комсомольським привітом студент П курсу історичного факультету. ТИХІН БОЙКО. У РАДІОФІЗИКІВ НА ЛУГАНЩИНІ Щ оправда, підсумки зма гань між групами ще не підбиті, але можна в цілому сказати, що робота у всіх йде добре. Різноманітні завдання виконує 31 група радіофізичного факуль тету. На силосуванні більш як дві норми виконують студенти Красовський, Філатов, Філь, Юр- ченко, Здоровик. На збиранні кормових буряків добре показали себе Назаренко, Марченко, Зло- бін. До речі, про Петра Злобіна. Це староста групи, принциповий, діловий керівник, користується великим авторитетом у групі. За його плечима — досвід військової служби і трудового життя. Тут, на першому відділенні радгоспу «Привілля», він призначений ке рівником групи і вміло організо вує роботу. Єдина дівчина в цій групі, Інна Федорова, призначена на роботу до кухні. Завдяки її, здавалося б, непомітній роботі група зав жди сита. На 4 відділенні радгоспу пра цюють 33 і 34 групи. Вони зай няті зараз також збиранням кор мових буряків. Студенти сумлінно ставляться до роботи. Щоправда, раніше бували випадки невико нання групами денних норм, але тепер працюють непогано. З 33 групи кращими назвемо Ткачен- ка, ААойсеєва, Грицая, з 34-й Но- вакова, Плохого, Клименка, Усти- менка. 22 вересня після роботи, на по лі, відбулися збори цих груп, на яких були обговорені господарчі й побутові питання і схвалені рі шення щодо усунення недоліків. По-перше, необхідно встановити в кімнаті нари, бо хлопці сплять на підлозі; витопити перед сном, бо в кімнатах холодно; виділя ти чергових по кухні та інше. Щоб довершити описання ро боти курсу, лишилося сказати про 32 групу. Вона теж добре працює. Добросовісним ставлен ням до своєї роботи відзначають ся студенти Ведринський, Ганус, Троїцький, Алексєєв, Денісов, Мазалов та Вольвач. У них — теж збирання цукрових буряків. Тепер хочеться поділитись мір куваннями про покращення опера тивного керівництва роботами сту дентів. Перш за все слід було б розподіляти групи за їх академіч ним розподілом. Факультет — у район, курс, групу — у радгосп чи колгосп. Але цього не сталося, бо це важко зробити. В такому разі доцільно було б трохи змі нити функції керівників факуль тетів. Бажано, щоб вони у сфе ру своєї діяльності включали тур бування не тільки про групи «свого» факультету, але й про групи інших факультетів, розта шованих поблизу. Це повинно було робитися з самого початку. На жаль, цього не було. В існую чій же системі, при відомих не доліках у розташуванні груп, керівник факультету ледве за тиждень встигає об ’ їздити всі міс ця. де знаходяться «його» групи. Для всього цього, звичайно, потрібна хороша передчасна під готовка, розуміючи під цим і без посереднє ознайомлення на місці з потребами радгоспів і колгоспів у людях хоча б за день до при їзду студентів. І, звичайно, необхідне повно важне загальноуніверситетське ке рівництво. На це звернути увагу слід хоча б тому, що призначе ний керівником факультету тов. Поклонський згадав про свої обо- в ’ язки лише через тиждень піс ля приїзду у радгосп. Виникає багато дрібних побу тових питань, розв ’ язання яких залежить лише від оперативності керівників. У 33 і 34 групах давно вже намагаються одержати олію, але радгоспне керівництво якось мляво реагує на цю потребу. Потрібне втручання компетент них осіб. Але їх немає. Хліб став гіршої якості, хоча спочат ку був добрим. На це також слід звернути увагу. Кілька слів про недоліки куль турно-виховної роботи серед сту дентів. 31 група була певна, що будуть обов ’ язково провадитись політінформації, газети будуть надходити регулярно. Але зараз про події взнаємо не від квалі фікованих лекторів (а невже в університеті таких немає?), а по розмовах, що ж до газет, вони надходять з тижневим запізнен ням. Подібні факти слід негайно усунути. О. ПАВЛЕНКО, наш кор. В КОЛХОЗЕ Прямо дьявольски ноет спина! Не пора ли уже кончать? Но срываю, распеленав, Белозубый, влажный качан. Обгоняют меня друзья, Обгоняют. — что за народ… Даже Ленка и та, дразня, На три стебля ушла вперед. Ну, попробуй ей запретить-. Прочь, усталость! Ко всем чертям! Только бы мертвую точку пройти, Только бы в мышцах резервы найти, — А там! Рывок — Под качан! Качается стебель. Не подкачай! Не стой, как мебель! Я вижу пока лишь спины друзей, И мне не видны их глаза, Но все-таки ближе теперь и ясней поющие их голоса. Еще хорошо слова не слышны, Но главное — нет тишины, но главное — скоро я должен придти К песне, что впереди! спешу я, как только могу спешить, Как будто без песни мне не прожить. Иду и иду я, и радуют взгляд, Свежей работы следы, И за спиною моей стоят Вылущенные ряды. Но — вечер, кончаем. Пора отдохнуть. Начало небо чернеть И пальцы мои чуть-чуть От качанов коченеть. Аркадий с физмата, строг и сердит, Подводам подводит счет, Как бог, на горе качанов сидит, А сам измазан, как черт. Ужин… Потом я в кино иду. На Ленку совсем не сержусь, Я с нею сажусь в одном ряду, А рядом еще не решусь. Гляжу на экран. А сердце стучит. И где-то в моей груди Песня, упрямая песня звучит, Та, что была впереди. Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. Допомагати кол госпу «Шлях Ле ніна», Зачепилів ського району, збирати кукурудзу приїхали хіміки третього курсу. Під керівництвом М. М. Верховода вони сумлінно пра цюють у полі. Кол госп не залишився у боргу. Студен тів радісно зустрі ли, оточили ува гою, ситно і смач но годують. На фото: група третьокурсників хі мічного факуль тету під час обіду. ,ДО 40-річчя ВЛКСМ З ІСТОРІЇ КОМСОМОЛУ УНІВЕРСИТЕТ У Перші збори Після розгрому денікінців на Україні була поновлена радян ська влада. Відновилась ломка старого і організація нового жит тя. Цей процес проходив і в то гочасній столиці України — Хар кові. У полосу перетворень всту пив Харківський університет. В той час університета, як та кого, не існувало. Був ХІНО (Харківський Інститут народної освіти), який відкрився у травні 1021 року з факультетами со ціального виховання (соцвих) та професійної освіти (профос). При ХІНО був організований робітничий факультет, куди тяг нулась робітнича молодь Хар кова, Донбасу, Дніпропетровська. Серед робітфаківців багато бу ло комсомольців. Решта студент ства ХІНО була різнорідною за соціальним складом, і комсомоль ців серед неї майже не було. Комсомольці робітфаку до орга нізації свого осередку були при кріплені до різних організацій. Одночасно з робітфаком, під ке рівництвом партійного осередку, почав створюватись колектив КСМУ ХІНО. У січні-лютому 1922 р. комсо мольці робітфаку вирішили ство рити свою комсомольську органі зацію. Основ ’ яно-Холодногорський ко мітет КСМ доручив Михайлу Се меновичу Волкову, робітфаківцю, взяти на облік всіх комсомоль ців, які навчались на робітфаці та факультетах інституту. 13 лютого 1923 року були скли кані загальні збори комсомоль ців. Вони відбулися в аудиторії на Благовєщенській (нині вул. К. Маркса), 2. Зібралися молоді ентузіасти, ?кі, незважаючи на. труднощі часу, палали бажанням вчитися, були охоплені почуттям творіння нового. На зборах було обговорено два питання: про організацію комсомольського осе-, редку і про завдання комсомолу в учбовому закладі. З питання про створення і оформлення ком сомольської організації виступив тов. М. С. Волков. З другого пи тання за дорученням парторгані- зації виступив член більшови цької партії тов. Янсон. На зборах було обране перше комсомольське бюро, куди увійшли найпередовіші, найкращі студенти, що користувалися пова гою товаришів, комсомольці: Волков (перший секретар ком сомольського осередка), Радоми- сенська, Ліхт, Шинкаренко, Клочко. Дружним виконанням «Інтер- націонала» закінчилися перші за гальні збори комсомольської організації ХІНО і робітфаку, які поклали початок життю мо лодої комсомольської організації університету. 3. МАЙДИК, Л. ГРЕБЦОВА, члени авторського колективу з написання історії Харківського університету, студентки IV курсу. П^ятий російський у „Привіллі^ 45 студентів V курсу росій ського відділення філологічного факультету брали участь у зби ранні багатого врожаю, вироще ного трудівниками тваринницько го радгоспу «Привілля». Пройня ті бажанням якомога більше до помогти у всенародній справі зби рання врожаїв, вони з першого ж дня, організувавши між бригада ми (групами) соціалістичне зма гання, виконували встановлені в радгоспі норми виробітку, а деякі з них навіть перевиконували (студенти Мироженко — на сило суванні, Черняк, Тропко, Шабель- ський та інші — на збиранні кор мових буряків тощо). Цього в перші дні не сподівалися навіть у радгоспі, бо ж студенти систе матично фізичною працею не часто займаються. Цінну допомогу радгоспові по дали студентки Шинкаренко й Данильченко в оформленні пла катів, присвячених XXI з ’ їздові КПРС. Виключно уважно поставилися до організації життя і праці студентів директор радгоспу П. С. Іщенко і секретар партій ної організації Г. Д. Пузанков. З метою ширшого запровадження методів соціалістичного змагання керівництво радгоспу встановило щоп ’ ятиденне підведення підсум ків змагання з преміюванням кращих бригад і окремих студен тів, Індивідуальні премії за пер шу п ’ ятиденку одержали студен ти Мироженко та Світлична. В зв ’ язку з достроковим від ’ ї здом студентів п ’ ятого курсу не можна сказати, яка бригада ді стала б, нарешті, першість, але ясно одне: основна частина сту дентів до свого громадського обов ’ язку поставилася свідомо й працювала наполегливо, не че каючи на якесь нагадування, хоч працювати було нелегко. Не обійшлося, зрозуміло, без недо ліків у роботі — окремі запізнен ня на роботу, недостатньо якіс- на, інколи, виборка картоплі, то що, але недоліки ці виправляли ся своєчасно. Особливо прикро було зустрічатися з відсутністю належної взаємодопомоги в пра ці. Відстане, наприклад, (не через лінощі!) студентка, а їй ті, що свою роботу вже закінчили, й не думають допомогти. Не порадувало також те, що значна частина студенток, як виявилося, не вміють куховарити. В той же час прекрасні снідан ки, обіди й вечері готували Ше- реверенко, Кайдановська, Бренер, Васильєва і дехто інший. А обі ди студента Богуславського, що були справжнім витвором кулі нарного мистецтва, прямо вра жали всіх… Не можна пройти й повз недо ліки, припущені при відправці студентів на роботи. Про від правку курс було попереджено за 24 години до від ’ їзду, і саме в той день, коли частини студентів на факультеті не було. Не див но, що в таких умовах частина студентів взагалі не виїхала, а студентку Шереверенко, наприк лад, було примушено виїхати, хоч вона за станом здоров ’ я ви їздити не могла. І останнє. Переїзд сту дентів на роботи й назад має бути безкоштовним. Між тим, 25 студентів V курсу придбали квитки за свої гроші, поклавшись на роз ’ яснення з району, що ці витрати їм повернуть в універси теті, а 20 студентів взагалі про їхали з немалими труднощами без квитків. Витрати студентів мають бути компенсовані. О. ТКАЧЕНКО, доцент. ЗА ЖІНКУ ГОРДУ Враховуючи побажання чи тачів, редакція в сьогодніш ньому номері передруковує з незначними скороченнями стат тю В. Романовської «За жін ку горду», яка була опубліко вана в ленінградській моло діжній газеті «Смена», І_ІЕЩОДАВНО в одній з га- П зет був надрукований фей летон «Жених». Автор все своє обурення спрямував на те, щоб затаврувати словом «негідник» якогось гравера Павлова, надто марнотратного в коханні, і взя ти під захист жінок — -«жертв» цієї марнотратності, які вміють, проте, швидко і легковажно на зивати себе «дружинами». Я не виправдовую цього граве ра Павлова, ні! Але мені хочеть ся сказати і про відповідальність дівчини, жінки за свої вчинки. Зрозуміло, мета статті не в то му, щоб обвинувачувати у всьо му дівчат, жінок і зняти від повідальність з юнаків, чоловіків. Мова йтиме лише про відпові дальність жінки тому, що до цього часу, як мені здається, це питання розв ’ язувалось інколи . однобоко. Жінка в більшості випадків вважалася людиною, що потер піла, «жертвою обману», з неї знімалась провина за легковажну поведінку, за неглибоке розумін ня кохання, а отже, з неї зніма лась висока відповідальність пе ред життям. Це невірно. Справжнє, глибоке розуміння дівчиною, жінкою своєї відповідальності, усвідом лення нею своєї великої жіночої сили і гордості — це . велике, хвилююче питання, правильному розумінню якого повинні сприяти література, мистецтво, преса. У нас уже звикли до того, щоб у всіх випадках захищати жінку. – Вона може звертатися у пар тійну, комсомольську організації з вимогою покарати і чоловіка офіціального, і чоловіка неофі ціального, і нареченого; і просто випадкового знайомого. Вона заявляє, що такий-то і такий-то її обдурив, покинув, що вона йо му повірила, він обіцяв одружи тись, а тепер не хоче і т. д. і т. ін. І ось чоловіка офіціального і неофіціального, нареченого і ви падкового знайомого карають, попереджують, виносять догану навіть знімають з роботи, відчис ляють з вузів, навіть примушу ють одружитися. Але чому не за питають: можливо винна і сама жінка — дружина, наречена, дів чина? Інженер С„ кандидат наук, досконало вивчив дві мови. І цьо го він досяг уже в віці 29 років. Зайнятий наукою, книгами він зовсім забув про особисте життя. І ось він зустрів дівчину. Вона була ніжною і красивою. І якось зразу йому пригадалось, що він одинокий, подумав, якби добре було, коли б ця дівчина завжди була поряд, щоб одна її присут ність вдохновляла б його, а жит тя зробила радісним і світлим. Він почував себе щасливим в цьому уявному житті і незабаром дів чині освідчився. Вони одружились. Уперше по вертаючись з роботи одруженим, він передчував всю радість ро динного життя, хвилювався від думки, що зараз його зустріне дружина, по-домашньому ла на, обов ’ язково у фартуці, і в прибраній кімнаті стоїть накри тий для обіду стіл. Але він був дуже здивований і збентежений, коли на дзвінок не почув по квапливих. кроків. І тільки піс ля кількох енергійних натисків на кнопку двері відкрила сусідка^, а його молода дружина в цей час сиділа серед хаотично розки даних речей і преспокійнісенько займалась педикюром. На делі катне питання про обід вона обурено заявила, що вийшла за між зовсім не для того, щоб по ратися біля кастрюль, що на це є кафе і ресторани. Навіть не їдальня, а саме кафе і рестора ни! Гроші? Так, як же він по смів одружитися, коли в нього немає на це грошей?! 1 ось у перший же день свого існування родина почала розпа датись. Перед товаришами було ніяково так швидко подавати на розлучення. Він став затримува тись на роботі — повертатись до дому не хотілося. Кімната, в якій колись так хороше працю- валось, тепер була неприємною і чужою. В його присутності жін ка падала в істерику, говорила, що він загубив її життя, що з її даними вона могла б знайти більш підхожу людину. А коли він йшов на роботу, підфарбову вала волосся і їхала на Нев- ський. Він все частіше і частіше йшов після роботи в їдальню, а інколи просто в закусочну чи буфет. Чарка — друга, що тут ви пивались, увійшли в систему. Жінка всіляко шантажувала йо го. йому винесли догану, понизи ли в посаді. І так пішло по по хилій життя здібної, таланови тої людини. Буває, що й жінка, одружив шись, опускається, ходить в заяложеному халаті, непричеса- на, розмовляє з чоловіком тільки у дратівливому тоні, контролює його, суворо підраховує гроші на трамвай і вважає свою часто подружню місію на цьому закін ченою. А скільки персональних справ про так звану «аморальну» пове дінку розглядається громадськи ми організаціями! В одному з морських училищ сталася історія, яка мені надов го запам ’ яталась. Курсант позна йомився з дівчиною. Незабаром він побачив, що вона легковаж- . на, недалека, до того ж відзна чається непостійністю. Зрозумів ши, що між ними нема нічого спільного, він вирішив з нею більше не зустрічатись. Тоді вона стала всіляко його переслідувати. Нарешті, звернулася у комсо мольську організацію училища, заявивши, що в неї народилася від нього дитина, його приму шували одружитись. Він не ви знав дитину своєю і відмовився одружуватись, його відчислили з училища. Дівчина ця таким же чином почала переслідувати ін шого поклоника. Я знаю жінок, які, як невинні дівчата, йшли в райком комсомо лу зі скаргою на те, що їх ввели в оману. А між тим, їм було вже за ЗО, і вони вже до цього пере бували в шлюбі. І ось стала поширюватись ця страшна безвідповідальність і без соромність. Часто жінка без ніяких труднощів може заявити, що вона з таким-то живе, з та- ким-то жила, ніби мова йде про найпростіший вчинок. Кохання… Яке це дорогоцінне слово, що стільки століть повто рюється і не втрачає від цього смислу, не втрачає цінності. Ти сячоліття освітлює воно людське життя своїм прекрасним і чудо вим вогнем. В ім ’ я кохання здій снюються подвиги, воно присутнє при зльоті найсміливішої люд ської думки, воно породжує чу десну музику, дає натхнення у праці. Вміти кохати! Це значить вмі ти чекати, вміти вірити, що се ред мільйонів живе єдиний, твій друг, який безмежно дорогий вже зараз, в думках. Не захопитися, не сплутати його з іншим, доне сти до нього чистоту серця, гли бину і цільність почуття. Це зна чить вміти знайти в собі все найкраще, жіноче, щоб зберегти своє і чуже почуття. Така жінка, що палко кохає, — велика сила… Розумна й щира, ніжна і соромлива, чутлива і про никлива, великодушна і самовід дана, вона може навіть в людині, яка стала на хибний шлях, про будити високі якості, благородні стремління. І так буває. І такою повинна бути кожна жінка. Не безпорад ною, не «жертвою» обману. Не та кою, що ходить по райкомах зі скаргами і забуває про свою жі ночу силу і гордість; вона ’ повин на бути людиною, що завжди усвідомлює свою відповідаль ність, жінкою, що вміє сильно і полум ’ яно кохати, вміє в будь- яких обставинах зберігати свою гідність. Закінчуючи статтю, мені хо четься звернутись до письмен ників старшого покоління і до літературної молоді з закликом повернути вістря свого пера про ти жіночої доступності, легко важності, проти тих, хто легко губить соромливість і честь. За жінку горду, прекрасну, гід ну поклоніння і кохання! В. РОМАНОВСЬКА. СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ „Як „керує “ Василь Захарович “ Нещодавно у нашій газеті під такою назвою була опублікована замітка, в якій повідомлялось про неправильну поведінку, не сумлінне ставлення до своїх обов ’ язків коменданта гуртожит ку, що по проспекту Леніна, 20, В. 3. Мельнікова. Стаття була обговорена на ви робничому засіданні комендантів усіх університетських гуртожит ків. Критика недоліків в роботі тов. Мельнікова визнана спра ведливою. Розроблені заходи для покра щення організаційної роботи у гуртожитку, зокрема, для поліп шення обслуговування студентів камерою схову. Усім комендантам дані вказів ки щодо освітлення коридорів, розподілення інвентаря, потріб ного для підтримки чистоти у кімнатах. Присутні докладно вивчили Положення про студентські ра ди, затверджене Президією ЦК профспілок, спрямоване на по ліпшення житлово-побутових умов у студентських гуртожит ках. НАША ПРАЦЯ І курс біологічного факуль тету працює в колгоспі ім. Калініна Кегичівського райо ну. Студенти, більшість з яких — вчорашні виробнич ники збирають кукурудзу. Зроблена велика робота. Зі брано врожай з ЗО га, переве зено й засилосовано 120 тон початків. Хороше працюють, першокурсники Валя Данилі- на, Ліда Котенко, Надя Оні- щенко та інші. Душа колек тиву — комсорг курсу Воло димир Волков. Він та брига дир Анатолій Вовк подають приклад сумлінної праці. Трудова дисципліна — від мінна. її налагодженню, зок рема, сприяє регулярний ви пуск «Блискавок», у створен ні яких бере участь вся бри гада. Добре працювати — значить і добре відпочивати. У віль ний від роботи час студенти збираються разом з сільсь кою молоддю, вони танцюють, співають пісень, згадують про Харків. Готуються номери худож ньої самодіяльності, що бу дуть показані на прощально му концерті перед від ’ їздом. У дні, що залишилися до від ’ їзду, ми докладемо макси мум зусиль, щоб допомогти зіб рати той великий врожай, що його виростили колгоспники. 0. ДОЛГОВ. керівник групи. Редактор В. БУДНІКОВ.