No 26 (940) І Субота, 6 вересня 1958 р. Ціна 20 кой. ХАРКІВ УНІВЕРСИТЕТСЬКА 16 ДЕРЖУНІВЕРСИТЕТ ЗАГІН ЦІЛИННИКІВ ГАРЯЧЕ ПОЗДОРОВ ЛЯЄ КОЛЕКТИВ УНІВЕРСИТЕТУ ПОЧАТКОМ УЧБОВОГО РОКУ БАЖАЄ УСПІХІВ У НА ВЧАННІ І ПРАЦІ Комсомольці-цілинники ПЕРШОКУРСНИКАМ- ПОСТІЙНУ УВАГУ! К ілька днів тому ти вперше увійшов в аудиторію, наш молодший товариш, вперше відкрив студент ського зошита з акуратним написом на палітурці «кон спект…» Для тебе ще багато нового, недосвідчене твоє перо ще не завжди встигає за думкою лектора, ніяко віючи, ти перепитуєш у свого сусіди, чи не знає він, що таке колоквіум. Але це — нічого. Це — швидко пройде. Ще тиждень, два, і ти відчуєш себе рівноправним членом великої студентської сім ’ ї. Нинішнє покоління першокурсників не зовсім зви чайне. Більшість — це люди, які ще вчора стояли бі ля верстата, за штурвалом трактора, вирощували вро жай на колгоспних ланах. Вони жадібно тягнуться до навчання, до знань, але їм важко: адже вони не два місяці, а два і більше років тому закінчували десяти річку. Хто, як не партійні і комсомольські організації факультетів повинні пам ’ ятати про це, організувати до помогу першокурсникам! Ця допомога повинна знайти свій вираз і у зустрічах зі студентами-відмінниками випускних курсів, і у вмілому доборі тематики політ- годин, і у шефстві старшокурсників над тими, кому до водиться особливо важко, і в глибокій повсякденній увазі до побуту молодшокурсників з боку профспілко вої організації. Безумовно, те, що сказано зараз, — не нове. Про це не раз говорили в минулому і позаминулому роках. Але біда в тому, що розмови іноді залишались розмо вами. Про це свідчать незаперечні факти. Пригадаємо, що не далі, як в минулому році саме перші курси дали під час зимової сесії найбільшу кількість поганих і за довільних оцінок. … . На помилках вчаться. Партійні організації і декана ти факультетів мусять ретельно проаналізувати свою діяльність в минулому році і потурбуватися про те, щоо недоробки МИНУЛОГО не повторились. Ми часто говоримо про студентську гордість, про лю бов до своєї професії, які треба виховувати у першо курсників. Першокурсник безмежно гордии ТИМ, що він-студент університету. Він з захопленням мріє про своє майбутнє. Розвинути, зміцнити цю люоов, зробити її свідомою, спрямованою на глибоке засвоєння основ науки — задача тих, хто вже не перший рік знаходить ся у стінах вуза. Ч ОМУСЬ зустрічі з випускниками університету, що пра цюють” за спеціальністю, провадяться у нас в кінці н<- вчального року і лише зі старшокурсниками. Нам зда ється, що це невірно: зустрічі з »»”У™« ’ « : ні відбуватися зараз, у вересні-жовтні, і організовані вони повинні бути перш за все для пе Р Ш0 ^ сн “ ™ У вересневих планах факультетських комсомольських бюро з року в рік мелькає пункт – провести збори на перших курсах. В кінці місяця поряд з цим пунктом, як правило, з ’ являється відмітка про виконання Але чн відіграли збори свою роль і чи можуть взагалі одн збори згуртувати колектив, вирішити одним махом ви литання-над цим під час не замислюють^ А потім факти порушення дисципліни, нсвстигаємість. оди ’ бори, повсякденна, кропітка виховна ₽ сб0 ™ ’ “ ав ‘ . комсомольського активу перших курсів, КОНТ Р° ЛЬ конанням рішень зборів — це і тільки це повинно вид начати характер комсомольської роботи з молодшокур – дійова. Про це забувати не можна. ПО УНІВЕРСИТЕТУ На вечірньому відділенні Закінчилися 1 вересня лекції у студентів ден ного відділення, і ввече рі того ж дня в аудито ріях філологічного, хіміч ного, економічного та фі- зико-математичного фа культетів зібралися пер шокурсники вечірнього відділення. — З цього дня, — ска зав на зборах студен тів декан фізмату Г. Ю. Кривець, — в Харківсько му університеті працює вечірнє відділення. Пе ред Вітчизняною війною на фізматі існував такий відділ, але з початком війни його довелося за крити. Та ніколи не зни- ’ кала думка про те, що університет може в своїх аудиторіях і лабораторі ях виховувати високо кваліфікованих спеціаліс тів без відриву від ви робництва. Ви, товариші першо курсники, перші студен- ти-вечірники. Будьте гід ними звання студента ХДУ, радянського сту дента! Поздоровляю з учбовим роком! ЗНОВУ ЗА КНИГИ Фотоетюд О. ІВАНОВА Нові книги 8 бібліотеці За 2 літніх місяці уч бова бібліотека поповни ла свій фонд більш як на три з половиною тися чі томів. Серед них — но ві підручники, художня та критична література. До бібліотеки наді йшли такі книги, як, на приклад, збірник листів, спогадів і документів «В. І. Ленін і О. М. Горь кий», монографія Е. Нау мова «М. Горький в борь бе за идейность и мас терство советских писа телей», збірник «Л. Н. Толстой об искусстве и литературе», Н. Кузякі- ної «Нариси української драматургії» та інші. Наведемо кілька нови нок художньої літерату ри, які одержала біб ліотека влітку. Це «Мос ковские зори» Льва Ні- куліна, «Ранний свет» Августа Явича, «Ильин день» Димитра Талева, «Метелло» Васко Пра- толіні, «Христа розпина ють знову» Н. Казанд- закіса і інші. До першої політгодини В актовому залі університету вперше в цьому учбовому році зібралися агітатори груп і курсів на інструктаж. З доповіддю про внутрішнє і між народне становище Радянського Союзу виступив доцент історичного факультету Б. Г. Пільверман. Розповідь біля стенда Минулої неділі відкрилась міська виставка садових та огородних куль тур і квітів, завдання якої про демонструвати досягнення харків ських мічурінців. Один з учасників виставки — ботанічний сад нашо го університету. Ми звернулись до старшого наукового співробітника ботанічного саду А. Д. Масловського < з проханням розповісти нашим чи тачам про представлені на вистав ці рослини. — Ботанічний сад заснований у 1804 році, він один з найстаріших ботанічних садів нашої країни. Більш ніж 150 років сад прова дить роботу по збагаченню фонду рослин і шляхом ввоза нових, і шля хом акліматизації рослин з інших природних зон. Характерна риса показу рослин на виставці — демонстрація нових, ще мало поширених в практиці деко ративного рослинництва видів хат ніх та квіткових рослин відкритого грунту, які можна і слід втілюва ти в практику озеленіння жител, садів і парків. Ось, наприклад, чудові екземпля ри махрових бегоній різноманітного кольору. Надзвичайно ізящні різ нокольорові глоксінії та Узумбар- ські фіалки. Дуже декора тивні, навіть не тільки у квітучому стані, сміттіан- ти з тигровим пофарбленням. Звер тає на себе увагу стрептокарпус — рослина, яка існує у вигляді лише одного величезного листа на коро тенькій ніжці; верхня частина його зелена, а нижня — темно-червона. Ще багато красивих квітів де монструє ботанічний сад нашого університету на цій виставці. Мож на бути певним, що коли трести зелених насаджень візьмуть у нас ці квіти, щоб прикрасити ними сади і парки міста, люди з подя кою згадають тих, хто виростив ці чудові рослини. Дру гий ласт з цілини У НАС — ГАРЯЧИЙ ЧАС З ДРАСТУЙТЕ, друзі! Василь Танцюра вже написав про те, де ми працюємо, як влашту вались. Я продовжу. Життя наше вже увійшло у певні рамки. Працюємо, як і ра ніш, на різних дільницях другого відділення радгоспу «Жовтневий» (між іншим, це крупніший в усій області радгосп, який цього року повинен здати державі понад З мільйона пудів зерна). Руками наших студентів споруджуються три величезних тваринницьких приміщення, виготовлено більш 16 тисяч штук саману, перевезе но і заскиртовано понад тисячу центнерів сіна, капітально від ремонтовані школа і клуб, буду ються житлові будинки, заклада ється силос. Разом з радгоспними механіза торами ми відремонтували понад £0 комбайнів. А нещодавно поча лось найвідповідальніше — зби рання врожаю. І тут наш університетський ці линний загін почав організовано і добре. Створено два комсомоль сько-молодіжних агрегата ХДУ — комбайнери Анатолій Здоровий та Костянтин Дудко, обидва з IV кур- су фізмату. Вони зобов язались скосити своїми комбайнами не менш ніж по 360 га. Хочемо ще розповісти ось про що. Ви, очевидно, вже читали в газетах, що на цілині харків ’ яни викликали на змагання москви чів. Ми, представники Харків ського університету, обговорюючи умови соцдоговору, зобов ’ язались виконувати денрі норми не менш як на 150 процентів, подавати максимальну допомогу у збиран ні врожаю з площі 7 282 га, у переробці і здачі державі більше 100 тисяч пудів зерна. Зобов яза лись ми також побудувати кріль чатник, пташник, відремонтувати школу, клуб, подати шефську до помогу комсомольській організа ції радгоспу. І вже зараз ми мо жемо з честю сказати, що ці зобо в ’ язання успішно здійснюються. Так, денні норми члени нашого загону виконують на 150 — 200%, дуже добре працюють бу дівельні бригади Являнського і Махоніна, бригади саманників Файницького та Дикуна. Між ни- ми розгорнулось соціалістичне змагання. Ще раз поздоровляючи весь університетський колектив з по чатком нового учбового року, ми запевняємо всіх вас, дорогі това риші, що загін цілинників Хар ківського університету виправдає велике довір ’ я, виявлене йому. Всі ми будемо працювати, не шкодуючи сил, щоб принести Батьківщині якомога більшу ко ристь, щоб довго і хороше згаду вали тут, на цілині, комсомоль ців Харківського університету. Привіт від усіх членів нашого загону. Б. РЕШЕТНЯН, секретар комітету комсомолу університету. ,це зневажання комсомольського обов’язку Зараз часто-густо можна почути сперечання на тему: є справжні цікаві комсомольські справи, чи їх нема? Більшість комсомольців нашого університету впевнено відпові дають: є! Разом з успішним на вчанням є можливість і необхід ність постійно брати участь у за гальнонародній справі, постійно, як вчив великий Ленін, бути у центрі вируючого радянського на шого життя. І вони на ділі дово дять справедливість слів своїх. Праця на цілині, допомога кол госпам і радгоспам України у зби ранні врожаю — чи це не корис на народу діяльність? А участь у спорудженні нової будови універ ситету, на яку держава не жаліє коштів, щоб створити чудові умо ви для навчання молоді і наукової роботи вчених? Так, це теж ці кава, потрібна, справжня комсо мольська справа. Саме так поставились до ро боти на будові університету фіз- матовці Демачов, Полякова, Бо рошна, Являйський, Чумак; хі мік Каліберда, філолог Качан та інші. Вони не лише самі самовід дано працювали, а й зуміли пра вильно організувати працю своїх бригад. Сумлінно трудились і де сятки інших студентів нашого колективу, але не всі, на жаль. Дуже прикро про це говорити, але студент фізмату, комуніст Модлін не лише не організував працю своєї бригади, а й сам за надто вже несерйозно поставився до справи. Дуже погано працюва ли бригадир Войнаровська (філ- фак), студенти Щербак, Птіцин. ‘А представниці фізмату Сєрікова і Рубцова не гаяли часу. На ро боту вони з ’ являлись акуратно, але з тим, щоб підвищити свій «культурний рівень», у затиш ному куточку почитати щось ці каве. Є й такі, хто, проявляючи свою несвідомість, недисциплінованість, неповагу до прийнятих колекти вом рішень, взагалі не з ’ явились на будову, щоб не бруднити ру чок своїх ніжних. Це — Блюмен- кранц, Гриньова з філологічного факультету, наприклад. І мова про них повинна вже йти не просто як про недисциплінованих студентів, а як про комсомольців, що нехтують своїм комсомоль ським обов ’ язком. 0. СНУРНІКОВ, член комітету комсомолу. Увага, першокурсни ку! – Чи конспектувати лекції? Іноді першокурсники задають студентам старших курсів і ви кладачам важливе для них пи тання — чи обов ’ язково конспек тувати лекції? Звичайно, в Положенні про уні верситети, зокрема, в розділі про обов ’ язки студентів, такого пунк ту немає, але, незважаючи на це, конспектувати лекції безперечно треба. Для чого? Адже є підручники, в яких матеріал певних курсів, викладений з більшою повнотою і точністю, ніж цього можна досяг ти в студентському конспекті. Але треба мати на увазі, що да леко не по всіх університетських курсах є підручники; в таких ви падках конспект потрібний неод мінно, бо він повинен замінити підручники і є по суті єдиним джерелом, яким студент може ко ристуватись. Навіть в тих випадках, коли підручник є, він не завжди від повідає університетській програмі і не завжди визначається висо- ою якістю. Необхідно зважити також і на те, що університетські курси чи таються висококваліфікованими вченими, професорами і доцента ми, які наполегливо працюють над певними проблемами своєї науки, і їх лекційні курси не є ви кладом будь-якого університет ського підручника або навіть кіль кох підручників, ці курси є, при наймні частково, стислим змістом власних теоретичних і експеримен тальних робіт. Крім того, конспектування має ще те значення, що студент, запи суючи лекцію, мусить неодмінно уважно слідкувати за думкою лектора, за її логічним розвитком; Це диспиплінує студента, не дозво ляє йому розсіюватися, змушує його зосереджувати свою увагу на предметі, який викладає лек тор. Звичайно, конспектувати — це не значить записувати все від слова до слова. Студент, який ввесь час пише, не піднімаючи очей на лектора і віддаючи всю увагу механічному процесу запи сування, мало що зрозуміє в лек ції, мало що з неї запам ’ ятає. Треба, щоб процес запису був тісно пов ’ язаний з розумовою працею студента, з рухом його власної думки, який в той або інший спосіб відбиває, віддзерка лює розвиток думки лектора. То ді, перечитуючи свій конспект, студент відразу згадає не тільки те, що в ньому записане, але й все, що розповідав лектор, при клади, які він наводив, ілюстра ції, аналогії, навіть коли всього цього в конспекті і немає. Ось чому власний конспект бу де для студента завжди цінніший ніж зошит з записами, позичений у товариша, не кажучи вже про те, що в гарячий передсесійниь час рідкий студент погодиться до іспиту розстатися з своїм кон пектом. Записи в конспекті повинні бѵ ти стислі. Треба записувати лип головне — основні висновки лекті ра, формулювання законів, пр. вил, математичні, фізичні, хімічні формули. Якщо лектор по ХОД- лекції робить на дошці малюнк: креслить схеми, графіки, — все ц треба акуратно перенести до сво го зошиту, виділити, обвести рг- мочкою. Під кінець курсу товстий зоши з старанно, охайно зроблений конспектованим записом всіх пре слуханих лекцій стане студенту і великій пригоді, допоможе ЙОМ ‘ добре підготуватись до іспиту придасться і по закінченні універ ситету, на практичній роботі. Л. ГЕЛЬФЕНБЕЙН, методист. Мечта солдата Танк боевой он водил без дорог Твердой умелой рукой. Счастье народное зорко берег, Родины мир и покой- Службу окончил, Вернулся назад Воин-гвардеец домой. Курс на учебу наметил солдат К вузу дорогой прямой. П. ФИЛИППОВ. В бесіді з нашим кореспондентом Розповідає голова приймальної комісії Наш кореспондент звернувся до голови приймальної комісії університету Г. Ю. Кривця з про ханням розповісти про підсумки роботи комісії. Ось що він роз повів. — Звичайно, лише перші ко локвіуми, заліки і екзамени пока жуть, наскільки підготовлене для засвоєння університетської програми нове, цьогорічне попов нення. Але вже зараз ті виклада чі, що брали участь у роботі екза менаційної комісії, всі, хто зна йомився з ходом прийомних екза менів, знають, що новий набір — сильніший за набір студентів минулого року і, таким чином, за всі попередні набори. Однак звернемось до цифр. В університет цього року на денне відділення прийнято 735 чоловік. З них — 356 вчорашніх вироб ничників із стажем роботи більш двох років і демобілізованих з лав Радянської Армії. Слід відзначи- ти і що цього року виробничники дуже наполегливо готувались до вступних екзаменів: в універси тет було прийнято більше 85% від загальної кількості виробнич ників, що подали заяви. Багато абітурієнтів з виробни чим стажем поступало і поступи ло на історичний та філологічний факультети. Конкурси на всі факультети були великі, і витримували їх найбільш достойні, з глибокими і серйозними знаннями. При всій різноманітності від повідей на приймальних екзаме нах слабу підготовку виявили в основному випускники сільських і периферійних шкіл. Тут іноді траплялось так, що навіть меда лісти одержували незадовільні оцінки. Це ще раз підтверджува ло справедливість, доцільність нових правил прийому: адже лю дина з медаллю, але без достат ніх знань, і цього року могла б потрапити до університету. Більшість харківських шкіл добре підготувала своїх випуск ників до вступу у вуз. Хороші кадри дали харківські школи No 17, 36, 131 та інші. Безперечно, велику роль у хо рошій підготовці вступників, які не вчора закінчили школу, віді грали підготовчі курси при уні верситеті. Знання абітурієнтів, які відвідували протягом десяти міся ців ці курси, виявились цілком задовільними для того, щоб ви тримати вступний конкурс. Особ ливо хорошу працювала група ма тематиків під керівництвом викла дача В. Гурарія: з 25 чоловік успішно витримали екзамени в університет 23. Добре була організована робо та приймальних комісій факуль тетів і медичної комісії. Особливо слід відзначити без доганну роботу секретарів комі сії фізмату тов. Горюнової, радіо- факу тов. Кир ’ янової та інших. Вперше в цьому році в універ ситеті відбувся набір на вечірні відділення фізмату, хімфаку, біо факу, історичного та філологічно го факультетів, на відділення статистики економічного факуль тету. Більшість першокурсників вечірнього відділення мають знач ний виробничий стаж, серед них багато комуністів. Отак, випускаючи кожного року все краще підготовлені кадри мо лодих спеціалістів, наш рідний університет сам щорічно збага чується все кращим поколінням студентів-першокурсників, добре обізнаних і свідомих будівників комуністичного суспільства. РОЗМОВУ ТРЕБА ПРОДОВЖИТИ! У «Розмові про культуру», що розпочав на сторінках нашої га зети студент-історик І. Овчарен ко, було порушено чимало ціка вих питань (див. ММ 10, 17, 20, 22 «Харківського універси тету»), Говорилось і про широту світогляду, і про ввічливість та акуратність, і про культуру мови, і дисципліну, і повагу до това ришів, і про дбайливе ставлення до державного майна, і про не обхідність давати активну відсіч хуліганам та неробам, і про бо ротьбу з тими, що нехтують на ціональною гідністю радянської людини і т. ін. Словом, у висту пах учасників дискусії йшлось про ряд більш чи менш істотних рис, які дійсно притаманні куль турній людині в нашому розумін ні. Й даремно тов. В. Сидоренко (див. No 17 нашої газети) нарі кав, що І. Овчаренко пише про «культуру взагалі», коли «де тального аналізу» вимагає нібито «саме культура поведінки в пер шу чергу». Чи не всім реплікам в «розмові про культуру» якраз бракувало саме широти в розду мах на цю тему. Були вірні спо стереження, яскраві факти, але чи до кінця вони були осмислені? «Культура визначається не тільки начитаністю, особливо ви шуканим вихованням, вищою освітою, а й тими необхідними для всіх членів соціалістичного суспільства правилами поведінки, які грунтуються на принципах поваги окремої людини до всього суспільства», — це твердження тов. Овчаренка не тільки неповне, а де в чому й невірне. Так, не вищою освітою визна чається культурність людини. Чи мало у нас робітників та селян, інтелігенції з середньою освітою, які не кінчали вузів, але з ’ явля ються культурними людьми іноді не менш ніж ті, хто має вузів ський диплом. Справжня куль турність ні в якій мірі не вичер пується лише принципами поваги окремої людини до всього суспіль- Іства. Одної «поваги» мало! По трібна активна праця на благо суспільства, бо тільки труд і є основою культури — у всіх розуміннях, — як неодноразово нагадував Горький. Саме на це вказав товариш М. С. Хрущов на XIII з ’ їзді комсомолу, говорячи про необхідність створити такі обставини, коли кожний буде не сти велику моральну відповідаль ність перед колективом, в якому він працює, буде намагатися за служити повагу своєю працею і товариським ставленням до колек тиву. Ставлення до праці, культура праці, соціалістичні ідеали — ось що визначає насамперед куль туру людини. Про цей критерій автори більшості реплік майже не згадують! А саме з такого боку слід було проаналізувати ті ці каві факти, які наводились в ви ступах учасників дискусії. Ось лише один приклад. І. По- кровенко (див. газету No 20) роз повіла, як гостро критикували комсомольці зазнайство, погане відношення до громадських до ручень, відсутність поваги до то варишів студента-філолога Ю. Станішевського. Станішевський, надрукувавши кілька театральних рецензій, вважає себе чи не за критичного «метра», якому не до лиця «чорнова робота» у факуль тетській організації. Звідки це? Члени комсомольського бюро справедливо покарали юнака за зрив дорученої йому комсомоль ської справи. Але й вони, і тов. І. Покровенко могли б більш де тально розглянути й ті самі ре цензії Станішевського, якими він так пишається. Там, особливо останнього часу, немало поверхо- ‘ вих, з ^«других рук» тверджень. Молодий критик зараз пише сла біше, ніж раніш. Очевидно, і це, і його поведінка на факультеті пов ’ язані з одним і тим же: не достатньо розвинутим почуттям відповідальності за свою працю, без якого не може бути справжньо культурної радянської людини. Ленін казав на II з ’ їзді комсо молу, говорячи про мораль (а це має пряме відношення і до куль тури, і До праці, і до всього на шого життя): «моральність це те, що служить зруйнуванню ста рого експлуататорського суспіль ства і об ’ єднанню всіх трудящих навколо пролетаріату, який бу дує нове суспільство комуністів». З цієї найвищої, але єдино вірної точки зору і слід аналізу вати кожному з нас кожний крок свого життя. І з цих позицій конче необхідно продовжити «роз мову про культуру» і на зборах комсомольських груп, і на сторін ках нашої газети. А поговорити є про що. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 2. 6 вересня її 958 р ,Репортаж Заняття розпочались — Гриша! Який загар! Мабуть, у Хості відпочи вав? — Ага. В тій, що на Полтавщині, — жар тома відповідає Гри ша Білик, студент V курсу філологічного факультету. Він дійсно схожий на тих бронзових спортсменів, що стоять при вході на стадіон- До початку занять ще доб рі півгодини, а біля дверей філологічного факультету зібрався натовп людей. Сьо годні студенти, за традиці єю, прийшли раніше, щоб поздоровити один одного з новим учбовим роком. Свіжий вересневий віте рець подихає на засмаглі обличчя юнаків і дівчат, легенько колихав нові наря ди, в яких вже дехто хваць ко походжає перед знайо мими. Лапате каштанове листя подекуди починає жовтіти, і промені враніш нього сонця, пробиваючись крізь листя, здаються чер воними. І ті, що стоять під каштанами, від цього ста ють ще засмаглішими. Гриша з наддніпрянсько го села, яке розташоване на дні майбутнього Кременчу цького моря. Ціле літо юнак допомагав батькам на будів ництві нової хати, і тепер з свіжими силами енергійно бігає між курсами, шукаючи свій бойовий актив — бо він же і секретар факультет ської комсомольської органі зації. Осторонь чорнявий тре тьокурсник Льоня Тарасов, зібравши круг себе чоловік з десять, неквапливо розпо відає про свою туристську подорож в Карпати. Леген ди з життя гірського насе лення, здається, слухав би день і ніч. — «На той рік обов ’ язково поїду і я», — ви рішує хтось з гурту. А першокурсники? Ні, це не ті, що бувало в минулих роках несміливою зграйкою притуляться біля сті ни і бояться заходи ти в аудиторію. Біль шість з них пройшли певний трудовий шлях в колгоспах, на виробництві, інші служи-, ли в рядах Радянської Ар мії. Високий кучерявий блон дин, якого всі називають Валентином, вже розповідає про розташування кафедр, називає прізвища виклада чів. Ного уважно слухають. З першого дня серйозно по чали цікавитись майбутні учителі своїм факультетом. …Не встигла Льоля Кай- дановська сфотографувати своїх подруг — п’ятикурр- ниць, як з відкритих вікон почувся густий довгий дзві нок- Заняття почалися. С. БЕСІДА. Відвідайте музей образотворчого мистецтва ■ 1 СЕРПНЯ в Харківському державному музеї образотвор чого мистецтва (Раднаркомів- ська> 11) відкрилася виставка творів радянських художників, частина великої Всесоюзної виставки 1957 року, присвя ченої 40-річчю Великої Жовт невої соціалістичної революції. Виставка знайомить відві дувачів з мистецтвом всіх рес публік нашої країни. Особли во широко представлені на виставці РРФСР та УРСР, При балтійські республіки, а також Вірменська РСР. Про розвиток національних традицій в мистецтві респуб лік Середньої Азії, де не було до революції художніх шкіл, свідчать твори казахського художника М. С. Кенбаєва «Ловля коней», туркменської художниці Ю. ,П. Данешвар «За рукоділлям» і узбекського художника В. І. Жмакіна «Жінка без паранджі». Друга виставка знайомить Харків ян з дуже цікавою галуззю польської народної творчості, що має старовинні художні традиції. Народні ви різни узори 3 кольорового паперу, наклеєні на картон, прикрашують стіни селянської хати. Ці узори створені неви черпною фантазією таланови тих народних майстрів на ос нові спостережень живої при роди. Вени вражають багат ством і різноманітністю своїх мотивів. Захоплює майстер ність і смак, з якими виконані численні узори… Дуже цікаві композиції з рослинного орна менту із стилізованими зобра женнями людей і тварин. При вертають увагу побутові кар тини і сцени, сповнені народ ного гумору. Творчість народних майстрів є живим джерелом, до якого часто звертаються сучасні польські художники. Виставка народної вирізки значно збагатить наші знання про національну культуру братерського польського на роду. В. Г. Кучерявий в гостях у редакції Наші читачі знають, що редакція підтримує регулярне листування з випускником географіч ного факультету В. Г. Кучерявим, який пра цює на одній з важких і цікавих дільниць ра дянської географічної науки — на льодовику Федченка. Під час сво го перебування в Хар кові В. Кучерявий по бував у редакції. Ми Друкуємо його розпо відь про декілька ви падків, які трапились з ним. — Ви знаєте, — почав Кучерявий, — я очолю вав середню зимівлю, розташовану на ске листому відрозі, що від ходить від хребта Фед ченка (висота 4200 мет рів)’. Ми встигли прокласти ство ри через льодовик і вели спосте реження над рухом льоду. В цей час на висоті 5000 метрів приблизно у ЗО км. від нас була організована верхня зимівля і коли один з учасників її не зумів пройти туди, я попросив направити мене. Погода була дуже погана, і лише на шостий день ми досягли зимівлі. Робо та почалась. Одним з важливих наслідків наших спостережень було пер ше визначення швидкості ру ху льодовика Федченка. На значній висоті працювати важко, відчувається розрідженість по вітря, різкі рухи викликають за дишку. Через п ’ ять місяців пе ребування там я навіть захво рів, і тому у квітні 1958 року товариші вирішили повернути мене на середню зимівлю. В цей день вперше, після постійних завірюх, встановилась тиша. Майстер спорту Корольов, що супроводжував мене, пішов по переду, поніс частину моїх ре чей, а я йшов по його лижні. Ко рольов вже повертався з серед ньої зимівлі до себе наверх, а я все ніяк не міг дібратися. На сувалась буря. Корольов виму шений був поспішати, і я зали шився один. Що й казати, пересуватись бу ло нелегко. Лижня Корольова пропала під снігом, на кожному кроці підстерігали бездонні трі щини. Суцільна темрява примусила зупинитися. Зробив у снігу яму, спустив туди спальний мішок, за- ліз у нього. Пам ’ ятаю, що стра шенно хотілось пити, сніг не до помагав. Довелось пожертвувати копіями метеоспостережень і розтопити у кружці трохи снігу. Усю ніч, щоб не заснути, спі вав пісні та палив щоденники, вранці продовжував путь. Ризи куючи життям, доводилось пере ходити через ледве помітні трі щини по сніжних містках. В од ному місці раптом грунт почав тікати з-під ніг. Я встиг вискочи ти на сніговий борт, який на очах створився передо мною, а поза ду з шумом рушив сніговий міст. Через деякий час знайшов стару лижню і пересувався вже по ній, а о десятій годині ранку добрався до обсерваторії. — Я одержав вашого листа, де ви питаєте, чи бачили ми «сні гову людину». Так, так, розкажіть, будь ласка, чи довелось вам Переві рити повідомлення Проніна. З Олександром Проніним я зустрівся на нижній зимівлі (3000 метрів). Протягом місяця він керував гідрологічними спо стереженнями ленінградських студентів. У серпні минулого року після рекогносцирувального переходу він прийшов до това ришів на нижню зимівлю і ска зав, що недалеко від річки ба чив на схилі якусь істоту, йшлось про те, що Пронін лише один раз спостерігав чорний силует на снігу. Про схожість з «сніго вою людиною» не було мови. Адже тоді його слухали 20 до свідчених альпіністів, вони від разу ж, на місці, могли перевіри ти його догадки. Ми, зрозуміло, не чекали, що жарт одного з то варишів («Сашко, а ти на Вели кій землі скажи, що бачив «сні гову людину» — прогримиш на весь світ») стане фактом. Учасники зимівлі не раз бу вали у далеких походах, зустрі чали сліди ведмедя, диких коз лів, вовків, але ніколи — «сніго вої людини». — Яка ж ваша думка про мож ливість існування «снігової лю дини»? — спитав В. Кучерявого один з учасників розмови. — Я не берусь принципово вирішити це питання, тому що не спеціаліст. Однак я певний, що там, де ми були, снігових людей нема. Мешканці селища Алтин Мазар, на яких посила ється у своїй книзі Станюкович, відкидають навіть думку про існування «диких людей», яких ніхто ніколи тут не бачив. Міс цеві мисливці теж, крім барсів і диких козлів, тут нікого не зу стрічали. Бесіда продовжувалась довго і була дуже цікавою. В. Г. Куче рявий повідомив нас, що після лікування і відпочинку він знов буде продовжувати працю на льодовику. Ми домовились з ним обов ’ язково підтримувати зв ’ язок« НАУКОВІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ Як і завжди, цього року прак тика студентів географічного фа культету була тісно пов ’ язана з науковою тематикою факультету. Після відповідної підготовки сту денти третього і четвертого кур сів виїхали на самостійну роботу до Харківської, Сумської та Пол тавської областей для проведен ня спостережень і збору матеріа лів, необхідних і для написання дипломної роботи, і для фізико- географічного районування тери торії Харківського економічногс району. 28 студентів працювали в пів денній частині Сумської області. Вони провадили комплексні фізи ко-географічні спостереження пс завчасно намічених маршрутах. Двічі _протяго-м практики робота кожної групи перевірялась керів ником; практиканти одержували консультації спеціалістів ботані ків і грунтознавців. Досвід все ж доводить, що кра ще в період Підготовки до прак тики десь під Харковом підготува ти студентів до самостійних по льових спостережень. Тоді вони будуть почувати себе більш впев нено на самостійній робота. Взагалі практиканти працюва ли сумлінно, зібрали цікавий і цінний матеріал. Попередній ана ліз і узагальнення цього матеріа лу дозволяють зробити деякі ціка ві у науковому і народногоспо дарському відношенні висновки. Ось деякі з них. До недавнього часу вважали, пю так званий шишаковий рель єф має . обмежене поширення _ в районі села Шишаки, Полтав ської області, а появу його пов ’ я зують з процесами, які відбува- ли сь у крайовій зоні Дніпровсько го льодовикового язика. Пізніше ДОЦ. П. І. Гордєєв переконливо довів, що «шишаки» виникають як наслідок ярово-зсувного роз членування окраїни плато. Праця групи студентів ствердила думку про порівняно значне поширення шишакового рельєфу в межах Полтавської області. Дослідження студентів Нестеренко, Зубко, Май дриченко, Чайки, Вовкогон до зволяють стверджувати значне по ширення шишаків на півдні Сум ської області. Нам вдалось зібрати нові дані, які безумовно свідчать про наявність древнього зледенін ня в Сумській області; величезні валуни рожевого та сірого грані тів, льодовикові відкладення, зру шення в заляганні порід, виклика ні Діяльністю льоду і т. ін. (зві ти студентів Нестеренко, Доцен- КО, Лісовської, Мішиної, Зубко, Мороза та ін.). Робота, проведена студентами, ДОВОДИТЬ І те, що в минулому клімат цих місць мало відрізнявся від умов сучасної Арктики. Спо стереження, які провадили сту дентки Л. Цовба та Л. Мєдвєдє- ва, особливо ретельні і обгрун товані. Вони у значній мірі уточ нюють уявлення про природу Сумського адміністративного ра йону. В багатьох звітах студенти пи шуть про значне поширення яруг. Неправильний випас тварин, що веде до знищення рослин, які скріплюють СХИЛИ, порушення агротехнічних правил, злочинний вибір піску і глини на крутих схи лах яруг — все це приводить до втрат цінних у сільськогосподар ському відношенні грунтів. Практика допомогла студентам одержати навички, необхідні для ведення самостійної наукової пра ці, зібрати матеріали для напи сання повноцінних дипломних ро біт. В. ВІЛЕНКІН, доцент, керівник практики. НАЛАГОДИТИ РОБОТУ ТОВАРИСТВ Треба налагодити роботу То вариства Червоного хреста і Чер воного півмісяця, а також ДТСААФ серед студентів молод ших курсів. Можливо на інших курсах і факультетах ця робота і проводиться, але на першому курсі фізмату минулого року во на не провадилась. Багато хто вступив до лав цьо го Товариства, ще працюючи на виробництві чи навчаючись у шко лі. Але той, хто ще не є членом Товариства Червоного хреста і Червоного півмісяця, повинен вступити до нього якнайшвидше. Збиранням членських внесків робота Товариства не повинна обмежуватись. Кожен повинен умі ти подати першу допомогу потер пілому від нещасного випадку, стихійного лиха. Для цього слід організувати навчання. В однаковій мірі це стосується роботи товариства ДТСААФ. В. ШВАЧКО, студент фізмату. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 6 вересня 1958 о. ,В. КАЛАШНИК, випускник філфаку. Я ХОЧУ ТАКУ СТВОРИТИ ПІСНЮ Хочу я таку створити пісню, Серед всіх знайти такі слова, Щоб в грудях ставало серцю тісно, Щоб злегка п ’ яніла голова, Щоб в труді вона давала сили, У бою від пулі берегла І мою любов безмежну сина До Вітчизни передать могла. Хочу пісню я таку створити, Щоб серця гарячі покорити , І тебе в ту пісню заплести І в життя з собою понести. О. ЮРЧЕНКО, студент філфаку. ЯК МЕНІ ХОТІЛОСЯ в СЕЛО :.. Як мені хотілося в село, Полину у пригорщі нам ’ яти. Коли вперше я листа писати Сів у гуртожитку за столом, Як мені хотілося в село! А тепер я так до тебе звик, Харкове невтомний, невсипущий, Я люблю тебе все дужче й дужче, Але сум за нивами не зник, Хоч я так тепер до тебе звик. В гуртожитку третій рік мені Сняться ріллі, чорні, весняні, І пісні дівочі над ланами, Сняться бахші, вкриті кавунами, І густі, високі ячмені… Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ, выпускник университета. ПРИЯТЕЛЬ Он был и остроумен и приятен, И чуточку всегда навеселе, Мой факультетский давнишний приятель, С которым мы работали в селе. Лет на пять старше, совершенный дядя, Придя с уроков, свежий, полный сил, Он для разминки, отложив тетради, Шутя, меня по комнате носил. По вечерам мы долго не стихали, Цитировал он Симонова мне, Есенинскими нежными стихами Опьянены мы были наравне. А часто он с возвышенным волненьем, Когда мы уходили за село, Читал «Я помню чудное мгновенье» Задумчиво, певуче и светло. Вздыхал, мечтая: «Были в мире встречи», И говорил, что хочет полюбить. Я помню: как-то стал он каждый вечер, Одев костюм, к знакомой уходить. А после мне сперва довольно сжато, Но под конец рассказывал сполна, Как он «ухаживал» за пионер вожатой И как упряма все-таки она. И прибавлял: «А ты не будь запальчив. Конечно, все мечтаем о любви. Стихи — стихами. Ты наивен, мальчик. А это — жизнь, и ты ее ловн». Он свет тушил, бросая сигарету, А я не спал и ерзал на тахте. Никак, никак не мог понять я это, Никак принять я это не хотел. Все думал я: как мог он с вдохновеньем, Когда мы уходили за село, Читать «Я помню чудное мгновенье» Задумчиво, певуче и светло? ИГРА Сугробами двор опоясав, Построив из снега стену, Мальчишки четвертого класса Играть начинают в войну. У них не найти подчиненных, Пришли генералы одни. Лишь так, ради правды, девчонок Медсестрами взяли они. Все двадцать четыре стратега, Веселый и смелый народ, Готовят снаряды из снега И грозную пушку, и дот. И в схватке, жестокой и острой, Кто ранен, воюет опять, И даже убитых медсестры Подолгу не могут догнать. Идут в наступленье отряды, Но солнце сквозь тучи сверкнет, И тают под солнцем снаряды, И грозная пушка, и дот. …На желтый костыль опираясь, Подходит учитель к окну. О, милые дети смешные! О, мирные игры в войну! Как солнце улыбчиво светит, Как мир ожидает весну!» Но если б еще на планете Лишь дети играли в войну. Ф. ОЛЕНЧЕНКО, випускник філфаку. Щоб не розтратить молодий вогонь На власні втіхи, йримхи і забави, Щоб не стояти тінню осторонь Од битв і діянь рідної держави, Не загубить щоб зімкнуті ряди, Не позабуть про бій ні на хвилину, — Згадай: хто залишається один, Той, як в пустині дерево, загине. ВОНИ НАВЧАЛИСЯ В НАШОМУ УНІВЕРСИТЕТІ Весь світ обійшли «Прапороносці» Олеся Гончара, перекладені на багато мов твори Ігоря Муратова, Вадима Соб- ка, Володимира Добро- вольського, Наталі Забі ли, Оксани Іваненко… З гордістю ми ду маємо про те, що вони вчилися на філологіч ному факультеті нашого університету. Перу на ших вихованців нале жать романи, повісті, п ’ єси, поеми, вірші, пісні, літературно-кри тичні статті і моногра фії. Біля ЗО письменників — прозаїків, поетів, драма тургів — закінчили або вчилися на нашому фа культеті. В 20-х роках серед робітфаківців і студентів ХІНО (тоді так називався університет) бачимо Володимира Со- сюру, Юрія Шовкопляса, Олександра Копиленка, Тереня Масенка, Дмит ра Косарика, Наталю . Забілу і Оксану Іва ненко, Івана Снегірьова (який вчився на фізма ті) та інших. Здебільшого представ ники цього студентсько го покоління народилися в бідняцькій селянській родині або в родині сіль ського вчителя і, як пи ше Іван Косарик, «після закінчення громадянської війни», коли «молода радянська держава від крила двері вищих уч бових закладів для звільнених від соціаль ного і національного по неволення трудящих мас», прибули вони з командировками коміте тів незаможних селян і губкомів комсомолу до столиці Радянської Укра їни Харкова здобувати освіту. Будучи студентами, вони почали писати і друкуватися в тогочас них журналах «Черво ний шлях», «Всесвіт» та інших. В ЗО-х роках з ХТЗ, Дніпрельстану, з ново будов першої п ’ ятирічки на факультет приходять Ігор Муратов, Яків Баш, Степан ‘ Крижанівський, Вадим Собко, Василь Кучер, Іван Плахтін, Андрій Трипільський, Іван Вирган, Іван Гон чаренко та інші. «Прибув у Харківський університет звичайним теслярем Дніпробуду, на городжений Урядовок Комісією пуску Дніпро- гесу путівкою на нав чання і спецстипендією імені Дніпрогесу» — пише Яків Баш у автобіогра фії. Напередодні Великої Вітчизняної війни серед студентів нашого фа культету бачимо Олеся Гончара і Володимира Добровольського, твор чість яких на повну силу проявилася після війни. Нерозривно зв ’ язані з народом Іван Гончарен ко, Степан Крижанів ський, Яків Баш, Ігор Муратов, Вадим Собко, Олесь Гончар, Володи мир Добровольський та інші в роки Великої Вітчизняної війни із зброєю в руках боро нять Радянську Вітчизну від фашистських загарб ників. їх подвиг відзна чений урядовими нагоро дами. В післявоєнний час із стін факультета вий шли поет Юрій Гераси- менко, байкар Іван Ман- жара та інші. 1 справа не в тому, що в романі Олександра Копиленка «Народжу ється місто» події від буваються в Харкові і в родині професора біофа ку, що Ігор Муратов пи сав вірші про Харків, а Юрко Герасименко — про Толкачівку. Ніякої «харківської специфіки» немає в творчості тих, хто вчився на нашому факультеті, вони вирос ли радянськими патріо тами, і ми пишаємося тим, що в цьому є ча стина нашої праці. Тереиь Масенко відо мий своїми піснями (а на його тексти написано понад 120 пісень, ро мансів, хорів і кантат), пише в автобіографії: «В Харкові я жив з 1925 року по 1941 рік, любив і люблю завжди місто моєї літературної молодості». Степан Крижапівський поєднує працю поета з науковою роботою до- слідника радянської і класичної української літератури. Наші вихованці ведуть 4 велику громадську робо ту, їхні прізвища знахо димо серед депутатів міських, районних Рад трудящих, в керівних ор ганах спілки радянських письменників. Оксана Іваненко в 1945 році була делегатом І анти фашистського жіночого конгресу в Болгарії. Висока оцінка творів Олеся Гончара, Володи мира Добровольського, Вадима Собка виявилася в присудженні їм Ста лінських премій. Вийшовши в широке і бурхливе «житейське море», переборюючи труднощі і одержуючи творчі перемоги, наші випускники пам ’ ятають про університет. В листі до 150-річчя ХДУ Олесь Гончар пише: «Найкра щі мої студентські роки пройшли в аудиторіях Харківського державного університету, з ним зв ’ я зані найсвітліші спогади юності». Думається, що й за раз на факультеті вчать ся юнаки і дівчата, які в майбутньому прослав лять факультет і внесуть свій внесок у розвиток української радянської літератури. М КЕНІГСБЕРГ, кандидат філологічних наук. Сьогодні ми друкуємо денні вірші поетів- пошківців, що незабаром вийдуть окремою збіркою ПАРОДИЯ Сороконожка (В. ИНБЕР) У сороконожки Народились крошки Лишь одни мальчишки. Каждый — сорванец. И решил мальчишкам Подарить по книжке В день рожденья деток Любящий отец. И пошел с корзиной Он по магазинам, чтоб купить побольше Книжек для ребят. Только нет в Корзине Новых книг в помине: — Вы зайдите завтра! — Всюду говорят. В магазине давка Около прилавка, Очередь у кассы — Радость без конца. Глядь — а на обложке Те ж сороконожки. То же выраженье Милого лица. Собрался в прихожей Дом сороконожий: Встретить папу с книжкой Каждый был бы рад. И сказал он, книжку Протянув мальчишкам: — Вот что мне читали Двадцать лет назад. А. ЖИТНИЦНИЙ, студент филфака. Товариші універси тетські поети і прозаїки! Редакція і читачі чека ють на ваші твори. З 1-го вересня провадиться підписка на університетську багатотиражку «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ Підписна ціна на півріччя — 4 крб. Підписку приймають упзвнова жені на факультетах Заст. редактора Б. Щербаненко.