No 9 (963) Субота, 7 березня 1959 р. і Ціна 20 коп. ЗАВТРА 8 БЕРЕЗНЯ- міжнародний жіночий день ЩАСТИ ТОБІ, РІДНА! / знов країна вітає своїх дочок, славних ге роїнь — громадянок країни Рад. Сильна і красива, щаслива і горда, йде по життю радянська жінка, борець, будівник, мати. Ми звикли бачити її за кермом трактора і у складного конвейєра, у шкільному класі і на високій трибуні партійних з ’ їздів. В її вмілих руках — хімічна реторта і хірургічний скальпель, і пензель художника, і молоток геолога. . За своє щастя в боротьбі проти царизму, по міщиків і капіталістів поряд з чоловіком, бра том, батьком йшла на бій жінка нашої країни. Минали роки. Мужніла республіка Рад. Зро стали з країною і її дочки. Дівчата наших п ’ ятирічок, що в тапочках і ситцевих хустиночках припливали першими па роплавами на береги Амуру, у глуху тайгу буду вати сонячне місто молодості; дівчата, що спо руджували перші радянські домни, організову вали колгоспи, падали від куль куркулів і підій малися вдесятеро сильнішими, щоб будувати і жити, — ваші діла, ваші пісні пам’ятає Батьків щина. Зовсім нещодавно пісні ці пролунали на вокзалах Москви і Києва, Ленінграда і Харкова, коли ми проводжали на роботу славну, на спра ви хороші своїх дочок. Велика Вітчизняна війна. Безмежна тяжість лягла на плечі жінок. Вони віддали Батьківщині синів і чоловіків, стали до верстату, вийшли і/ поле… Зшиті їхніми руками шинелі зігрівали солдатів. Зброя, зроблена їхніми руками, гро мила ворога. А скільки дівчат наших добровільно стали в ряди тих,, що бились з ворогом на фронтах. Во ни перев язували поранених і виносили з поля бою, слава про жінок — снайперів, льотчиць не слась по країні. Багато хто з жінок-науковців нашого універ ситету гордо носить звання фронтовичок. Добро вільно до лав Радянської Армії пішла з сту дентської лави сьогоднішня кандидат економіч них наук Віра Олександрівна Ковальова. Хо робрими воїнами під час війни були філолог ^ лимє нко, біологи Є. Д. Єрмоленко та “• ‘ – Щерснюк, старший лаборант університету О. О. Долгорукова. Золотими літерами до книги слави нашої Батьківщини внесено поряд з прізвищами Зої Космодем янської, Лізи Чайкіної ім ’ я вихованки університету Лялі Убийвовк. Велике щастя дала жінці Жовтнева револю ція — звання людини, право на вільну і творчу працю. І радянська жінка у боях і в труді це право захистила. У Франції, в Іспанії, в Америці важка доля простої трудівниці. Гніт церковний і державний, гніт забобонів. Мало прав у неї. Як би самовід дано вона не працювала, труд її завжди буде оці нений найнижчою заробітною платою, особливо якщо мова йде про долю жінок з національних меншостей. Так, у США негритянка за одинако- ву працю одержує 18 процентів заробітної плати чоловіка. В день 8 Березня, коли жінки країн капіталу підіймають свій голос проти колоніалізму і війни, проти пригнічення робітників і погіршення умов життя, у нас стало традицією у цей день підбивати підсумки зробленому радянською жінкою, повноправним членом нашого суспіль ства, в справі побудови комунізму. І підсумки цГ з року на рік все радісніші! Великий загін жінок вчених працює в на шому університеті. Нещодавно кращих членів свого колективу університет висунув до складу місцевих Рад. І серед них — Г. Г. Горностаєва, О. к. Клименко, Н. М. Шевченко, В. О. Єзер- ська. їхній внесок у радянську науку, у побу дову комунізму великий. Сотні славних дівчат- комсомолок уперто оволодівають знаннями в уні верситеті. їхні імена прикрашують дошки по шани, їх шанують за активну громадську робо ту, за бойовий комсомольський вогник. Осяяна яскравим сонцем завтрашнього дня семимільними кроками йде вперед наша Бать ківщина. З дня на день добиваючись нових успі хів, у перших рядах будівників комунізму кро кує наша подруга.. Вона спокійна за майбутнє своєї країни, за щастя своєї дитини: захищаючи її дитинство, радісне сяйво її очей, блакитне небо над її головою, за мир бореться наша партія Леніна, наш Радянський уряд. І, безмежно віддана справі партії, радянська жінка працює, здійснюючи величні накреслення, сміливим і чесним виховує молоде покоління, виховує для комунізму. Вона працює, схи ляється над дитячою колискою, мріє і твердо знає; мрії стануть дійсністю. Так нехай же крилатими будуть твої мрії, подруго! Нехай яскраво палає вогонь твого серця, нехай зігріває він справу, за яки ти бе решся! 3 Щасти тобі, рідна! УРОЧИСТИЙ ДЕНЬ З репредукторів чути бій крем лівських курантів. 1-е березня 1959 року, 6 годин ранку. Приміщення 106 школи святково прикрашене — в ньому міститься виборча дільниця No 13. Сьогодні народ обирає депутатів трудящих. Чергові вже на своїх місцях, розпочинають роботу члени ви борчої комісії. Вже багато гро мадян, що бажають проголосу вати першими, і голова виборчої комісії запрошує розпочати голо сування. В числі перших віддали свої голоси стара робітниця А. М. Ні- кітіна, домашні господарки О. П. Голікова, В. І. Сінельникова, пенсіонер Б. Я. Рондель, військово службовець О. М. Верзунов. За наших кандидатів… — За те, щоб наша країна була найсильнішою… — За міцний мир… Ідуть і йдуть виборці — і молодь, і люди літнього віку, пред ставники найрізноманітніших професій, трудящі нашого рідного міста. А в цей час в кімнаті агітаторів… Після 11 години в цьому «штабі» вже помітне хвилювання. Біля «шахматки» (таблички з но мерами виборців) — натовп. Мабуть, давно не було свіжих даних про хід голосування, агітатори розчаровано відходять. Але чуємо: — «Номерки несуть». І вся кімната швидко наповнюється агітато рами. Ой, як їх багато — у повному зборі! — Є! Є! — От молодці, мої прийшли вже! — Обіцяв, обіцяв же рано прийти, — чути вигуки. …А безперервний потік виборців вливається в приміщення школи. В урочистій обстановці віддають харків ’ яни голоси за своїх кан дидатів. В залі йде концерт художньої самодіяльності. У коридорах багатолюдно. — Хто ще поїде з урною до виборців? — пропонує черговий. У агітаторів.Є. Танянської, А. Василенко, Л. Гречишнікової все гаразд. Виборці вже проголосували. Але не у всіх так. Один рішу чий товариш заявляє: — Ні! Чекати досить. Я іду… Підемо за ним? Ось він майже дійшов до свого об’єкту і ледве не зіткнувся з громадянином, що дуже поспішав. Агітатор стукає у двері. Йому здивовано відповідають: «Та тільки-но ж пішов голосувати. Ви, на певне, зустріли його… Чи, може, не впізнали!» Старенька дотепна бабуся, кажучи це, докорила агітаторові за те, що він не часто на відувався до них, не знає навіть декого в обличчя. Агітатор розу міє, ніяковіє. Трапляється й таке… А виборці все йдуть до дільниці, ллється музика з репродукторів. Вибори продовжуються. 1 ПРИХОЛЬКО НАШІ ПРИВІТАННЯ Олександра Михайлівно! — у відчинені двері лабораторії ка федри нижчих рослин увійшло кілька студенток. — Ми до Вас за порадою… Літня жінка в білому халаті підвела голову від мікроскопу. Викладайте в чому с.права, товариші комсомольці, — відпо відає вона, побачивши частих гостей. Співробітниця кафдери нижчих рослин біологічного факульте ту, доцент, комуніст Олександра Михайлівна Матвієнко користуєть ся на факультеті заслуженою повагою. Активна громадська діяч ка, вона веде велику наукову роботу ■ — на її особистому рахун ку більш 20 наукових праць, до яких зовсім нещодавно приєд налася ще одна, велика — визначник водоростей. Як склалася доля цієї жінки, яка зараз є однією з кращих лю дей нашого університету? Олександрі Матвієнко було лише 12 років, коли помер у 1922 році ^батько-робітник, і мати змушена була виховувати її і інших дітей одна. Радянська влада дала змогу навчатися і їй, і всім таким, як вона. Навчаючись у школі, Олександра у 1925 ‘ро ці стає до лав комсомолу і все її життя міцно пов ’ язується з жит тям країни, народу. Минає час — і комсомол висуває випускницю біофаку, свою активістку до аспірантури. Олександра Михайлівна Матвієнко, проста радянська жінка, цілком виправдовує звання на уковця, вихователя нашого студентства в університеті — закладі, в якому вона вже працює понад чверті віку. Вітаємо Вас. ’ Олександра Михайлівно, з 8-им березня! Комсомольський ватажок І цього року хороше працює в комітеті комсомолу студентка IV курсу історичного факульте ту Ніна Сліпець. Для неї піклу вання про шефську роботу в уні верситеті стало улюбленою спра вою — і її захопленість пере дається всім шефам. Ніну за це люблять і поважають. У неї дуже коротка, так би мовити, особиста, біографія — ад же Ніні всього 22 роки, але гро- мадська біографія вже чималень ка. У 5 класі вона стає до лав комсомолу і з тих пір не прохо дило жодного року без виконан ня важливого громадського дору чення. Комсорг класу, голова учкому, староста — у школі, член редколегії, комсорг групи, член комітету — в університеті. І зав жди — хороше, старанне навчан ня. Ну, як не поздоровити тебе, Ніно, з жіночим святом! І. ПРИХОДЬКО ,ВС/МІ ВС/МІ ВС/МІ Умови змагання між комсомольськими групами університету По всій країні між комсомольсько-молодіжними це хами, дільницями, бригадами широко розгорнувся рух за право зватися колективом комуністичної праці. Під тримуючи почин робітників та колгоспників, студенти також намагаються жити, вчитися і працювати по- комуністичному. Комітет комсомолу ХДУ закликає всі комсомольські групи включитися у змагання за право називатися кра щою групою університету. Члени груп, що вступають у це змагання, мусять: мати високу успішність і бути дисциплінованими; систематично підвищувати свій громадсько-політич ний кругозір; підкорювати особисті інтереси громадським; постійно мати комсомольські доручення і творчо, ініціативно їх виконувати; працювати в студентському науковому товаристві; брати активну участь у громадсько-корисній праці; брати участь у роботі гуртків художньої самодіяль ності; бути зразком високих моральних якостей; займатися фізкультурою та спортом. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ Підсумки змагань груп підводяться до 15 жовтня 1959 року комісіями комсомольських бюро факультетів. Комісією комітету комсомолу ХДУ підсумки підво дяться 25 жовтня. НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ За перше місце група нагороджується грамотою ЦК ЛКСМУ і туристською путівкою в одне з міст Радян ського Союзу. За друге місце — грамотою Міськкому ЛКСМУ і цінним подарунком. За третє місце — грамотою Міськкому ЛКСМУ. ПРИМІТКА: На факультетах, де немає груп, ці умови дійсні для курсових комсомольських організацій. КОМІТЕТ КОМСОМОЛУ ХДУ. Вітаємо з святом 8 березня дружню четвірку, що мешкає в 131 кімнаті гуртожитку на площі Дзержинського, 12: Ніну Корж, Тому Замуле, Раю Саприкіну, Ларісу Юшанову. Бажаємо вам, дівчата, втримати цього вимпела і в умовах самообслуговування! Хай наполегливо працює кожен! З ПУТІВКОЮ УНІВЕРСИТЕТУ Щоб стати висококваліфікова ним вчителем, треба вперто пра цювати протягом усього навчан ня в університеті. Ті студенти, що прийшли до університету з заводів, фабрик, колгоспів, з Ра дянської армії, добре розуміють своє основне завдання. Багато студентів слухали на концертах виступи акордеоніста Верлоки. Активний учасник са модіяльності, член комсомоль ського бюро, він — перший і в навчанні. Студент Плахотний є членом редколегії факультетської стіннівки «Історик» і членом студради гуртожитку, Лаєвський бере участь у народній дружині, Монастирний керує профоргані зацією другої групи. Багато часу вони віддають громадсько-корисній роботі, але завдяки наполегливості і досві ду, набутим в армії, вони мають достатньо часу і для навчання. З заводів і фабрик прийшли в університет 3. Калніна, Г. Іван- ківська, М. Братко. Іванківська, будучи доброю піонервожатою в школі, а Калніна членом бюро комсомолу, — також склали се сію на п ’ ять. Як невигідно відрізняються від своїх співкурсників студенти І курсу Іванова, Прилуцький, Панус, Сердюк, Клячина, які ще мабуть не визначили свого жит тєвого шляху і по-школярськи ставляться до обов ’ язків студен та. Протягом усього семестру во ни навчались абияк, сесію вирі шили скласти «штурмом» і ледве виїхали на трійках, а Прилуцький і Сердюк одержали «хвости». Несумлінно ставиться до навчан ня і студентка ПІ курсу Ліф- шиць, яка на екзаменах одержа ла дві незадовільні оцінки. Відомо, які величезні кошти витрачає держава на підготовку кадрів. І дуже прикро, коли лю дина не розуміє цього, посту- пивши учитися — не навчаєть ся, посідає чуже місце. Можна співчувати студенту, якому важко доводиться на сту дентській лаві, тому що він дав но закінчив школу і працював на виробництві. Але коли молода людина, яка не принесла ще ні якої користі суспільству, вчить ся абияк, не бажає вчитися — це викликає обурення. Студенти історичного — цс майбутні вчителі. їм з часом бу дуть довірені дитячі душі, дитячі серця, їм буде доручена справа виховувати будівників кому нізму. І виникає питання, чи можна буде таким «спеціалі стам», які самі намагаються уникнути від праці, від навчан ня, довіряти таку важливу справу? Кого такі люди будуть виховувати? Чи будуть вони ви правдувати високе звання педа гога? Зараз до вузів іде молодь пе реважно з виробництва. У нас, в університеті, чудовий контин гент студентів. Але існують оди ниці нероб, які потрапили до нас випадково. Тому комуністи, ком сомольці і весь колектив мусять докласти всіх зусиль, щоб кожен був справжнім студентом і серйозно ставився до навчання. 0. люосєв. Складали вперше Наш перший курс географічного факультету добре в основному підготувався до сесії. Адже на курсі в нас люди з виробництва, які, ще працюючи, твердо вирі шили стати географами. Більшість студентів з інтересом і серйозно поставилися до занять. Серед них В. Андреева, 3. Сер- біна, Г. Щербина, П. Ігнатов, І. Кузикова, І. Свергуненко та ін Мали скласти 4 екзамена: гео дезію, геологію, гідрологію та ме теорологію. Це предмети, з якими ми вперше зустрілися в універси теті. З геодезії і геології в нас регулярно провадилися практичні заняття і, незважаючи на те, що предмети складні, ми склали їх порівняно непогано. Геологію ба гато студентів склали на «добре», а геодезію — на «відмінно» та «добре». Але разом з тим не мож- на не сказати і про таких, як Гробов, Горбенко, Карманний, Пучкова, які одержали з цих предметів незадовільні оцінки. Метеорологію та гідрологію курс склав непогано, але міг би скласти краще. З 54 чоловік на «відмінно» та «добре» склало 27 чоловік. Перед у навчанні ведуть Щербина та Візниченко, які склали лише на «п ’ ять». Гірше від усіх склав студент Карманний — гірше й не можна — чотири «двійки». Отже виходить, він за півроку нічому не навчив ся, нічого не взнав. А що ж далі буде? ТАБАРЧУК, САЛЮКОВА, студенти першого курсу гео графічного факультету. В ЧОМУ Ж СПРАВЖНІ ПРИЧИНИ? При погляді на таблицю по казників складання екзаменів студентами геологічного факуль тету відразу бросається у вічі різкий контраст між IV і V кур сами і трьома першими. Якщо, наприклад, на IV кур сі — 13 відмінників і зовсім не має хвостистів, то на третьому — відмінників лише 4, кілька чо ловік має по одній, а троє по дві. незадовільних оцінки. Ще гірше становище на І і II курсах. На другому — жодного відмінника і 7 хвостистів; на 1 — лише два відмінника, а серед невстигаючих опинилися всі члени курсового комсомольського бюро, за винятком секретаря. Характерно, що незадовільні оцінки одержували студенти, що прийшли на факультет зі школи, в той час як студенти-виробнич- ники, процент яких на факуль теті (особливо на І і II курсах) великий, успішно склали всі екзамени. Наприклад, на II курсі з 46 чоловік — 12 студентів прий шли в університет з виробництва і всі встигають. Проте дуже сла бо проявляють себе багато ко лишніх відмінників. Так, сту- дентка другого курсу Л. Вакула, що закінчила школу з золотою медаллю, вже третю сесію скла дає з трійками. Член комсомольського бюро факультету, студент другого кур су А. Лукін пояснює погану ус пішність курсу в основному дво ма причинами: важкістю предме тів, що вивчаються, та погано складеним розкладом занять. Але таке пояснення свідчить лише про невміння викрити справжні причини. Безумовно, що предмети, які маються на увазі — палеонтоло гія та мінералогія — великі за обсягом і трудомісткі, але при систематичній роботі під час семестру їх можна опанувати. Вся біда в тому, що ця робота но провадилась. Це видно хоча б з того, що лише 4 чоловіка на другому курсі повністю склали звіти з програми практичних за нять з палеонтології. Щождо невдало складеного розкладу — то дійсно, в окремі дні групам доводилось працюва ти відразу на двох практичних заняттях (4 години з мінералогії та 2 з палеонтології) — і це не враховуючи лекцій. Це є прови ною тих, хто займався складан ням такого розкладу. І все ж головними причинами відставання слід вважати неза- довільне відвідування лекцій і погану організацію самостійної роботи. Багато студентів забувають, що лекції (на відміну від підруч ників) є узагальненням основ них питань з дисципліни, що ви вчається, і завжди містять най новіші дані, останні досягнення науки в цій галузі. Природно, що ігнорування лек цій, яке мало місце, разом з ду же низьким рівнем самостійної підготовки і призводить до відо мої «екзаменаційної гарячки» — погоні за чужими конспектами, яка врешті решт веде до таких сумних підсумків. Помилкою комсомольського ке рівництва факультету є те, що воно не організувало контролю за відвідуванням лекцій і не при тягувало до відповідальності сту дентів, повинних в порушенні навчальної дисципліни. Сприят ливий грунт для «хвостистів» дає не в міру ліберальне став лення до них з боку деканату. Деякі студенти три сесії підряд одержують по дві двійки і все ж ніяких адміністративних заходів до них не вживається. А такі заходи потрібні, якщо ми ба жаємо, щоб наш факультет був передовим у навчанні. А, ШИЛІН, студент. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ». Стор. 2, 7 березня 1959 р. ,Сторінку цю присвячуємо^ міжна-1 родному жіночому дню 8 березня । О. ЮРЧЕНКО. ЗЛИВА З тучі злива дальня крізь блакить, Мов коса розплетена висить. Ластівки внизу жагучим роєм Носяться над збуреним прибоєм. Скоро! Скоро! Все мовчить і жде, Морем злива до причалу йде. Гримнув грім по-батьківськи на зливу, І вона пішла з води на ниву. Стань, дивись, не вірячи собі. Дощ повис, як струни голубі. І здається: вдар смичком по струнах І потоне світ в казкових лунах. Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. Хлеб Белый хлеб, ароматный хлеб, Из машины выносят хлеб. Ты глядишь и вдыхаешь запах, Вспоминая леса и степь, И движенье назад, не на запад. Окружение, горстка друзей, Молодые ещё ребята. Десять жизней и десять смертей. По одной на солдата. Ни патронов, ни хлеба, ни сил, И февраль до костей леденил. А когда наступила пора, Ты кору обрезал привычно, Так счищал, что была кора Белее, чем хлеб пшеничный. Было горько, но как ни горько, Ты товарищу той порой Дал ржаную последнюю корку Перед первой мёрзлой корой. Белый хлеб, ароматный хлеб, Из машины выносят хлеб. Ты глядишь и вдыхаешь запах, Вспоминая леса и степь, И движение назад, не на запад. Но тогда, если б даже ослеп. Видел в тысячу раз яснее Этот тёплый, круглый, весенний, Этот — словно как солнце — хлеб! Арк. ФИЛАТОВ. * * * Ты ждешь его Небритого и строгого, В седой геологической пыли, Ушедшего тяжелыми дорогами К пустым местам н’ехоженной земли . Ты ждешь его Веселого, беспечного, Ты знаешь — * Без него, как пи взгляни — В июле ночи будут бесконечными, А в декабре такими точно дни. Ты ждешь его, ААечтой тво’ей воспетого, Такого, Как он явится весной. Ты ждешь его, Склоняясь над конспектами И Блока раскрывая перед сном. Ты ждешь его, Не жалуясь, что молодость Проходит по ненужному пути. Отличный из него искатель золота, Коль смог жену Такую он найти. ОБИДА Как мил он был при первой встрече, Когда кружится голова, Как безыскусно в первый вечер Ронял красивые слова! Но девушка совсем иное Увидела, уже любя, Что не был он самим собою, Что любит самого себя. Он к ней привык и, став смелее, Не уступал ни в чем почти, И шли они по той аллее, Которой он хотел идти. Высокомерно ей грубил он, Не приходил помногу дней. Он знал, что девушка любила, Он сликшом был уверен в ней. И грустно девушка молчала, Хоть и встречалась с ним опять, Но не о нем все больше стала, А об обидах вспоминать… НА МОРЕ Н ВЕЛИВЕЦКИЙ. Новее кажется простой кургузый катер В прощальных, косо срезанных лучах. И моря неутюженная скатерть — Под цвет букета, что давно зачах. В лучах закатных — легче камни скал, И с песнею рыбачьей стынет в море Чужая беспричинная тоска, И скалы робко и устало вторят. Расселись чайки, крылья подобрав, Гусиной цепкой на кремнистом ложе. А в море столько светится добра, Что людям сразу раздарить не сможешь. А. КУРОЧКІН. ПРОЩАННЯ Спинивсь посеред двору він. Не злазячи з коня, Бо вікна всі зашторені, І, мабуть, спить рідня. Прощання… тільки де ж воно? Зайшов би в хату він. Але наказ одержано: Не більше трьох хвилин. Ного з зорею ранньою У бій ведуть путі. І може це останняя Зоря в його житті… А тут же син. Постукати! Та не постукав, ні. Лунать навіщо звукам тим В тривожній тишині. І щоб цьому відштореним Назавжди буть вікну. Коня ударив шпорами І в темряву пірнув. БРЮКИ Девушке хотелось днем и ночью, Как таких желаний не простишь, ’ Летом для поездки в город Сочи Новенькие брюки завести. Как бы извернуться тут получше. Подешевле справить этот лоск, В этот раз от маминой получки Вновь урвать на брюки не пришлось. Нету невозможного на свете — Извлечен был после многих дум Сбереженный в трудном сорок третьем Папин неизношенный костюм. Тот, что до войны как свой парадный • Одевал отец не каждый день, Тот, который после Сталинграда Больше было некому одеть… Смотрит мать: На мужа дочь похожа. Ищет мать. Конечно, — вот оно, Трижды выводившееся все же Сохранилось старое пятно. — Лицевать придется их, конечно… Отвернулась к фото мать. Глядит. Дочь нагнулась над столом поспешно, Что не замечает, сделав вид. Радуется: Цвет у них что надо! И нисколько не обтрепан низ. Ножницы отыскивает взглядом… Девушка! Постой, остановись! А. ЖИТНИЦКИЙ. ПОРТРЕТ Женщина склонилась и с ладони Сыплет капли Спелого зерна. У нее лицо, Как у мадонны С рафаэлевского полотна. Золотисто-пепельные косы На затылке скручены узлом. От нее, Большой, Простоволосой, Пахнет силой, хлебом и теплом. Коль полюбит — не предаст в разлуке, Навсегда войдет и в явь, и в сон. …. У нее натруженные руки, Те, что не годятся для мадонн. Пісня Студентам трудно засинати, Хоч ніч і тиша за вікном, Так справ знаходиться багато, Коли зібралися гуртом. Хай день приніс турбот немало, І зараз місто уві сні, «Давно ми разом не співали», — Промовив хтось у тишині. І якось трапилося все це, Що у вікно рвонувсь мотив, І кожен юним щирим серцем Його відразу підхопив. Нехай минуло вже півночі — На це не дивиться студент, Бо пісні в лад серця стукочуть — Найкращий акомпанемент. І пісня горлицею лине — Із серця ж вирвалась вона, Народу рідного перлина, Душі вкраїнської луна… Мені б студентську написати, Щоб зазвучала пісня ця Отак нестримно і завзято, Як наші стукають серця. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ». Стор. З, 7 березня 1959 р. ,О НАШІЙ газеті повідомля- О лось про те, що команда лижників ХДУ братиме участь у перших зимових студентських іграх УРСР. Ми друкуємо ниж че звіт про підсумки цих змагант.. ПОЧИНАЄМО З КІНЦЯ На засіданні кафедри’ фізкуль тури та спорту виступив пред ставник обласної Ради товариства «Буревісник» тов. Волков. — Нас приємно здивував ко лектив лижників університету, — сказав він. — В боротьбі з най- сильнішими колективами україн ських вузів посісти шосте місце! Студенти ХДУ боролись за пе ремогу до останньої хвилини, як справжні фанатики лижного спорту… Хто ж вони, ці студенти? Це — Микола Гончаров, п ’ яти- курсник фізмату; Василь Береж ний, п ’ ятикурсник істфаку; Сергій Кривуля, випускник уні верситету; В. Ребров, п ’ ятикурс ник радіофаку; Людмила Мерку лова, п ’ ятикурсниця хімічного факультету; Е. Скаченко, друго курсниця геологічного факуль- тету; А. Солодовнікова, студент ка IV курсу фізмату. Як бачите, у складі команди представники більшості факуль тетів, і більшість з учасників — студенти старших курсів. БОРЕМОСЬ! Перший день змагань. Падає вогкий сніг. Всі нервують: обрати потрібне лижне масти ло — велике мистецтво. І все ж намастили лижі непогано: цей день приніс чоловікам п ’ яте, а жінкам сьоме місце. Другого дня — естафети. Етап лижної естафети у чоловіків складав 10 кілометрів, а у жі нок — п ’ ять. Па дистанції — самі спуски і підйоми (тих, хто па дав, швидко обганяли). Незважаючи на високий темп, в якому проходила естафета, Сергій Кривуля впевнено прой шов перший етап, тримаючись третім за студентами Київського інституту фізкультури. Однак М. Гончаров, стайер за натурою, не зміг утримати такий високий темп на дистанції, яка є в ли жах спринтерською, і в резуль таті — шосте місце. Третього дня ми з видом зна- токів нюхали лісне морозне по вітря і з нетерпінням чекали зведень метеобюро. Нам необхід на була якщо не буря, то хоча б невеличка хуртовина. Адже ми явно програвали нашим супер никам у швидкості при ідеальних умовах. І от — СНІЖНА КОРОЛЕВА ПОСМІХАЄТЬСЯ НАМ В останній день змагань випав свіжий пухнастий сніг. У нас був хороший настрій. Серед наших суперників поча лася паніка. Ті, що вийшли на провідні місця, вже встигли вто митися і побоювалися важкої ди станції, якою є 30-кілометрова. До головного судді посипалися заяви: просимо замінити ЗО кі лометрів на 20 внаслідок важких умов. Для нас це було невигід но — нам було краще бігти на ЗО кілометрів. Суддя змінив дистанцію, і почалася гонка. Хоча в таких умовах (вогкий сніг, хмарна погода) ідеального ковзання домогтися неможливо, лижі наших хлопців ковзали значно краще, ніж у інших. Вже перші 10 кілометрів показали, що ми — серед лідерів. В цій гонці Бережний, Кривуля, Гов- чаров обійшли багатьох найсиль- ніших лижників, і відчувалося, що вони здатні й на більше. При більш вдалому доборі мастил вони досягли б ще кращих успі хів. ЗРОБИМО ВИСНОВКИ І от шосте командне місце се ред вузів УРСР з лижних гонок. Нам вдалося взяти реванш у та ких вузів міста, як зоотехнічний, ХАДІ, яким ми програли на об ласних змаганнях. Ми виграли у Львівського торговельно-еконо мічного і Сумського педагогічно го інститутів. Однак, як і ра ніше, ми багато програємо ХШ (особливо жінки) і авіаційному інституту. Для того, щоб не лише втри мати це місце, а значно поліп шити наші досягнення наступ ного року (з цього року зимові ігри студентів СРСР стали тра диційними), необхідно про це по думати зараз. Колектив має до сить бажання і ентузіазму, щоб взятися за роботу ще краще. Лижникам необхідно: 1. Мати лижну базу за межами міста, бо в лісі сніг лежить ще з грудня, і там можна було б провадити регулярні тренування, а, можливо, навіть і збори. 2. Придбати комплект нового лижного обладнання для всієї команди. 3. Ширше практикувати виїзд до горно-лижних таборів. 4. Більше залучати студентів до участі в роботі лижного відді лення. В. ГАВРИЛОВ. ЛЕГКОАТЛЕТИ, ГОТУЙТЕСЯ! Календар змагань з легкої атлетики на березень — травень 1959 року 21 — 22 березня на стадіоні «Динамо» відбудуть ся змагання на першість Обласної ради ДСТ «Буревісник» (другий тур), в яких беруть участь збірні команди вузів. 1 — 4 квітня в м. Ялті відбудеться першість УРСР серед вузів, в якій братимуть участь коман ди вузів — переможці обласних змагань. 5 квітня на площі Дзержинського — традиційна міська естафета. 18 квітня на площі Дзержинського — традиційна університетська естафета. 25 — 26 квітня — першість вузів міста (III тур). Місце проведення змагань — стадіон «Динамо». 16 — 17 травня — першість ХДУ з легкої атле тики (стадіон «Динамо»). 23— 24 травня — першість вузів з програми спартакіади вузів (стадіон «Динамо»). ЗО травня на стадіоні «Локомотив» відбудуться залікові змагання для спеціалізованих груп. Слідами наших виступів „ДУМКИ ВГОЛОС ПРО ХУДОЖНЮ САМОДІЯЛЬНІСТЬ “ Під такою рубрикою протягом січня — лютого 1959 року на сторінках нашої газети система тично вміщувалися матеріали, в яких викривалися недоліки в роботі художньої самодіяльності університету і вносилися кон кретні пропозиції щодо її поліп шення. Питання, порушені газетою, обговорювалися на нараді, скли каній парткомом університету. Профком університету розробив і затвердив конкретний план за ходів, спрямованих на покращен ня стану художньої самодіяль ності. Як повідомив нас голова правління клубу університету М. Соколовський, ці заходи здій снюються. Запрошений новий керівник хореографічного колективу, ство рюються, чоловічий і жіночий во кальні ансамблі, оркестр народ них інструментів. Відновила ро боту кіностудія. Створюється ху дожня рада, до складу якої ввійдуть викладачі та студенти, активісти художньої самодіяль ності. Вжиті дійові заходи щодо більш широкого залучення до ро боти в самодіяльності студентів і співробітників університету. Вирішено 25 і 26 березня провести міжфакультетський ог ляд художньої самодіяльності, який підведе перші підсумки проведеної роботи. Редакція вважає дуже корис ними такі широкі обговорення питань університетського життя і запрошує читачів до участі в нових обговореннях. ЗАПРОШУЄМО ДО УЧАСТІ 9 березня розпочинає регулярну роботу універ ситетська кіностудія, яка зараз забезпечена при міщенням і обладнан ням. Роботою керувати муть кваліфіковані ке рівники. При кіностудії працю ватимуть дві секції: опе раторів і сценаристів. Бажаючим взяти участь у постійній роботі кіно студії звертатися до ко мітету комсомолу. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕДУТЬ иКЕйНОЛОГИ Найпотужніший флот Третього МГР належить нашій країні. Він складається з двадцяти кораблів, серед яких дизель-електроходи «Об» і «Лена», експедиційні суд на «Витязь» і «Михайло Ломо носов», єдина у світі немагнітна шхуна «Заря» та інші. З 1953 року «Витязь» веде до слідження в Тихому Океані, за програмою Третього МГР прой дено біля 60 тисяч кілометрів. Гідрологам, що працюють на «Витязі», вдалося довести, що дно Тихого Океану не є плоскою рів ниною. Було уточнено глибину максимальної западини світового океану. Глибину Маріанської за падини довелося збільшити більш як на 100 метрів у порівнянні з даними англійської експедиції 1951 року, вона виявилася рівною 10990 метрам. В ряді місць знайдено високі підводні гори, що мають відносну висоту до 5 000 метрів над дном океану. Поблизу екватора на кар- ті з ’ явився підводний масив, який не поступається перед Ельбрусом. Він названий Піком «Витязя». В Індійському океані на захід від островів Кергелен, як вияв лено, знаходиться величезна під водна вулканічна країна, чимало вулканів якої — діючі. Гігантська щілина в океансько му дні — • западина Тонга має глибину 10 840 метрів, вона є ма ксимальною глибиною Південної півкулі. Радянськими вченими дослідже ні умови руху водяних мас, межі океанських течій, їх швидкість. Виявилося, що швидкість у 3 — 4 рази перевищує раніш відому (до 12 метрів на секунду). Тому теорію морських течій доведеться переглянути. У 1957 році проведено ряд до сліджень по 174 меридіану, які дозволили намітити географічну зональність водяних мас, утриман ня рослинної маси (планктону), солей, прозорість і характер грунту, у цьому зв ’ язку розгляну ті також умови розвитку риб і морських тва-рин. Біля підніжжя Гаванського під водного хребта знайдено кладо вище гігантських третинних акул, довжина яких досягає 10 метрів. Риби були знайдені на глибині 7580 метрів, чемпіонами з глибини виявилися морські слизні (липари- ди). На дні глибинних западин дуже бідна фауна у порівнянні з по верхневими умовами. Тут у тисячу разів менше організмів у кількіс ному відношенні і в 100 разів — • у видовому. У 1957 — 1958 рр. була одержана фауна з дна і з схилів западини Тонга і ряду інших. На глибині 10710 метрів знайдено велику кількість голотурій, актиній і мор ських червяків, були також зроб лені знімки дна і умов життя на ньому. Тепер доведено, що життя іс нує і в найглибших западинах океану. Роботи, проведені на «Витязі», іозволяють рішуче виступити про- ти використання США і Англією океанів як полігонів для ядер них випробувань, а його найглиб ших западин — для скидання ра діоактивних відходів. Навіть на великих глибинах іс нує вертикальна циркуляція — перемішування водних мре. Озна ки підвищеної радіоактивності — зараження води і риби були знай дені за 3 000 кілометрів на захід від району випробування амери канських атомних бомб. Цікаві відкриття зроблені на шими вченими в Атлантичному океані. Радянська високоширотна експе диція на дизельелектроході «Ле на» змушена була закрити так званий «поріг Нансена». До останнього часу вважали, що від північно-східної Гренлан дії до північно-західної частини Шпіцбергена простягається суціль ний підводний хребет, який є при родним рубежем між Атлантичним і Північним Льодовитим океаном. Дослідження довели, що цей по ріг пересічений глибокими жоло бами, в межах яких глибини до сягають 2,8 — 3,5 «тисячі метрів. Єдиного хребта немає, спосте рігаються ізольовані підводні го ри і западини, що розділяють їх. Отже перешкоди, яка б заважала обміну вод між океанами, не іс нує. Експедиція, що працювала на судні «Георгій Сєдов» провадить дослідження в тропічній і субтро пічній частинах Атлантичного океану. Сєдовці підтвердили пра вильність поглядів про наявність електричних струменів у морській воді. Вони були відкриті в океа ні на великих глибинах. Вважа ють, що ці струми виникають під впливом сонячної радіації на вод ну масу океану. Біля берегів Африки, поблизу островів Зеленого Мису, вдалося значно уточнити рельєф дна океа ну. Тут освітлено лише частину ро біт, проведених радянськими оке анологами за програмою Третьо го МГР. І навіть з цього видно, який великий внесок зробили наші дослідники у вивчення світового океану. Доцент В. ВІЛЕНКІН. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська, 16, тел. 2-72-01, дод. 64, Друк. Вид-ва ХДУ. БЦ 04509, Зам. 424, тир. 1500,