No 5 (959) Субота, 7 лютого 1959 р. Ціна 20 коп. 1-го БЕРЕЗНЯ-ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ’ РАДИ УРСР І МІСЦЕВИХ РАД НАШ КАНДИДАТ 2-го лютого актовий зал голов ного корпусу мав святковий ви гляд. Співробітники і службовці, студенти і викладачі нашого уні верситету зібралися, щоб висуну ти кандидата в депутати облас ної Ради по Дзержинському Цен тральному виборчому округу No 9. Збори відкриває секретар пар тійного комітету університету О. О. Кучер. До складу президії одностайно обираються товариші М. П. Воловик, О. О. Кучер, Б. К. Решетняк та робітник скла дального цеху друкарні С. О. Му ха. Товариш Кучер надає слово завідуючому кафедрою основ дар вінізму і генетики, члену партій ного комітету М. П. Воловику. — Від імені нашого колективу я пропоную, — каже т. Воловик, — висунути кандидатом в депутати обласної Ради депутатів трудя щих від Центрального Дзержин- ського виборчого округу No 9 рек тора Харківського ордена Трудо вого Червоного Прапора держав ного університету імені О. М. Горь кого, БУЛАНКІНА ІВАНА МИ КОЛАЙОВИЧА. Великий вчений, талановитий організатор і громадський діяч, делегат з ’ їздів Кому ністичної партії Радянського Союзу, він, я певний, виправдає високе довір ’ я народу. Ці слова зустрічаються бурхливими оплесками. Виступаючі тт. Самохвалов, Толмачов, Медведева, Кривець і Моргун підтримали пропозицію тов Воловика. Збори одностайно схвалили рішення висунути Буланкіна Івана Миколайовича кандидатом у депутати обласної Ради депутатів трудящих. Було також обрано делегатів на окружні передвиборні збори. НА АГІТПУНКТІ No 12 Колектив агітаторів фізико-математичного факультету бере ак тивну участь у роботі агітпункту No 12 (приміщення І06 середньої школи). Зараз агітаторами працюють в основному 23 аспіранти, а також лаборанти і асистенти факультету. Всі вони з вищою освітою, основну масу агітаторів становлять комсомольці. Наші агітатори — часті гості у своїх виборців. Бесіди про Все союзний перепис населення, про перебудову вищої школи та інші користувалися великим успіхом. З любов’ю і великим інтересом ставляться до виконання сво го почесного обов ’ язку Л. Хлебнікова, Л. Зінченко. Спочатку ак тивно працювали Мерісов, Деркач, але зараз чомусь не так часто відвідують виборців. Недбало працюють комсомольці Мамалуй, Міц, Королівська. З аспірантом Козловим довелося навіть бесідувати на партійному бюро. О. СТРАШКО. Урочисте засідання ЗО січня відбулося урочисте засідання Вченої ради універси тету, присвячене 154-річчю на шого вузу. З доповіддю про шляхи роз витку вікової фізіології виступив член – кореспондент Академії наук УРСР проф. В. М. Нікітін. представник однієї з найстарі ших наукових шкіл нашого уні верситету. ПОДАРУНОК З ’ ЇЗДУ Відбувся захист переддипломних проектів у п ’ ятикурсників фізико-математичного факуль тету. Приємно подивитися у залікові книжки фізиків-теоретиків: в них красуються «від- мінно». Така ж картина і в їхній груповій відо мості: 1.1 прізвищ і стільки ж «п ’ ятірок». Хорошим подарунком зустріли майбутні спе ціалісти XXI з ’ їзд рідної партії! ПО РІДНІЙ БАТЬКІВЩИНІ Семирічку — за п ’ ять років Комсомольці та молодь заліз ничного району м. Львова вели кими трудовими досягненнями зустріли XXI з ’ їзд КПРС. 105 молодіжних колективів борються за звання бригад комуністично праці. За два тижні нової семи річки внесено комсомольцями та молоддю 117 раціоналізатор ських пропозицій з економічний ефектом близько двох мільйонів карбованців. Перед у змаганні веде колон паровозів імені 40-річчя В,ШЗ депо Львів-Захід, яка тільки з грудень минулого року перевезя понад норму 280 500 тонн ванта жів при економії пальчоп 50 400 кг. Комсомольці і молодь району зобов ’ язались виконати семиріч ку за п ’ ять років. Ще одна комуністична? На Макіївській шахті «Холодна балка» бригада Миколи Сиро тенка трудиться давно. І хоч лю ди в ній мінялись часто, але ос новне ядро колективу залишалось незмінним. Хлопці підібралисі молоді, дужі, умілі, сил не шко дували в труді. І коли між гір ницькими колективами почалося змагання за право зватися брига дами комуністичної праці, моло ді шахтарі вирішили включитися в нього. Дисциплінованість, . чесне став лення до праці, вміле поводжен ня з механізмами, глибоке знан ня своєї справи принесли добрі плоди. При нормі 85 тонн брига да щоденно видає не менше 120 тонн вугілля. Всі члени бригади вчаться, підвищують свій культурний рівень. А днями бюро Макіївського міськкому комсомолу присвоїло бригаді Миколи Сиротенка зван ня бригади комуністичної праці. Миколаїв. Комсомольці суднобудівного заводу ім. Носенка, які змагалися за гідну зустріч XXI з ’ їзду КПРС, зобов’язалися раніше строку спустити на воду флагман китобійної бази «Радянська Україна». Ця ініціатива знайшла палкий відгук у мо лоді інших підприємств міста і області, учнів шкіл трудових ре зервів. студентів, які вирішили особистою участю в спорудженні флагмана допомогти суднобудівникам з честю виконати взяте зо бов язання. Під керівництвом досвідчених майстрів вони готують спускові пристрої, працюють на фарбуванні корпусу і трюмів. На фото: студентки IV курсу Миколаївського кораблебудів- того інституту комсомолки Поліна Зайченко, Галина Коновалова, Світлана Староселець, які працюють малярами. Фото к. Дудченка. (Фотохроніка РАТАУ). ПЕРВЕНЕЦЪ СЕМИРІЧКИ Бурхливо зростає Криво різький басейн. В ньому пра цюють тисячі юнаків і .дівчат, що приїхали за закликом комсо молу на новобудови семирічки. Зараз вони споруджують декіль ка нових залізорудних шахт, кар ’ єрів, збагачувальних комбі натів. У ці дні в подарунок з ’ їзду партії спеціалісти тресту «Кривбасрудбуд» здали в екс плуатацію первенець семиріч ки — ‘ шахту «Південна» на руднику ім. Ілліча. Нове підприємство у ниніш ньому році видасть сотні тисяч тонн сировини для чорної мета лургії. На руднику ім. Ілліча відбувся мітинг, на якому буді вельники передали гірникам шахту «Південна». Радіограма з борту „Іллі Мечнікова “ Повідомляємо: річний план ви конали достроково. Понадплано вий прибуток становить 435 ти сяч крб. Зекономлено 180 тонн рідкого палива, 500 кг мастил. Четвертий і шостий рейси в ІНДІЮ, присвячені XXI з ’ їзду КПРС, проведені зразково. Комсомольсько-молодіжний екі паж теплохода «Ілля Мечніков» викликає на соціалістичне зма гання моряків теплохода «Сергій Боткін» і бере на себе зобов ’ я зання: Забезпечити безперебійну роооту суднових механізмів. – Зекономити на протязі року 130 тонн рідкого палива, 600 кг мастил. Підготувати до кінця року трьох моряків першого класу і трьох машиністів. – – Добитись, щоб увесь екі паж носив назву колективу ко муністичної праці. Комсорг РОССОМАХІН. Дорога до комунізму Дорогою до комунізму назвали на своїх мітингах на честь з’їзду вчені і студенти університету грандіозні плани партії. Люди соціалістичної праці на зивають XXI з ’ їзд з’їздом всього радянського народу. Адже в об говоренні контрольних цифр се мирічки брали участь мільйони комуністів і безпартійних. Ця думка прозвучала в схвильова них виступах філологів і біоло гів, істориків і хіміків. Відзначити XXI з їзд партії но вими досягненнями в праці і нав чанні закликали всі виступаючі. В. СОСЮРА У ДАЛЬ НОВУ Пісні летять, як лебедині зграї, Хоч сніг кругом, а у серцях весна.., З ’ їзд XXI партії вітає Трудом синів радянська сторона. Між серць людей для миру, не для бою, Зведем ми дружби сонячні мости. І в даль нову дорогою новою Ми до близької підемо мети. Вартують рідне небо самольоти До щастя йдуть когорти молоді, Путь на життя омріяні висоти Показує нам партія в труді. Ідуть народи, здружені навіки, Що довго в тьмі лиш знали горя путь. 1 оживуть в степах веселі ріки, й піски пустель садами розцвітуть. ^ аш рух стає все швидше і все п . швидше В потоці днів… Лунає кроків м дзвін. Ми по чудесних сходах семирічки В світ комунізму зійдем, як один. Ми славим нашу радісну мету. Пісні летять, ЯК лебедині зграї… В близьке майбутнє, що нам в очі сяє, Ми вже одкрили браму золоту. В загравах доми палають небо краї, І в проводах співає далина… З ’ їзд двадцять перший партії вітає ,ПАРТІЙНЕ ЖИТТЯ Підвищити керівну роль партійних бюро Успіхи партійно-організацій ної роботи партбюро факульте тів залежать перш за все від дійового контролю за виконан ням рішень і доручень. При про веденні великої і багатогранної роботи партійній організації СЛІД зосередити зусилля на головному для даного часу питанні, раціо нально розподілити доручення серед членів організації у відпо відності з принципом: комуніст повинен бути на головній діль ниці, комуніст повинен бути там, де важко. Однак, як довів звіт секрета рів партійних бюро географічно го (т. Проходський) і радіофізич ного (т. Бесєдовський) факуль тетів на засіданні парткому уні верситету, постановка організа ційно-масової роботи у цих пар тійних організаціях вимагає значного покращання. У планах роботи партійних бю ро не визначаються основні пи тання діяльності. Парторги пар тійних груп радіофаку не скла дають планів роботи, а бюро фа культету не подає дійової допо моги. Партійні бюро здійснюють недостатній контроль за виконан ням своїх рішень, за розподілом і виконанням партійних дору чень. Це негативно позначаєть ся на стані партійної дисциплі ни. Партійні бюро географічного і радіофізичного факультетів не достатньо контролюють роботу громадських організацій. Докладно проаналізувавши і всебічно обговоривши постанов ку організаційно-масової роботи на цих факультетах, партійний комітет зобов ’ язав партійні бюро корінним чином покращити по становку і стан організаційно- масової роботи, посилити кон троль за виконанням прийнятих рішень, систематично . подавати допомогу громадським організа ціям факультету. Видавництво університету працює незадовільно Протягом більше ЯК ДВОХ Мі сяців до партійного комітету уні верситету поступали сигнали від співробітників друкарні і видав ництва про значні недоліки в ро боті підприємства. У зв ’ язку з цим за ініціати вою парткому була створена ко місія для перевірки стану справ у друкарні і видавництві. Комісія провела широку ви робничу нараду робітників дру карні і видавництва. Як з ’ ясува лось з виступів робітників і службовців на цій нараді, в ор ганізації процесу виробництва є багато недоліків. Наприклад, не можна не зупинитися на по ганому плануванні роботи. Є ви падки, коли рукописи потрапля ють до складального цеху погано відредагованими, не підготова ними до набору. Деякі робітники складального цеху працюють не достатньо сумлінно, в результаті чого багато помилок. Організація нормування і опла ти праці на низькому рівні. У друкарні систематично по рушуються правила охорони праці і техніки безпеки (велика скученість робітників у робітни чому приміщенні, немає витяж ної труби у приміщенні, де ве деться плавка металу), на низько му рівні і трудова дисципліна. В друкарні і в редакції не на лагоджено технічне навчання. Керівні робітники, зокрема ди ректор друкарні комуніст т. Го луб, дозволяють собі грубе став лення до робітників. Все це по яснюється низьким рівнем керів ництва з боку директора видав ництва т. Яременка і директора друкарні т. Голуба. Партійний комітет зобов ’ язав директора видавництва і парт– орга спільно з профспілковим бюро врахувати зауваження і пропозиції учасників наради і вжити заходів по усуненню недо ліків. Запропоновано ректоратові в найближчий час підібрати кан дидатуру головного редактора видавництва. ВЧОРАШНІ ВИРОБНИЧНИКИ — ЗАВТРАШНІ ВЧИТЕЛІ «…поговоріть із студентами, які прийшли в технікуми та інститути з виробництва. Які це чудові люди! Наполегливі, вольові* жадібні до знань, вони набувають знань, щоб краще пра цювати на благо суспільства». З доповіді тов. М. С. Хрущова на XXI з ’ їзді КПРС Значну частину студентів І курсу філологічного факультету складають цього року виробничники, студенти, що мають більшу чи меншу школу життя. До університету вони прийшли різними шляхами, але спільне для них одне: рішення поступити на філологічний факультет вони прийняли після довгого і серйозного роздуму. Студентки-першокурсниці Ліна Гаврюшина та Валентина Гусакова до вступу в університет були піонервожатими. Ця робота, зрозуміло, допомогла їм більше пізнати і полюбити професію педагога. Валя Гусакова і зараз працює піонервожатою в одній з шкіл. Колишні виробничники беруть активну участь у громадському житті курсу і факультету. Неви падково на першому курсі українського відділен ня всі члени бюро обрані з їх числа. В. Пономаренко, 3. Паранич, В. Грида, 3. Кась янов — ці студенти відіграють значну роль у кур совому житті. Тим, хто закінчив школу багато років тому, ча першому курсі значно важче навчатися, ніж вчо рашнім десятикласникам. І все ж серед прізвищ студентів, які часто і добре виступають на семіна рах, які вчасно складають позааудиторіє читання, переважна більшість виробничників. В. ШЕВЕЛЄВ власкор. Потрібна конференція молодих викладачів Робота з молодими викладача ми — одна з найважливіших ді лянок методичної роботи на фа культетах. На жаль, цьому пи танню приділяється недостатня увага. Ознайомлення з станом справ на радіофізичному і хіміч ному факультетах доводить, що тут методичні комісії жодного разу спеціально не займались питанням молодих викладачів. Вчені Ради факультетів також обходили цю ділянку. Нічого не зроблено і з боку профспілкових бюро. Не слід гадати, що молоді викладачі зовсім покинуті на призволяще. На кафедрах в цьо му відношенні деяка робота про вадиться, але не завжди і не всюди вона на високому рівні. Ніхто цю роботу не контролює. На жаль, хіміки і радіофізики не виняток. Обговорення цього питання на засіданні місцевкому довело, що і на інших факульте тах керівництво молодими ви кладачами недостатнє. Учбова і наукова частини несистематично цікавляться роботою молодих ви кладачів. Не проявляє ініціативи в цьому питанні і кафедра педа гогіки. Профспілкові бюро факультетів повинні у найближчий час за слухати звіти методичних комі сій, завідуючих кафедр і окремих молодих викладачів, з ’ ясувати їхні потреби і вимоги. З метою обміну досвідом слід організува ти конференцію або виробничі наради молодих викладачів уні верситету. Така нарада приверне увагу ректорату, методичних ко місій, профорганізацій до роботі з молодими викладачами, сприя тиме підвищенню інтересу до не’ з боку самих молодих викладачів В. ТОЛМАЧОВ, голова виробничої комісії місцевкому. СВОБОДУ ГЛЕЗОСУ! ЛИСТ ДО РАДЯНСЬКОГО КОМІТЕТУ ЗАХИСТУ МИРУ Ми, радянські лю ди, завжди з почут тям великої симпатії ста вились і ставимось до грецького народу. Для нас Гре ція — це «Іліада» і «Одісея», Епікур і Геракліт, Аристотель і Демокріт, Софокл і Евріпід. Для нас Греція — це країна, яка да ла світові чудові зразки літера тури й мистецтва. Для нас грець кий народ — це мужній волелюб ний народ, який не раз в жорсто ких битвах відстоював свою во лю і незалежність. Хто з нас не захоплювався боротьбою грецько го народу проти фашизму в роки другої світової війни. І тому зараз серця наші облива ються кров ’ ю, коли ми знов чує мо про страждання грецького на роду. Тому почуття обурення і гніву охопило нас, коли ми дізна лись, що життя грецького патріо та і героя Маноліса Глезоса в небезпеці. Нема нічого безглуздішого, ніж обвинувачення у шпіонажі вірно го сина грецького народу Мано ліса Глезоса, який віддає всі свої сили боротьбі за свободу Греції, за краще життя грецького наро- ду. Ні, це не безглуздя! Це на клеп! Це підлий наклеп, що має своєю метою страту Глезоса. По над п ’ ятнадцять років тому гігле- рівські кати присудили його до смертної кари. І зараз греки сво їми руками хочуть виконати гіт лерівський вирок. Ні, це не греки! Люди, які намагаються вбити Глезоса, не мають права назива тися греками. Це зрадники! На магаючись убити Глезоса, вони розстрілюють національну неза лежність Греції. Вони розстрілю ють грецький національний пра пор, піднятий Манолісом Глезо- сом над Акрополем у сурові роки боротьби з фашизмом. Ми, студенти і викладачі Хар ківського державного університе ту ім. О. М. Горького, протестує мо проти наклепів на Маноліса Глезоса. Ми вимагаємо зупинити руку вбивців! Свободу Манолісу Глезосу! За дорученням студентів, ви кладачів і співробітників Харків ського державного університету: Ректор університету академік 1. БУЛАНКІН. Секретар парткому 0. КУЧЕР. Секретар комітету комсомолу Б. РЕШЕТНИК. Голова профкому І. ГНІДАШ. ЗАМІСТЬ ОГЛЯДУ ПРЕСИ ГЛИБШЕ ВИСВІТЛЮВАТИ ЖИТТЯ Закінчився конкурс на кращу стіннівку факультету і гуртожитку, який проводили профком ХДУ та редакція нашої газети. На відміну від минулих років цього разу на конкурс представлялись не окремі номери, а стінгазети за цілий се местр. Це дало змогу жюрі проаналізувати дійсний стан справ в університетській пресі. Можна відзначити, що цього року значно пожвавилась діяльність наших стіннівок, їх якість. Хоч і з деяким запіз ненням переважна більшість факультетських стінгазет вмі стила цікаві й змістовні матеріали про хід обговорення тез ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР про перебудову середньої і вищої школи та тез доповіді товариша М. С. Хрущова на XXI з ’ їзді КПРС. Перше місце серед стіннівок університету зараз безпе речно посідає орган хіміків «Фільтр». Ініціативна редколе гія, навколо якої згуртувався значний кореспондентський актив, забезпечила регулярний випуск стіннівки, де систе матично ставляться і аналізуються найважливіші питання життя і роботи факультету. У «Фільтрі» виступають і пред ставники підприємств, на яких проходять практику хіміки. Яскраво і вдумливо висвітлює газета хід навчання, зокрема організацію практикумів та виконання дипломних робіт. Дуже добре, що з поля зору стіннівки не випадає і молодий вечірній факультет. «Фільтр» привертає увагу бойовим, гострим тоном матеріалів, різноманітними, цікавими формами їх подачі. Редколегія бореться за діцовість слова газети, регулярно вміщує розділ «Слідами наших виступів». Останнього часу помітно поліпшилась стінгазета «Істо рик», якій присуджено другу премію. Ця стіннівка слушно приділяє увагу питанням виховної роботи, показує, яку роль може відіграти активна участь студентства у громадському житті і поза межами університету. Цікавий повий гідділ «Історика» — «їхні нрави», де гостро критикується «куль тура» і мораль буржуазного світу. Добре ведеться розділ са тири та гумору. Слід зазначити, що, відводячи чимало місця питанням удосконалення і перебудови учбового процесу та йому плані, пише про наукову роботу викладачів факуль тету. Найстаріша стінгазета університету «Вектор» (фізико- математичний факультет) посіла на конкурсі третє місце. Не можна без хвилювання і захоплення читати листи Лялі Убийвовк, які переслані були героїчною підпільницею з гестапівської катівні. Вмістивши ці листи, редколегія «Век тора» зробила важливу справу. Можна назвати ще ряд матеріалів газети, які, безумовно, викличуть живий відіук у читачів: це і звернення комсомольського активу факуль тету з конкретними пропозиціями щодо участі студентів у громадсько-корисній праці, і переконливий аналіз спортивно- фізкультурної роботи, і матеріали про всесоюзні наради з окремих проблем фізичної науки. Серед стінгазет гуртожитку перше місце посіла стіннівка ■ «За культурный быт» із сатиричним додатком «Швабра» (гуртожиток по проспекту Леніна, 20), друге — «Быт сту дента» (гуртожиток по вул. Артема, 49). Слід зазначити, що і цим, і іншим* стіннівкам гуртожитків варто не зосе- ‘ реджуватися виключно на побуті, у вузькому розумінні слова, а підіймати більш широке коло питань студентського життя (організація самостійної роботи, культурний відпочи нок, смаки тощо). У світлі величних рішень XXI з ’ їзду КПРС нові завдання постають перед нашою стінною пресою. Стінгазети повинні, зокрема, глибше висвітлювати стан політико-виховної робо ти, без широкого розгортання якої неможливо виховати лю дину комуністичного суспільства. «Треба розвивати у ра дянських людей комуністичну мораль, в основі якої лежить відданість комунізмові і непримиренність до його ворогів, свідомість громадського обов ’ язку, активна участь у праці на благо суспільства, добровільне додержання основних пра вил людського співжиття, товариська взаємодопомога, чес ність і правдивість, нетерпимість до порушників громад ського порядку», — так говорив на XXI з ’ їзді М. С. Хрущов. Це повинно стат и програмою ідейно-виховної робо ти, яку ,І СЕСІЯ ТРИВАЄ… І НОЛИ СТУДЕНТ ЦІКАВИТЬСЯ ПРЕДМЕТОМ Курс атомної фізики, являючи собою продов ження курсу загальної фізики, який викла дається студентам на першому-другому кур сах, в той же час є вступом до сучасної фі зики. В курсі атомної фізики студент вперше переходить від звиклих понять класичної фізи ки до більш складних понять квантової фізи ки. Основні ідеї і по няття квантової теорії, з якими студенти зна- йомляться в курсі атом ної фізики, дозволяють перейти до вивчення ядерної фізики і інших дисциплін. Новина ідей і уяв лень, що викладаються в курсі атомної фізики, завжди викликає підви щений інтерес студен тів до цього предмета. Так сталося і цього ро ку з третьокурсниками фізико – математичного факультету. Багато з них не обмежувалися вивченням лекційного матеріалу, а охоче; зна йомилися з додатковою літературою, вперто пра цювали, деякі навіть готували доповіді для фізичного гуртка. Тому й підсумки ек замену високі. Так, на приклад, ЗО група має 6 «відмінно», 15 «доб ре» і лише одне «задо вільно»; 31 група — 9 «відмінно» і 4 «задо вільно». Обидві групи склали без жодної «двійки». Серед студентів, що склали на «відмінно», слід відзначити Павло ва, Утву, Петренка, Лацька, Бєлікова. Міцні знання, здобуті впертою, старанною працею протягом семе стру, виявили китай ські студенти Цю Ю-мей, Чжо Гуй-ін, Сюй Вей-пан, Уень Яо-кунь та інші. Доцент А. СІТЕННО. Йде перевірка готовності майбутніх геологів Це був перший день прийому екзамену з курсу методики об робки матеріалу геологічної зйом ки V четвертокурсників геологіч ного факультету. Екзамінатор доцент Ігор Миколайович Ремі- зов з нетерпінням поглядає на годинника. Четверта година. Ад же за розкладом сьогодні мусить скласти не менш як 14 чоловік, а в заліковій відомості лише де в’ять оцінок. — Це неминуче призведе до того, що В останні два дні не- вистачатиме часу для опитування, в той час як зараз він даремно витрачається, — думає викладач. 1 вголос додає студентці, яка слухає відповідь свого товари- па: «Погукайте, будь ласка, тих, хто мусить складати сьогодні». Але нерадивих нема навіть на факультеті, не те що під двери ма. Екзамен з курсу методики об робки матеріалу геологічної зйом ки відбувається не так, як зви чайний екзамен. Студенти тут не тягнуть білетів, не обдумують їх годинами. Студент входить в ау диторію, розвішує карти, розкла дає зразки порід, починає розпові дати. Змістом доповіді є оброб лений ним на протязі семестру матеріал роботи геологічної пар тії, в якій він проходив вироб ничу ‘ практику. Перед виклада чем лежить також остаточно оформлений повний звіт у пись мовій формі. Відповідає А. Долгих. — В мене була добра практи ка. Я працював у геологічній партії на Уралі, в районі Ниж нього Тагілу. Нашим завданням було визначити наявність нових промислових запасів міді в рай оні в зв ’ язку з тим, що запаси двох рудників, що розташовані там, вичерпуються. Робота тер мінова, розрахована на два ро ки… Студент чітко розповідає про проведену партією роботу, об грунтовуючи кожне положення, наводячи факти. Він робив гео логічний нарис району, як це зро бив би начальник зйомочної пар тії перед державною виробничою комісією по виявленню корисних копалин. В цьому — зміст екза мену. Тут провадиться у близь кій до життя формі випробуван ня майбутніх спеціалістів, пере вірка їхніх знань, вміння кори стуватися теорією у повсякден ній роботі. А. Долгих одержує «відмінно». Порадував викладача чудовим знітом студент Б. Бєльський. Ду же жаль, що студенти не взяли собі за правило слухати товари шів ‘ — вони могли б багато чо му навчитись, уникали б багатьох помилок. «Відмінно» одержують Кулі- ков, Юр ’ єв, Гранкін та інші. В. МАГЕЙЧЕНКО А як складаєш екзамени ти? Випрошувати оцінку не гідно студента До екзамену з педагогіки сту- денти-ентомологи біологічного факультету підготувались добре. Три студенти — Кудря, Іванова, Оніщенко — одержали «відмін но». Відповіді цих студентів та і їхніх товаришів, яці заслужили «добре», свідчили про глибоке знання предмету, про серйозне ставлення до вивчення педаго гіки. Погано тільки одне: деяким з наших студентів все ще іноді не- вистачає високого почуття прин циповості і розуміння того, що не в оцінці справа, а в знаннях. Так, Іванова, сама одержавши високу оцінку, довгий час ви прошувала таку ж оцінку для своєї товаришки, мотивуючи це тим, що вони разом готувалися. Це якось незручно для дорос лих, свідомих людей. М. ТИЩЕНКО, наш власкор. Вчасно усунути все, що заважає заочникам В цьому році перед працівниками заочного відділення стоять особливо важливі завдання у світлі рішень партії та урАу. У зв ’ язку з цим докладаються всі сили до того, щоб зимова .се- сія заочників у 1959 році пройшла більш орга нізовано, ніж у минулі роки. Необхідно ство рити всі умови, які б сприяли успішній роботі заочників у період сесії, забезпечити їх висо кокваліфікованими викладачами, бібліотекою, читальними залами, лабораторіями. Природньо, що включитися в цю роботу повинні і деканати, і керівники кафедр, які, на жаль, ще не всі змінили своє ставлення до заочного навчання як до чогось другорядного. Серйозною перепоною у справі підготовки до сесії є недостатня кількість аудиторій для проведення занять. Господарчій частині універ ситету слід якомога швидше зайнятись цим питанням, враховуючи існування вечірнього від ділення і підкурсів. Крім того, для успішного проведення сеси необхідно усунути такі недоліки: обов язково слід виділити ще одного співробітника у бібліо теку заочного відділення, тому що одна людина не спроможна справитись; ще й досі кафедри не виділили викладачів для перевірки контрольних робіт. Все це, зрозуміло, порушує ритм сесії. Р. ЧОПП, секретар заочного відділення. ТАКІ РЕЗУЛЬТАТИ — НЕ ВИПАДКОВІСТЬ Студенти другого курсу істо ричного факультету складають екзамен з психології. Це склад ний і дуже важливий для май бутніх викладачів предмет. Сту денти почувають себе впевнено. Дуже добре відповідають Полу ектов, Клицаков, Дехтяр та інші. З 26 чоловік лише три одержали задовільні оцінки. Такі результати не випадко вість. Акуратне відвідування лекцій, систематична праця над кни гою і, врешті, участь у роботі гуртка по вивченню психології дали можливість студентам глибоко оволодіти предметами. У сусідній аудиторії теж закінчився екзамен. Четвертокурсники складали історію південних і західних слов ’ ян. Четверта група IV курсу нараховує 25 студентів. Тут одержано шість «відмінно», десять «добре», вісім «посередньо» і одне «незадовільно». Особли во добре відповідала комсорг групи Зіна Майдик. Вся група від значалася організованістю, високою дисципліною, і однак вісім , «задовільно» і навіть одна «двійка» це трохи багато для груп.; з 25 чоловік. Зрозуміло, що «трійка» і «двійка» — це свідчення несистематичності в навчанні, це результат відсутності щоденної роботи над книгою, це штурмовщина напередодні екзамену. К. ОСЕТРОВА, власкор. Чи думають вони навчатись? Багато студентів філфаку сумлінно готувались до заліків. Для них залікова сесія позаду, зараз вони успішно складають екзамени. В цілому здача заліків на факультеті пройшла добре. Треба відзначити непогані ре зультати у студентів першого К УР С У українського і російського відділень, у третьокурсників. Проте деякі філфаківці вияви лись недостатньо підготованими. Так, студентка Лазаревич (II ук раїнський) з чотирьох заліків склала лише два. Не краще ста новище і у студента Савченка (З український), який ще не склав всіх заліків. Лекції він відвідує занадто вже рідко, на комсомольське бюро курсу або на комсомольські збори, де ставляться питання успішності, з ’ являтися не вважає для себе обов ’ язковим. Цікаво, чи думають учитися на нашому факультеті Федорець з другого російського, який з трьох заліків не склав жодного, і студент цієї ж групи Зверев, який не склав двох заліків. По гані справи у четвертокурсниць Єлагіної і Погребняк. Л. НАЗАРЕНКО, студентка філфаку. ЧИТАЙТЕ НА ЗДОРОВ ’ Я! Шановна редакціє! Я домо вився з вами зробити повідом лення про те, як почувають себе мої знайомі — третьокурсники філфаку, складаючи залік з по літекономії.- То ж починаю. З легкою, навіть полегшеною посмішкою залишають аудито рію, де відбувається залік, ті, хто тільки-но одержав його «авто матично», тобто за подвиги під час семінарів, за цілком .старан ну працю протягом цілого се местру. їх супроводжують поглядами, в яких видно виразне каяття: «Чому я не виступав (не висту пала) на семінарах, чому не го тувався (не готувалася) іноді до них?» Але думки про залік, що відбувається за дверима, знов оволодівають студентами, і, не зважаючи на те, що ніби все підготовлено, вони заглиблюють ся в конспекти. («Може, ще щось дійде до мене, поки набли зиться моя черга відповідати!»). Хвилюються (незабаром за йдуть в аудиторію) студенти Дейнеко, Дмитріева, Грінберг. Але я-то впевнений, що скла дуть вони добре. А от за Булгакову, Васько та декого інших я хвилююся зараз вже вдруге. Першого разу їх ви кладач, як кажуть студенти (на віть філологи), «погнав». Раптом з аудиторії почулося: «Гроші… — це те, на що мож на щось придбати!»?!?!?! Уяв ляєте? Вражений таким емпі рично-спекулятивним визначен ням, я, бувалий Потап Перевір- кін, розгубився. Вибух реготу присутніх, живих свідків наро дження цієї «перлини», повер нув мені свідомість. Автора! Автора прізвище! — благав я заради торжества істини. Але наші філологи, добре пам ’ ятаючи про сатиричні традиції багатоти ражки, зробили все, щоб мене за плутати. Автора, вибачте, не знайшов (для першого разу). Та факт залишається фактом — є подібні «автори» на III філоло гічному. Взагалі ж мною встановлено, що в цілому і взагалі вищеза значений предмет складено на належному рівні. Ваш влас. кор. Потап ПЕРЕВІРНІЙ. НАШІ ІНТЕРВ ’ Ю БУДНІ СТУДРАДИ Наш кореспондент звернувся до голови і члена студради гур тожитку по вул. Артема, тт. Ге- оасименко і Плахотного з про ханням розповісти, що вважає головним студком у своїй роботі, якими методами здійснює керів ництво, які найактуальніші зав дання. Ось що вони розповіли нам. Основним своїм завданням у повсякденній роботі з студента ми студрада вважає виховання в них свідомого ставлення до своїх обов ’ язків, комуністичного відно шення до праці, до виконання правил соціалістичного співжит тя. Всю свою роботу студрада ве де шляхом відповідної масово- роз ’ яснювальної діяльності, шля хом переконання мас, розвитку їх самодіяльності. Разом з комен дантом гуртожитку студрада прислухається до запитів студен тів, вивчає їх потреби і намага ється їх завжди задовольнити. На своїх засіданнях та нарадах старост кімнат обговорюються найважливіші питання життя; по- літико-виховна робота серед сту дентів, виконання правил соціа лістичного співжиття, розпорядок дня, зберігання соціалістичного майна, санітарний стан гурто житку і окремих кімнат та інше. Праця членів студради, всього активу дає хороші наслідки. В гуртожитку немає грубих пору шень дисципліни. Але ось сані тарний стан окремих кімнат зали шає бажати кращого. Пояснює ться це в значній мірі тим, що культкомісія. яку очолюють чле ни студради Аптекар і Сироват ко, не зуміли справитись із сво їм дорученням. Кращою могла б бути і робота редколегії нашої стіннівки (ре дактор т. Коваль), номери якої виходять занадто рідко. В дні підготовки до екзаменів дообладнано читальний зал, фойє, налагоджено роботу бібліотеки. Зараз студрада займається підготовкою до введення в гурто житку самообслуговування. Вже проведено нараду старост кімнат, організуються бесіди із студента ми. Немає сумніву в тім, що на ші студенти з честю справляться з новими обов ’ язками. СЛІДАМИ НАШ ИХ ВИСТУПІВ „Це заважає студентам “ Під такою назвою в нашій га зеті був надрукований лист сту дентів історичного факультету, в якому вказувалось на те, що на історичному факультеті ще й до сі нема роздягальні, що пальта звалені на столах прямо в ауди торіях, що робота буфету орга нізована невірно. Редакція звернулась до госпо дарчої частини університету і профспілкового комітету з про ханням вжити необхідних захо дів. Як повідомив нас проректор університету тов. Якубович, факти, наведені в листі, дійсно мали місце. Найближчим часом на історичному факультеті бу дуть встановлені вішалки в аудиторіях. Профком університе- гу ще й досі не повідомив нас, ти будуть вжиті заходи щодо по кращення роботи буфету. ,До 165-річчя з дня смерті видатного мислителя Сковородинська вулиця в Харкові. Благословенні ви, сліои, незмиті вічності дощами, мандрівника Сковороди з припорошілими саквами, що до цілющої води простує, занедбавши храми. М. Рильський. ПАМЯТНІ МІСЦЯ В ХАРКОВІ Ще під час лекцій про твор чість Г. С. Сковороди зародилось бажання відвідати заповідник письменника в селі Сковородин- ка. Після довгих зборів одного чудового весняного ранку ми ви їхали в Сковородинку. Надовго залишаться в нашій нам яті міс ця, пов ’ язані з перебуванням Ско вороди в цьому селі. Ми бачили дуб, під яким любив відпочивати Сковорода. Не можна було диви тися на нього без хвилювання, старий (більш 800 років) міцний, він був свідком Сковороди! Ма буть часто, сидячи під дубом, роздумував Сковорода над люд ським життям. Ця подорож по родила бажання шукати в Хар кові місця, пов ’ язані з Сковоро дою. Адже Сковорода жив і пра цював довгий час в Харкові. В Харкові з часів Сковороди зали шились назви вулиць — Сковоро динська та Сковородинський про вулок. Ми дізнались, чому саме ці вулиці носять ім я Сковороди, в цих місцях жив довгий час Сковорода, збереглась хатина, в якій жив Сковорода. Перші записи розповідей про Сковороду В цих місцях були зроблені робітником музею Сло бідської України Даньковським у 1926 р. від мешканців цих ву лиць. 75-річна мати художника Сватенка пам ’ ятала розповіді су часників Сковороди про те, що саме ці місця любив Сковорода в Харкові. Художник Сватенко в 1892 році зробив малюнок услав леної криниці, біля якої, за ле гендою, Сковорода відмовився стати придворним філософом. На запрошення Катерини II він від повів: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца». Студенти нашого курсу включи- лись У роботу кафедри історії української літератури, яка поста вила собі за мету перевірку цих відомостей. У минулому році в місцях, де жила пам ’ ять про Ско вороду, знов були зроблені за преш що відрізнялись від розпо відей, які записані Даньков ським у 1926 р. Назви Сковородинської вулиці, як говорять літні люди — мешканці цих вулиць, пов ’ язані з народним письменником, вченим, мудрецем Сковородою. Були записані роз повіді робітника Снігеренка Я. С. 65 років, робітниці-пенсіонерки Губенко М. Г. — 62 роки, пенсіо нера Попова^ В. П. — 72 роки та інших. Свідчення живих людей 1958 року підтверджували записане 1926 року від тих, хто вже по мер. Це викликало прагнення до слідити точніше можливість пере бування Сковороди в Харкові в другій половині XVIII сторіччя. Найдостовірніші відомості про життя Сковороди ми маємо в біо графії, складеній його учнем і другом Ковалинським у 1876 ро ці. Він писав, що Сковорода лю бив жити на пасіках, зокрема в Харківському училищному мона стирі, саме там, де теперішні ву лиці Сковородинська і Сковоро динський провулок. Там був мо настирський ліс, який спускався з Лисої гори аж до річки Ло пані. У цьому лісі знаходилась сторожка — дубовий зруб, в яко му жив пасічник, у нього влітку оселявся Сковорода. Біля цієї сторожки — джерело, тепер кри ниця, яка має назву, як і хата. Сковородинська. Перед нами постало питання, чи справді ця хата давня і роз повіді мешканців цих вулиць до стовірні. Ми звернулись до ви конкому Харківської міськради з проханням виділити експертну ко місію по визначенню давності ха ти. Комісія в складі головного архітектора міста Харкова, стар шого інженера бюро експертизи обласного відділу будівництва і ’ архітектури, керівника нашої кафедри історії української лі тератури, обдивившись будову, прийшла до висновку, що ха та дубовий зруб давнього походження і збудований не піз ніше середини XVIII сторіччя, швидше всього в першій половині XVIII сторіччя. Всі зібрані відомості оста точно підтверджують давно існу ючу в народі і літературі версію шо хата і криниця під Лісогор- ським узгір ’ ям було улюбленим місцем перебування Сковороди в лісі монастирської левади. Отже, на обов ’ язку громад ськості м, Харкова лежить зав дання взяти під охорону це нам ятне місце. Потрібно зберегти саме це місце ще й тому, що ін- ш * будинки в Харкові, де бував Сковорода, не збереглися. Це єдине місце, яке залишилось до наших днів, і оскільки Харків і Харківщина найбільш пов ’ язані з життям і творчістю Сковороди, хату і криницю треба зробити заповідником. Студент III курсу ФІЛІМОНОВ. На філологічному факультеті Нещодавно відбулося відкрите засідання кафедри історії україн ської літератури університету з участю кафедри педінституту, представників історичного музею, студентів філологічного факуль тету. На засіданні стояло пи тання про розгортання науково- дослідної роботи по творчості Сковороди. Була заслухана допо відь «Значення досліджень вче них Харківського університету у вивченні творчості народного фі лософа і поета Григорія Савича Сковороди в минулому та зав дання, що стоять перед кафед рою у зв ’ язку з відзначенням 165-річчя з дня смерті філософа в 1959 році» доцента А. М. Ніже- нець та поставлене питання про участь кафедри, а також історич ного музею та наукових праців ників педінституту в організації музею в заповіднику імені Ско вороди, що має бути відкритий за постановою обкому партії. Цікавою була доповідь про- фесора А. П. Ковалівського про вивчення творчості Г. С. Сково роди в 20-х рр. та про роботу музею Слобідської України по збиранню експонатів, пов ’ язаних з життям і творчістю Сковороди. Був також заслуханий магніто фонний запис розповіді колгосп ника села Сковородинки Ю. С. Деряги, що виступав в заповід нику ім. Сковороди, як народний екскурсовод. На засіданні прийнято ухвалу про відтворення і копіювання з малюнків експонатів, які загину ли під час війни, про організа цію експедиції в село Сковоро- динка з метою фольклорних за писів про Сковороду і збирання старовинних речей XVIII століт тя, а також речей, пов ’ язаних з Г. С. Сковородою, для музею письменника — в кімнаті, де помер Г. С. Сковорода. Студентка IV курсу Л. ОЛЕКСАМ ДРОВА. У заповіднику Г. С. Сковороди «…Яка дивна людина, — ■ гово рив колись Лев Толстой про Ско вороду, — я недавно ще раз пе речитав його. Багато чого із світогляду Сковороди мені див но близьке…». Багато цікавого в ньому знай де і кожен, хто знайомиться з життям і творчістю мудрого українського філософа й письмен ника Г. С. Сковороди. А він мандрував колись шляхами Хар ківщини, несучи в народ своє вчення. Недалеко від Харкова є дуже мальовниче село під назвою Сковородинка, колишня Пан-Іва- нівка. В минулому році філологи відвідали цей куточок. Сковородинські місця, овіяні легендами про життя народного філософа-поета, назавжди зали шаться в нашій пам ’ яті. Настроє ні піднесено і трохи романтично, ми з живим інтересом і навіть з хвилюванням сприймали все ба чене ’ і чуте. Ще по дорозі до Сковородинки — старий похи лий вітряк і 300-річиа липа, повз яку ходив Сковорода з Харкова в Пан-Іванівку. Жителі сьогод нішньої Сковородинки шанують пам ’ ять людини, ім ’ ям якої на звано їх село. Старий колгосп ник, пам ’ ять якого зберегла най більше відомостей прр народного філософа, водив нас по заповід нику, захоплено розповідаючи про любов Сковороди до народу. — Ось будинок, в якому помес філософ, — розповідає старий екскурсовод. — Ми йдемо алеєю, якою ходив Сковорода до свого улюбленого дуба. Дуб старий- старий, вже в залізо закований, але міцний, і немало ще він стоятиме, йому вже цілих 800. років, чого тільки не бачив він на своєму віку… Під ним дуже любив працювати Сковорода. Зараз на цьому місці мармуро вий постамент з написом: «Тут любив працювати Сковорода». Дуб стоїть на горі, внизу ж — чудовий ставок. Це, мабуть, одне з найкрасивіших місць Харків щини. Вузенька стежка серед безкінечних садків веде до мо гили Сковороди. По дорозі — «сковородинська криниця» (так її називають місцеві жителі). На надгробній плиті читаємо знамениту епітафію філософа: «Мир ловил меня, но не поймал». Трохи далі височить пам ’ ятник Сковороді, поставлений вже за радянської влади, в 1922 р. — на 200-річчя з дня народження письменника. ч І. ПРИХОДЬКО, студентка III курсу філологічного факультету. УРИВКИ З РОЗПОВІДЕЙ ПРО СКОВОРОДУ, ПРО ПЕРЕБУ ВАННЯ ЙОГО В ЛІСАХ МОНА СТИРСЬКОЇ ЛЕВАДИ, ТЕПЕ РІШНЬОЇ СКОВОРОДИНСЬКОЇ, ЧИСТОКЛІТОВСЬКОЇ ВУЛИЦІ, ЗАПИСАНИХ ДОЦЕНТОМ КА ФЕДРИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НІЖЕНЕЦЬ А. М. РАЗОМ З СТУДЕНТОМ III КУР СУ ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬ ТЕТУ ФІЛІМОНОВИМ 15 ТРАВ НЯ 1958 РОКУ. Снігеренко Яків Степанович, робітник-столяр, 65 років: «…Не знаю, чи діду, чи прадіду, казав батько, подарував її Сковорода. Він жив тут, в цій хатині, тому й вулиця зветься Сковородин- ською». Губенко Марія Григорівна, ро бітниця, мешкає па Сковородин- СЬКІЙ вулиці… «Там, де тепер ву лиця, була левада з поодиноки ми хатами, і всі ці місця нази вались Сковородинськими, бо там і досі стоїть хата, де жив Сковорода, і криниця коло неї». Попов Василь Іванович, 72 ро ки, колишній майстер ХПРЗ: «…Сковородинская улица называ ется так давно. Моему отцу было бы сто лет, а криница была уже и при нем, уже и цямрина суще ствовала, и улица называлась Сковородинская, потому что тут лет 200 тому назад жил Сково рода в хате лесника, и криница была около хаты. Здесь был лес и левады. Сковорода был знаме нитый ученый-философ — его знают во всем мире». ПРОДОВЖУВАТИ ТРАДИЦІЇ Сковорода, поет і мислитель, виразник дум закріпаченого се лянства, відстоював у своїй філософії антиклерикальні, антикрі посницькі ідеї, матеріалістично розумів природу, закликав до її пізнання. Це було тоді, коли на Заході найвидатніший філософ того часу Кант, прихильник суб ’ єктивного ідеалізму, проголошу вав непізнаваність світу, неможливість пізнати «річ в собі». Радянська громадськість з перших років існування радянської влади вживала заходів для достойного вшанування філософа-де- мократа. Відома ухвала Радянського уряду в 1918 році про вста новлення пам ’ ятника Г. С. Сковороді в Москві. У вивченні творчості Сковороди, народного філософа, поета, гуманіста найвидатніше місце належить Харківському університету Перед кафедрою історії української літератури стоїть завдання гідно продовжувати традиції факультету й поглиблювати зроблене нашими попередниками. Одним із завдань, що їх може успішно вирішити кафедра історії української літератури, — це зібрати по Харківщині відомості про місця, пов’язані з народним філософом і поетом, зробити записи фольклорних розповідей про перебуван ня Сковороди в Харкові й на Харківщині. Розгортання роботи в цьому напрямку присвячується 165-річчю з дня смерті філософа (листопад 1959 року). Першими кроками в реалізації цих завдань була екскурсія в заповідник імені Сковороди, запис на магнітофон ну плівку розповіді Ю. С. Диряги про життя і творчість Сковоро ди, записи експедиції, зроблені в травні 1958 року в Харкові на Сковородинській вулиці і Сковородинському провулку на Лисогоп- ському підгір ’ ї. В результаті роботи експедиції пощастило встановити одне з місць перебування Сковороди в Харкові в 60-х рр. XVIII ст. Гро мадськими організаціями Харкова планується відкриття меморіаль ного музею Сковороди в заповіднику села Сковородинка. В роботі по організації експонатів музею бере активну участь кафедра істо рії української літератури і студенти наукового гуртка. А. М. НІЖЕНЕЦЬ, доцент, кандидат філологічних наук. Г. С. СКОВОРОДА В НАРОДНІЙ ПАМ ’ ЯТІ Серед найсильніших вражень від подорожі в Сковородинку є розповідь про життя Сковороди старенького, сивовусого діда, кол госпника Ю. С. Диряги. Він з’я вився несподівано, коли ми стоя ли коло відомого дуба і чита ли напис на монументі: «Тут бу ло улюблене місце Сковороди». Перед нами стояв сивий дідусь з відром у руці (він поливав сад) і, вітаючи нас з радісною усміш кою, запитав: «Так ви хочете по слухати про мудреця філософа, Що любив народ і ставив його над усе у світі?» — Хочемо, — відповіли ми. — — ■ Слухайте, слухайте. І по. чалась чудова розповідь. Ми були, як заворожені. Потім Юхим Семенович провів нас до могили з знаменитим на писом, до пам ’ ятника і в кімна ту, де помер Сковорода Повертаючись до Харкова, ми з захопленням ділились вражен нями. і здавалося якимсь чудом, що про життя Сковороди розпо вів 72-річний колгоспник, якому довелося жити і працювати в часи, про які мріяв народний філософ — це була жива ілю страція нерозривного зв’язку Ско вороди з народом, що продовжу ється і до наших днів. .Ми вирі шили обов ’ язково записати на магнітофонну плівку розповідь Ю. С. Диряги, який з року в рік ширить славу народного філо софа далеко за межами Сковоро дники, бо в заповіднику ім. Ско- вороди бувають численні екскур сії. Тільки минулого року в запо віднику побувало понад 2 000 від відувачів, в тому числі з Києва, Тарту, Праги та ін. Через 10 днів після екскурсії кафедра історії української літе ратури влаштувала відкрите, за сідання, присвячене питанню роз шуків місць, пов ’ язаних з пере буванням Сковороди. Разом з історичним музеєм, працівниками педінституту Ю. С. Дирягу за просили в . університет, щоб по слухати його розповідь на кафе дрі і записати на магнітофон. Тепер в університеті зберігаєть ся цей запис як свідчення пам ’ яті народної про поета і філософа- демократа. Л. ІВАНОВА. Заст. редактора В. МОСЕНЦЕВ.