No 21 (935) Субота, 7 червня 1958 р. Ціна 20 коп. СЬОГОДНІ В НОМЕРІ: + НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ – СЕСІЯ. і ПАРТІЙНЕ ЖИТТЯ. ПРОТЯГОМ РОКУ. + ОГЛЯД ПРЕСИ. ЗАБУТІ ТЕМИ. > ВОЛИКА ОБРАЖАЮТЬ. ФЕЙЛЕТОН. + ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УНІВЕРСИТЕТУ. > ТУРИСТИ ЙДУТЬ ПО БЕРЕГУ ДІНЦЯ. + ЦІКАВІ ЗНАХІДКИ. + ІНФОРМАЦІЯ. НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ-ВЕСНЯНА СЕСІЯ Фотоетюд О. Піковця. „БІЛЬШІСТЬ ОЦІНОК — ХОРОШІ “ Біля дверей 70-ї ауди торії хімічного корпусу — друга група першого кур су у повному складі. Екзамен тільки-но розпо чався. — А як склала перша група? — питаємо ми викладача кафедри істо рії КПРС О. С. Фінклер. — Я вважаю, що непо гано. Будіть самі. — Пе реважна більшість хоро ший оцінок. З 22 чоловік 8 відповідали на «від мінно» і 12 на «добре». — Група дружно пра цювала протягом року над опануванням пред мета. Особливо слід від значити міцні знання комсорга групи — В ’ ю- ника. Він наполегливо і старанно вивчав предмет і його глибокі, міцні знання допомогли йому відповісти на «відмін но». Подивимось, як складе друга група, — адже ж вони змагаються між собою. * * * Як взнали ми після екзамену, друга група хіміків програла своїм однокурсникам. Заліки — це теж випробування Прослухані останні лекції, відбулись останні заняття з фізкультури. Попереду — заліки і екзамени. З деякими викладачами ми зустрічались на заліках востаннє. Адже на III курсі вони вже не читають. Але ще довго з почуттям вдячно сті ми будемо згадувати їх. І особливо — Бо риса Семеновича Скоробогатова, який вів ла бораторні роботи ‘ з фізичного практикуму. Атмосфера складання заліку з цього предме та — сувора і ділова і в той же час, безумов но, творча. Б. С. Скоробогатов, вимогливий викладач, своїми додатковими питаннями, поясненнями поширював і поглиблював відпо віді студентів, так що навіть під час складан ня заліку ми продовжували пізнавати нове, ці каве, потрібне. Слід сказати, що напередодні заліку з теоре тичної електротехніки ми хвилювались не мен ше, ніж перед найскладнішим екзаменом. Пред мет складний і дуже важливий для нас як майбутніх радіофізиків. Знали ми і про високу принциповість і вимогливість 0. І. Беседов- ського. І, дійсно, в ході заліку у багатьох виявились прогалини в знаннях, деяким дове деться ще раз повернутися до цього курсу і сіерйозно попрацювати над ним. Заліки загартували нас, підготували до ще більш серйозного випробування — екзаменів весняної сесії. О. ПАВЛЕНКО ДЕРЖАВНИЙ ЕКЗАМЕН СКЛАДЕНО За столом екзамена ційна комісія у повному складі. Один за од ним випускники-історики складають державний екзамен з історії КПРС. Глибокі, змістовні відпо віді дають студенти-ко- муністи Сало, Москович, Цуманенко і багато, ба гато інших. Задоволені знаннями своїх вихован ців і викладач доцент О. А. Протопопов і де кан факультету А. Г. Слюсарський. І. ПАЛЬКО. ЗАКІНЧИЛИ! Значною перешкодою в засвоєнні курсу гео графії сільського госпо дарства є відсутність підручників. Але група економгеографів III кур су оволоділа цим пред метом непогано. Результат екзамену: з 31 студента 11 склали на «задовільно», 18 одер жали «добре», а М. Про. скуріна, Є. Світлична і Т. Приступа відповіли на «відмінно»… Сесію закінчено! Л. ДЗЮБА. Запитання сиплються одне за одним. Не встигнеш відповісти на одно, як треба обдумувати інші і відповідати ясно і чітко, без зайвих слів. Екзамен з петрографії осадових порід на третьому курсі останній в сесії для геологів-зйомників. Потім — усі 145 чоловік цього курсу їдуть на дуже цікаву прак тику у розвідувальні партії Ура лу, Якутії, іЧитинської області то що. Разом з досвідченими геоло гами вони розшукуватимуть ко рисні копалини, і знання особли востей осадових порід відіграє в їх роботі чималу роль. Тому і знати цей предмет вони повинні добре. Екзамен триває. Поки що скла ло 14 чоловік. З них — у шести «відмінно». Це Бергер, Красилов, Кац та інші. У Сапронова та Чашко — «задовільно». — Група сильна, — таку харак теристику протягом двох років дає викладач англійської мови тов. Пилипейко і кафедра. Цього року працювали особли во хороше. Уся група займалась в гуртку. До екзаменаційних ви мог були готові давно, бо протя гом року систематично перекла дали газетні тексти і серйозно про робляли технічні хрестоматії. Майже всі відповіді під час ек замену — глибокі, вичерпні, свід чать про справжні знання. Результати екзамену такі: шісті «відмінно» і п ’ ять «добре». 3. КОЗЛЕНКО, студентка. А В ЯКИХ УМОВАХ ГОТУЄТЕСЬ ВИ? Р ОЗПОЧАЛАСЬ сесія. Затих * веселий гомін, який ще не давно панував у студентському гуртожитку на Шатилівці. Дехто, кого справедливо відносять до ка. тегорії «щасливців», ‘вже склав усі екзамени, а деякі — навіть виїхали вже на практику. У сту- дентів-хіміків сесія — у розпалі. Ми піднімаємось довгими схода ми на третій поверх. Кімната 166. Тут живуть дівчата-другокурсниці. Нас впустили не одразу: дівчата загоряли, сидячи з конспектами на вікнах. Це дуже хороше: по єднувати з приємним корисне. Заходимо. Солодовник, Довгопо- лова і Скворцова готуються до екзамену з історії партії в своїй кімнаті, дві їхні подруги вирішили займатися у читальні. В кімнаті панує ідеальний порядок. Порадувала і кімната 165, де люди вже солідні, третьокурсники, серйозно готуються до нелегкого екзамену — органічної хімії. Але Попова, Каденко, Неглядова, хоч і забули зараз про культурний .відпочинок, хоч навіть і в кіно не бувають (це, між іншим, теж не дуже добре, на наш погляд), але все ж за чистотою в кімнаті слід кують, як і раніш, суворо. Але ось заходимо до кімнати No 145. Тут живуть першокурсники. Відверто кажучи, в кімнату не- приємно зайти. Але дівчата не соромляться пі бруду, ні пилюки, ні розкинутих купок конспектів, розірваного паперу, немитих та рілок та розкиданих ліжок. Ніякого робочого напруження тут немає. Ні в кого з присутніх у руках не було ні книжки, ні конспекта. Всі безтурботно сиділи на неприбраних ліжках і вели мир- ї ^У розмову про нові плаття. Крім постійних мешканців (Курячої, Старченко, Калиничук) тут були ще й гості, але прізвища їх вста новити не вдалось. Нас обурює нестудентська і нетактовна пове дінка Лідії Курячої, яка, на жаль, зустріла підтримку усіх присутніх. Куряча пояснювала безладдя відсутністю вільного часу, а прі звища мешканців кімнати назвати відмовлялась. І взагалі, вона зу стріла нас так, що тільки завдяки нашій безумовній хоробрості ми все ж увійшли до кімнати. ■ — Хіба так слід готуватись до загальної хімії? — спитали ми тихо і мирно. — Не ваша справа, не ви по страждаєте, не вас позбавлять стипендії! — почули ми лаконічну, але далеко не спокійну відповідь. Дуже прикро, що студентка Ку ряча, яка вже два роки пропрацю вала на виробництві, не подає гідного прикладу своїм товари шам навіть в елементарних питан нях дівочої скромності і культури поведінки. Нам здається, що студком гур тожитку повинен посилити кон троль за санстаном кімнат в на пружений період сесії. Рейдова бригада газети «Харків ський університет»: А. КИ СЛИЙ, студент; Л. ІВАНОВ, студент; А. БЕРДИЧЕНКО, студент, член профкому університету. Професор Г. К. Самохвалов приймає екзамен з фізіології рослин. Відповідає третьокурсниця К. Зінгер. ,Партійне життя ПРОТЯГОМ ЦІЛОГО РОКУ В цьому поточному році пар тійною освітою були охоплені всі викладачі і лаборанти гео графічного факультету. Вивчен ня творів класиків марксизму- ленінізму провадилось і на за няттях теоретичного семінару, і самостійно, і у вечірньому університеті марксизму-ленініз му. Основна маса викладачів і лаборантів брала участь у ро боті теоретичного семінару, за няття якого відбувались регу лярно, раз на місяць. За рік відбулося сім занять. Обговорювались питання, пов ’ я зані з вивченням політичної економії соціалізму, тези відді лу пропаганди і агітації ЦК КПРС до 40-річчя Великої Жовт невої соціалістичної революції. Основні, з пророблених на семі нарі тем такі: соціалістичне відтворення, поступовий пере хід від соціалізму до комуніз му, утворення і розвиток світо вої соціалістичної системи, бу дівництво соціалізму в країнах народної демократії, основні форми економічного співробіт ництва країн, що , входять у світову соціалістичну систему. На семінарах, крім основних доповідачів, в обговоренні пи тань активну участь брали тт. Гук, Майківська, Масалова, П ’ ятигорський, Красильщиков, Віленкін. Робота семінару сприяла по глибленому вивченню питань, зв ’ язаних з сучасним будівни цтвом соціалізму в країнах на родної демократії, з завданнями будівництва комунізму в СРСР. Великий інтерес учасників семі нару викликали ’ питання політич ної економії соціалізму, у зв ’ яз ку з цим були висловлені поба жання, щоб роботу семінару по питаннях політичної економії со ціалізму продовжити і наступ ного року. Успіх роботи залежить не тільки від серйозного ставлення слухачів до занять, а також і від умілого керівництва заняттями з боку кандидата економічних наук В. 0. Ковальової, яка сумлінно поставилась до дорученої справи, завжди давала вичерпні відпові ді на поставлені питання. Слу хачі семінару висловили одно стайне бажання, щоб тов. Кова льова продовжувала керувати ро ботою семінару географів і на ступного року. З хорошими результатами за кінчила вечірній університет марксизму-ленінізму лаборант т. Люта. Всі предмети вона скла ла на «відмінно». А ось товаришам, які само стійно вивчали твори класиків марксизму-ленінізму, партійне бюро факультету недостатньо приділяло увагу. М. ДЕМЧЕННО, доцент. –2 ЗАБУТІ ТЕМИ У номері, що вийшов до 40- річчя Жовтня, стінна газета біологічного факультету «За Мічуринську біологію» вмістила надзвичайно цікаву добірку ма теріалів. Старі комсомольці (а нині викладачі і науковці біо факу) тт. Махинько, Воловик, Шевченко та інші розповіли сьогоднішнім студентам про слав ні діла свого покоління в 20 — •^ РР-, в буремні дні Вітчизня ної війни. Славні традиції ком сомолу університету, що був завжди вірним помічником пар тійної організації, наочно і пе реконливо поставали з цих скромних і яскравих розповідей. Бойова юність, сповнена напру женої праці і справжньої ро мантики! Палка любов до нау ки, наполегливість у навчанні були органічно об ’ єднані з ак тивною, повсякденною участю в усьому бурхливому житті краї ни, що будувала соціалізм. Ком- сомольці-біологи віддали чимало годин праці на риштуваннях Харківського тракторного, вони виїздили на будови Донбасу. А коли треба було, то студент біо факу (тепер — декан його) Г. І. Семененко на протязі року був головою тільки що створеного колгоспу. Не дивно, що саме з цього покоління і виросли сьо годнішні відомі науковці, до свідчені викладачі, а насампе ред — справжні радянські грома дяни. Популяризація кращих тради цій — корисна і безперечно необ хідна справа, яку переконливо і дохідливо робить стіннівка біологів, і не лише в одному свят ковому номері. Та як же обсто їть справа з освітленням на сто рінках газети «За Мічуринську біологію» сьогоднішнього, не. менш цікавого життя факульте ту? ; 3 річного комплекту можна до відатись про успіхи і перспекти ви наукової роботи, мати загаль не уявлення (саме загальне) про хід навчання. Привернуть увагу і матеріали про літню практику біологів, написані жваво, з справжньою закоханістю у свою професію. Але дуже і дуже важ ливих, провідних тем газета не висвітлює. Є 2 — 3 інформації у 6-ти номерах про те, що відбу лись комсомольські збори, на яких обговорювались «всім ці каві питання». Але що саме го ворили комсомольці, які прий няли вони рішення і як вони ці рішення виконують — про це марно шукати відповідь. За ці лий рік ми не знайдемо в стін нівці жодної статті або корес понденції, яка б поставила на обговорення важливе питання студентського життя. Зовсім об минає редколегія матеріали про стан культурно-масової роботи на факультеті, питання мораль ного виховання, громадську ро боту студентства за межами фа- культету. Лише з гумористично го розділу «Новорічні, побажан ня» довідуємось про самовідда ну працю студентів, які вели шефську роботу у санаторії «Отрадное» та шарж-плакат «За- розквіт художньої самодіяльно сті» свідчить про те, що член комсомольського бюро тов. Іва нова, очевидно, за культроботу вважає лише організацію тан ців. Невже на біофаці молодь не цікавиться літературою, об разотворчим мистецтвом? Пока зово — керівник педпрактики Л. Л. Гельфенбейн у своєму до писі зазначав, що практиканти- біологи слабо вели виховну ро боту серед школярів. Редколегія стіннівки багато думає над формою подачі мате ріалів, прагне зробити свою га зету живою, дотепною, справді молодіжною. Це позитивна риса її роботи. Але те, що дуже ба гато важливих, корінних тем студентського життя раз у раз обминається, — невипадкове яви ще. Справа в тому, що в стін нівці рідко виступають студен ти, мало пишуть про повсяк денне життя своїх груп та курсів. Ось чому в газеті чима ло матеріалів випадкових, а не має конче потрібних. і Партійне: бюро біофаку по винно допомогти редколегії га зети раціонально і цілеспрямо вано планувати свою роботу. СЛІ ДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ „Посилити боротьбу за грамотиість на філологічному факультеті” У зв ’ язку з статтею під такою назвою, Що бу ла вміщена в нашій га зеті, редакція одержала листи з філологічного факультету. Завідуюча кафедрою російської мови доцент Н. О. Федотова повідо мила нас, що загальний рівень грамотності на факультеті поки що не можна визнати достат нім. Причини цього слід шукати не тільки у не доліках викладання та в недостатній увазі кафе дри до цього питання. Згідно з існуючими шкільними програмами російська мова як спе ціальний предмет вив чається до сьомого кла су. У зв ’ язку з цим об сяг шкільних програм не охоплює всіх правил орфографії та пунктуа ції сучасної російської мови, а також в достат ній мірі не закріплює практичні навички. Не забезпечує перевір- ку грамотності вступни ків практика писання творів замість контроль них диктантів з обох мов. Крім того, як відо мо, під час прийому до вузів перевага надається тим, хто два роки від працював на виробництві. Але, як правило, протя гом цього часу майбутні студенти мовою не зай маються. Все це приво дить до того, що рівень грамотності першокурс ників явно недостатній. Навчальний план, за- тівеїрджений Міністер ством, не передбачає спеціального курсу з орфографії і пунктуації. Ось чому, незважаючи! на різноманітні заходи по підвищенню грамот ності студентів, факуль тет все ще не може вва жати її достатньою. Ро бота кафедри в цій га лузі зводиться ось до чого: 1. Систематична пере вірка грамотності. 2. Студенти, які одер- жали незадовільні оцін ки по перевірочних дик тантах, не допускаються до екзаменів і заліків з сучасної російської мо ви. 3. До учбового плану другого курсу російсько го відділення включено спецкурс «Наукові осно ви сучасної орфографії та пунктуації». 4. До учбового плану факультету з наступно го року включається практикум з орфографії і пунктуації на першому і другому курсах. 5. На всіх курсах орга нізовані додаткові за няття з орфографії для студентів, які їх потре бують. Для тих, що при йшли з виробництва, вла штовуються індивідуаль ні заняття. Розроблена система до машніх письмових зав дань з обов ’ язковим кон тролем з боку викладача. Вся сума цих захо дів повинна забезпечи ти підготовку хороших в/чителїз-словесників. Але, зрозуміло, зусил лями лише кафедри і де канату не можна оста точно розв ’ язати це пи тання. Ми вважаємо, що назріли питання про кра щу постановку вивчення мови у середній школі, про необхідність підви щення вимогливості на шкільних випускних ек заменах, : на вступних екзаменах до вузів. Не обхідно внести деякі ко рективи і в правила при йому до вузів. Слід за мислитись над тим, чи доцільна вимога двох- річного виробничого ста жу при вступі на гума нітарні факультети. Виробнича практика буде корисною тільки в тому випадку, коли вона відповідає профілю уч бового закладу. Крім то го, на вступних екзаме нах слід перш за все брати до уваги знання з основних предметів. З другого боку, не можна не відзначити і те, що комсомольська орга нізація все ще стоїть осторонь важливої бо ротьби за грамотність на факультеті. Справедливо вказує газета, пише доц. Федотова, що гро мадськість факультету все ще недостатньо бо реться з пропусками до даткових занять з росій ської мови, з несерйоз ним ставленням до ви вчення лінгвістичних ди сциплін. Трибуна атеїста ХТО ТАКІ З перемогою соціалізму і зни щенням експлуатації людини людиною в нашій країні було остаточно знищено класове ко ріння релігії. Радянські люди в своїй переважній більшості звільнились від релігійних забо бонів. Наша країна стала най більшою країною атеїстів. Але, як відомо, не всі ще радянські люди цілком звільнились від релігійних забобонів. Ці забобо ни зокрема проявляються в то му, що частина людей з огляду на консервативність релігійних традицій ще виконує деякі ре лігійні обряди, — вінчання, хре- стіння дітей, інші ж охоче від- зЦачають [релігійні срята, ке руючись при цьому не завжди лише релігійними переконання ми. Разом з тим не можна не від значити, що переважна маса ві руючих або тих, хто вважає се бе віруючими, насправді не є гли боко релігійні люди. В кращому разі їх релігійність — данина за- .бобонам минулого. Це люди, що хитаються, їх релігійні переко нання неглибокі. Обличчя цих «ві руючих» добре змалювала одна літня жінка. В бесіді вона чисто сердечно призналась: «Я на небо не лазила, бога не бачила. Може бути, бог є, може його й нема». Ось до чого в більшості випад ків зводяться переконання су часного віруючого. Якщо віру ючий ходить до церкви, виконує релігійні обряди, то. в цьому здебільшого виявляється чисто ділове ставлення до бога. І мо литься він не в силу переко нань, а так, на всяк випадок, для перестраховки: «А якщо бог є?» — думає такий вірую чий, думає так і заходить до церкви. Це відзначають і діячі церкви. Професор Московської духовної академії протоієрей Дм. Бого любов в одній із своїх лекцій сказав: «Якщо радянський віру ючий заходить до церкви чи на молитовні збори, то він молить ся приблизно так: «Боже! — якщо ти є, врятуй мою душу — якщо вона є!» Це правильно для більшості віруючих. Вони на лежать до тієї категорії, яка стоїть на шляху повного роз риву з релігією. Але, на жаль, серед* частини віруючих є ще релігійні фанатики, люди, у яких релігія «на першому місці в дум ках, в почуттях і ділах». Це го ловним чином члени різноманіт них релігійних сект, що продов жують існувати в нашій країні. Найбільшою з сект є секта єван гельських християн-баптистів. В народі їх просто називають бап тистами або штундистами. Іноді бувають намагання пред ставити баптизм як релігійне вчення, що характеризується певного догматикою, організацією, принципами і нормами поведін ки. До речі сказати, таку точку зору пропагують і самі баптисти. Але такий підхід до баптизму є в корні невірний. Досить сказати, що в нашій країні здебільшого баптисти — це чесні трудівники, що пере бувають під впливом релігійного дурману. Поруч цього слід ска зати, що баптистом є колишній президент Сполучених Штатів Америки Трумен, з наказу яко го були знищені сотні тисяч не повинних жінок і дітей, що за гинули в результаті бомбарду вання японських міст. Бапти стом є Д. Ф. Даллес, що посідає перше місце в списку паліїв нової світової війни, баптиста ми є десятки американських іе- нералів і міліардерів, що нажи ваються на гонитві озброєнь та розв ’ язуванні нової війни. Ці каво знати, що може бути спіль ного. між цими авантюрниками, яких проклинають всі чесні лю ди світу, і простими трудівни ками — баптистами? Але в силу релігійних забобонів баптисти «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 2, 7 червня 1353 р. Справа важлива, комсомольська Студенти всіх факультетів нашого університету мріють про закінчення навчання в новому будинку на площі ім. Дзержинського. В цьому році прагнення наблизити цю мрію, зробити її дійсністю велике, як ніколи. Тим більш, що для багатьох ця мрія вже стала реальністю. ЗО травня відбулось засідання комітету комсомолу, на якому розглядалось питання про літнє будівництво нового приміщення. Вирішили, що студенти будуть працювати у шість строків по 200 чоловік. Крім того, не менше місяця будуть працювати бетонщики, муляри та інші. На комі теті говорилось про слабку організацію роботи. Часто сту денти, що йшли працювати на будову, годинами просиджу вали, не знаючи що їм робити. Не врегульовано поки що питання про оплату праці студентів. В. ТОКМАНЬ. ,Вперше В історії ф університету І Однією з причин, що гальмува- = .ли розвиток загальноуніверситет- = ської самодіяльності була відсут. = ність громадського органу, який = сам би оцінював і спрямовував ху- = дожню самодіяльність універси- | тету, контролював і допомагав у = роботі студентського клубу, У ро- І боті гуртків. = Таким чином, університетові бу- = ла потрібна Художня рада така | сама, як, скажімо, Вчена рада. | Тільки до неї повинні входити не = лише маститі професори, а й = представники від студентства, = службовців — усіх колективів, що = беруть участь у нашій самодіяль- = ності. її постанови щодо репер- = туару та інш. повинні бути вирі- = шальними. = У квітні відбулося засідання | першої в історії у н і в е р- ситету Художньої ради. На ї ньому були присутні член парт- = кому О. А. Протопопов, члени = правління клубу, члени проф-ї кому, а також керівники гуртків: | балетного — заслужений артист = республіки В. К. Литвиненко, дра- = матичного — режисер В. С. Ли- і зогуб, співів — Г. Ю. Фраймович. : Нарада прийняла рішення про і закріплення з початку навчаль-: ного року аудиторій у новому кор пусі для роботи гуртків. Для поліпшення умов занять у гуртках вирішено звільнити від громадських доручень учасників худож ньої самодіяльності, вважаючи їхню роботу у гуртку основним і важливим дорученням. До великого свята — 40-річчя ленінського комсомолу — самодіяльність готує урочисту і веселу програму. Серед багатьох нових номерів — готується п ’ єса «Аннушка». — Колись драмколектив університету називали «Молодіжним драматичним театром — сказав керівник драмгуртка Лизогуб. _ в цьому році ми повинні повернути йому цю почесну назву». Між- факультетський огляд намічено провести не пізніше грудня, щоб на основі кращих сил факультетів зміцнити і поповнити загаль- ноуніверситетську самодіяльність для виступу на традиційному огляді навесні 1959 р. І ФЕЙЛЕТОН ВОЛИКА ОБРАЖАЮТЬ Родичі і близькі називають його пестливо — Волик. Хлоп чик завжди веселий і хоч го литься щодня, все ж вважає себе ще дитиною. Правда, ос таннім часом настрій у нього трохи зіпсувався. Волик Лесни ков ображений: до нього став ляться з упередженням. Так, так, саме з упередженням! І чому? Та лише тому, що його мати — вчений, відомий вчений університету. І ось, уявіть, йо му заздрять. І черев цю зазд рість вже 4 роки (а слід ска зати, що Волик як-не-як, а до тягнув уже до IV курсу біофаку) товариші, комсомольська орга нізація вперто не бажають ба чити в ньому нічого хорошого. Правда, Волик слабо реагує її а критику, швидко про неї забуває. І вірно: було б за що критикувати, а то так… дріб нички. За сім років комсомоль ського життя він -нічого хоро шого для колективу не зробив, а ось прикрості… вони були. У дев ’ ятому класі судимість за виготовлення фальшивих доку ментів, потім приховання цього факту під час вступу до універ ситету. І тут Волик не розгуб люється: так порадили старші, а він — хлопчик слухняний. Потім, коли він був ще зов сім-зовсім малесеньким і недос відченим студентом першого курсу, Волик препогано поводив себе в колгоспі, навіть догану по комсомольській лінії одержав. Далі вже по студентській стозі поряд з ім ’ ям В. Лесникова ше ствуютъ вже зовсім незначні провини: розбив дівчині голову пляшкою («це ж не торкається комсомолу!»); має на рахунку п ’ ять заборгованостей, кілька доган від ректорату за погану успішність, регулярно не вико нує комсомольських доручень («адже він не всякий!»). І уявіть, яка несправедли вість: тепер, коли він уже і голови людські не пробиває і навіть без пвійок олну сесію склав, коли він уже зовсім майже хороший, хіба що тільки регулярно (буває напідпитку та в карти грає, тепер йому на гадують про старе. Та яке ж вони мають право?! Чи вони не знають, що його вихованням займалось багато (і Волик, не бентежачись, називає прізвища всіма шануємих в університеті людей). І подумайте, в чому його об винувачують! У пияцтві, у картярстві! Волик приймає гор ду позу і виголошує мефісто фельське: «Всі в гуртожитку п ’ ють, всі в карти грають!» Те, що це наклеп на товаришів, його не бентежить: він не звик поважати товаришів. Дивує його і інше питання: «На чиї гроші пиячиш?» — На материні ж, зрозуміло. Так. Сам він у житті ще й копійки не заробив і навряд-чи з великим запалом чекає на початок самос тійного життя. Школа Волика не приваблює, але два роки від бути там доведеться: виробничий стаж потрібний. І хоча здібності у нього не абиякі (як-не-як такий стрибок не кожному під силу: від са місіньких трійок у школі до п ятірок на вступних екзаменах в університет) все ж комсомоль ці чомусь вважають, що не треба поки що ставати Волику Лесникову ні вихователем ді тей, ні вченим, не заслужив він на цю високу честь. І навіть вважають вони, що за хуліган ські вчинки, пияцтво, несум лінне ставлення до комсомоль ських доручень його слід ви ключити з комсомолу і клопота ти перед ректоратом про виклю чення його з університету. — Неподобство! — репетує Лесников, — я не безнадійний, адже я ще зростаю, виховуюсь! І знов сипле великою кількістю прізвищ викладачів, які начебто по-батьківськи займались ним. — Так, я важко піддаюсь вихованню, невже ж не можна почекати трохи, поки я виправ люсь?! І вперше за своє комсомоль ське життя Волик гарячково хапається \ за комсомольський квиток. Ще б пак! Хто в нашій країні поважає людину, яку за негідні вчинки виключили з комсомолу! Це розуміє навіть Лесников. Комсомольці біологічного 1 фа культету вважають перебування подібних людців в комсомолі (шкідливим явищем, яке підри ває авторитет організації. І во ни разом з членами комітету комсомолу заявили: — Досить! Досить чекати і ди витись, як ця нікчема паплюжить звання комсомольця і студента. І. ГУТМАН, Л. МЕЖОВА. Огляд студентських наукових робіт Закінчується міжміський огляд наукових робіт. В огляді беруть участь всі вузи Харкова, Полтави, Сум, Сталіно, Слов ’ ян ська та інших міст республіки. Студентське наукове товари ство університету подало на огляд понад 120 наукових робіт, серед них — 40 праць біологів. 13 червня в театрі опери і балету ім, М. В. Лисенка відбу деться урочисте засідання сту дентських наукових товариств вузів, на якому Жюрі огляду до повість про свої висновки. П. ДАНІЛОВ. Трибуна атеїста БАПТИСТИ? вважають один одного «братами по Христу». Візьмемо ще приклад. Йдучи за євангельськими заповітами, дехто з баптистів любить пого ворити про непротивлення злу. Якось студенти IV курсу Одесь кого політехнічного інституту дізналися, що їх однокурсник Дердієнко переконаний баптист. Товариші намагалися допомогти йому розібратися в своїх пере конаннях. Під час бесіди йому поставили запитання: «А щоб ти зробив, якби на дівчину, котру ти кохаєш, напали хулі гани і почали знущатися з псі? Ти захищав би її?» Коли б Дердієнко відповів позитивно, то порушив би запо відь Христа, який вчив не про тивитися злу, а якщо — негатив но, то викликав би, певна річ, презирство з боку студентів. ДердієнкОр подумавши, відповів у «ірангельському дусі»: «Я б молився, щоб бог послав міліціо нера». З наведених прикладів, зви чайно, не випливає, що всі чле ни баптистських організацій є противники соціалістичних пере творень, — переважна більшість їх — чесні трудівники. Разом з тим кожному .ясно, що відно сини між людьми визначаються не їх релігійними переконаннями або належністю до тої чи іншої секти, а їх класовим становищем. В Сполучених Штатах Амери ки, наприклад, капіталіст-бап- тига нещадно експлуатує робітни- ка-баптиста, хоча і називає його «братом по Христу». Обіцяючи робітникам рай на небі, капіта лісти пропонують миритися з ка- чіталістчним пеклом на землі. Баптисти не визнають обрядів православної, католицької та інших християнських церков. Не визнають попів, але мають пре світерів, що виконують обов ’ язки попів. Реакційний характер сектант ства, в тому числі баптизму, виявляється перш за все в під вищенні релігійності, яка пере ходить у фанатизм і нетерпи мість до інакомислячих. Сектант ство ставить релігійні питання вище за всі громадські і особи сті, справи. Воно намагається від городити віруючих від «мир ського життя», відвести їх від свідомої і активної боротьби за краще життя. Сектантські богослови вима гають, щоб релігія у кожного ві руючого була «на першому міс ці в думках, почуттях і ділах», «щоб Христос посідав центр, а не периферію свідомості». Один з сучасних сектантських проповід ників повчає: «Мета життя — Христос, бо з ним ми дійдемо до небесного Ханаана (цебто цар ства небесного)… Радість — в гос поді, все (земне вважайте за сміття». Кажучи про суть протестан тизму, різновидність якого є бап тистське сектантство, К. Маркс писав: «Лютер переміг рабство по обіту, тому що на його місце поставив рабство по переконан ню. Він розбив віру в автори тет, тому що реставрував авто ритет віри. Він обернув попів на мирян, тому що обернув ми рян у попів. Він звільнив лю дину від зовнішньої релігійно сті, тому що зробив релігійність внутрішнім світом людини». Баптисти розчулено говорять про померлих «братів по Хри сту», які, «погостювавши на гріш ній землі, перейшли у «царство боже», стали перед «очима Все вишнього». Земне життя для баптиста — не самоціль, але це тимчасове випробування перед переходом до загробного світу. Всяка релігія, а особливо сек тантська, відволікають трудящих від активного громадського жит тя, від боротьби за революцій не перетворення суспільства, а тому є гальмом в боротьбі за по будову комуністичного суспіль ства. Ми бачимо, що сучасне сек тантство це не просто релігія, як наприклад православіе або іслам, а релігія вишукана, під роблена, пристосована до сучас них умов, релігія, розрахована на обдурювання віруючих, на те, щоб перетворити їх на фанати ків і моральних калік. Баптизм еластично приспособлюється до нових умов, підкорює свою до гматику духові часу, не чепля- ється за букву священного пи сання, а тлумачить євангеліє так, як це вигодно керівникам сек тантських общин. Сектантський проповідник без совісно оголошує Христа першим комуністом на землі, підтасовує біблейські легенди про створення світу відповідно до сучасних да них, жонглює цитатами з єван гелія — і все це з однією метою удержати віруючих в полоні вишуканих і диких релігійних уявлень. Сектантські організації різ няться також за формами і ме тодами діяльності, за способа ми поширення свого вірування. Найголовнішим для сектантства є вербування нового члена в свою секту. Баптистські проповідни ки йдуть на всілякі хитрощі з цією метою. В приміському поїзді, дома у поодинокої жінки, в обіїденну перерву на польовому стані мо жна почути вкрадливий голос проповідника, що обіцяє втіху і радість у загробному житті. При цьому проповідники враховують різні сімейні і особисті обстави ни — одинокість, моральне по трясіння, пов ’ язані зі смертю близьких людей, тимчасові мате ріальні труднощі, намагаються реставрувати колишні релігійні вірування людини і тому подібне. Діалектичний матеріалізм, що становить теоретичну основу ко мунізму, ворожий всякій релігії і попівщині, яку б форму вони не набирали. Комуністи організують, згуртовують всіх трудящих, ве дуть їх на боротьбу проти гно бителів — за краще майбутнє. Трудящі самі: «своєю власного рукою» повинні завоювати місце в житті, яке належить їм по праву. «Людина — це звучить гордо», говорив 0. М. Горький. Наша, радянська людина, стала хазяїном своєї долі, творцем свого щастя тут, на землі, а не у вигаданому загробному світі. Нема завдань, які б -були Не здійсненні для людського генія, звільненого від пут капіталізму. Нещодавно один датський худож ник, коментуючи запуск радян ських штучних супутників, жар тівливо зазначив, що, дякуючи •діяльності радянських людей, наближається час, коли людям не треба буде помирати, щоб по пасти на небо. Г. САДОВСЬНИЙ. «Знання». Зв’язок з друзями Під час зимових канікул студентка IV курсу філоло гічного факультету Таня Шокурова у складі моло діжної делегації побувала в гостях у молоді Угорщини. Пам ’ ятаєте, вона дуже ціка во розповіла потім про свою поїздку у нашій газеті. Між Танею Шокуровою і її новими друзями триває жваве листування, нещодав но угорські друзі запросили її на випускний вечір у гім назію. Але у Тані — сесія. НОВІ КНИГИ В ЦНБ Історія Української PCP, т. II, 779 стор. Экономическое соревнование двух мировых систем. М., 1957 382 стр. Готвальд К. Избранные произ ведения тт. І, II. М., Госполит- издат, 1957. Москва. Развитие хозяйства и культуры города. Статистический сборник. М., Московский рабочий 1958, 146 стр. Некрасов Н. И. Экономика хи мической промышленности. Учеб ник для вузов, М., 1957, 396 стр. Чжан-Ген и др. Нефтяные и га зовые месторождения Китайской Народной республики. М., 1958, 112 стр. Кульський Л. А., Ровінська Т. М. Практикум з хімії та мікробіології води. Київ, 1957, 132 стор. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 7 червня 1958 р* ,Куди поділася радіоапаратура? У 19 номері газети була вміщена карикатура, де наводились прізвища студентів радіофізичного факультету Малолетка та географічного — Олій- іника. Як виявилось, замість крадіжки мала міс це непродумана поведінка цих студентів. Річ справді пропала. І дійсно її знайшли у Малолетка і Олійника. Але пояснюють вони цей факт так: в кімнаті, де зберігалася радіоапаратура, стояв фотозбільшувач. Коли радіоапаратура несподіва но зникла з кімнати, Малолєтко, не маючи часу (бо їхав додому на травневі дні) винайти якийсь засіб повернути її, вирішив заховати фотозбіль шувач. Розсудив він при цьому так: власник з’явиться за своєю пропажею, і він дізнається про радіоапаратуру. Поїхав додому, а фотозбіль шувач передав на зберігання Олійникові, який сумлінно зберігав його, незважаючи на вивішену у гуртожитку об ’ яву про зникнення збільшувача, не зважаючи на те, що цей збільшувач шукали по всіх кімінатах. Правда, Олійник каже, що об ’ яви не бачив, про розшуки не чув. Зараз фотозбільшувач повернено власникові, обвинувачення з Олійника і Малолетка знято, але радіоапаратура і досі не знайшлась. Ця пропа жа вже не перша у Шатилівському гуртожитку. Отже, як це не неприємно, злодій у гуртожитку все ж є і треба його негайно викрити. Це спра ва честі студкому і всього студентського колек тиву. ———- -•- ———- Цікаві знахідки Археологи університету під керівництвом доцента Б. А. Шрамка весною цьго року про вадили археологічні дослідження відомого на Харківщині старо руського міста Донець. Вже, пер ші розвідки цього видатного істо ричного пам ’ ятника дали над звичайно цінний і цікавий ма теріал. Найбільш масові знахідки се зону — кам ’ яні та скляні буси, скляні браслети, які здавна були розповсюдженими прикрасами староруських жінок. З інших знахідок слід відзна чити точильні брусочки, вироби з кості тощо. Унікальною знахід кою є монета XII ст. Сельджук- ського султана з Малої Азії. Це свідчення торговельних зв ’ язків старовинної Русі з Кавказом або Малою Азією. Зараз усі ці знахідки пере дані археологічному музею уні верситету. В. МІХЄЄВ, учасник археологічної експедиції, студент III курсу історичного факультету. НОВЕ В НАУЦІ І ТЕХНІЦІ Зверхнорона Сонця В останні роки значний розвиток дістала нова галузь науки — радіоастрономія. За допомогою ви сокочутливих обладнань — радіотелескопів — влов люються радіохвилі, що їх випускають Сонце, більш віддалені зірки та туманності. Вивчаючи Сонце, вчені встановили, що поруч з оточуючою його короною — своєрідною вогневою атмосферою — є і зверхкорона. Це «хмари» елек трично зарядженого іонізованого газу, розташовані на величезній відстані від Сонця, приблизно в деся ти мільйонах кілометрів. Як же вдалося виявити цей «верхній поверх» сонячної атмосфери? У ІІ054 році в результаті гігантського вибуху, що стався в космосі, утворилась туманність, названа згодом Крабовидною. Це одне з найцікавіших астро номічних явищ. Воно дозволяє безпосередньо спо стерігати величні процеси народження і розвитку зірок. Після Сонця ця молода туманність — Друга за потужністю космічна «рація», яка є дуже інтенсив ним джерелом радіовипромінювань. Влітку минулого року з допомогою крупного ра діотелескопа в Симеїзі були здійснені нові дослід ження. В. В. Виткевич разом з інженером В. А. Удальцовим вимірив розмір зверхкорони. Вона ви явилась у півтора раза більшою, ніж при спостере женнях 1954 року. Відомо, що у 1957 — 1958 рр. усі процеси на Сонці відбуваються особливо енергійно. Це період максимальної сонячної активності. Тому висота зовнішнього краю сонячної атмосфери поміт но зросла. Спостереження довели, що «хмари» іоні- , зованого газу, які оточують Сонце, безпосередньо зв ’ язані з внутрішнім станом нашого світила. Збирайтеся в дорогу! Туристи йдуть по берегу Сіверського Дінця Разом з весною прийшов га рячий час захоплюючих похо дів по рідному краю. Друзі, готуйте рюкзаки та похідне спорядження, складайте маршру ти своїх подорожей. І пам ’ я тайте про можливість чудової мандрівки по долині Сіверського Дінця. Багато чудових місць, історичних пам ’ ятників ви змо жете побачити під час прове дення туристського походу в ра йоні цієї крупної ріки Харків щини від села Рубіжного до Святогорська. Правий, високий і крутий бе рег, покритий листвяними лі сами. Лівий — низький, трохи вище заливної заплави, тут жовтіють зібрані в дюни піски борової тераси. Стрункими ше ренгами стоять високі рожевуваті стовбури сосен. В лісі чисто, свіжий запах хвої підбадьорює мандрівників. Дуже красиві при- донецькі ліси, особливо на по чатку літа. Різноголосий пта- шиний хор доповнює чудову картину. В цьому краї багато історич них пам’ятників. Багатовікова історія проходить перед очима туриста. В районі Старого Сал- това відкопано близько 500 по ховань, які відносяться до VIII — X ст. нашої ери. Тут знай дено жіночі прикраси, монети, залишки глиняного посуду, зброя. Розкопки свідчать про існування в далекі часи на цьому місці городищ, оточених земляними валами і кам ’ яними стінами, про існування великих, гончарних печей тощо. Городи ща були засновані болгарськими та яванськими племенами. Са ме з цими місцями зв ’ язані по дії, що знайшли відображення у «Слові о полку Ігореве». Поблизу села Хотомля розта шований лісовий державний за повідник, в якому охороняються благородні олені, косулі та інші тварини змішаних лісів. Рухаючись правим берегом, ви на кожному кроці, будете зустрічатись з героїчними слі дами боїв 1943 року. Майже в кожному селі побачите лю- бовно прикрашені квітами мо гили воїнів, що загинули в боях за нашу Батьківщину. Потім через лісистий водо діл ми виходимо до селища Ко четок, а потім до Чугуєва — батьківщини великого художни ка І. 10. Рєпіна. Маршрут може бути продовжений від Змійова через Коробові Хутори — Савин- ці — Ізюм до Артемівських гір (Святогорсцк). Долина Північно го Дінця на цій ділянці широ ка (40 — 100 метрів). Береги вкриті хвойними та широколи- ствяними лісами. Проходимо повз місто Змійов, яке було засноване ще до ви никнення Харкова. Район цьо го міста був засвоєний слов ’ я нами ще до татарської навали. У 1640 році тут була фортеця, одна з найсильніших на Сло бідській Україні. Одним з найбільш красивих місць на Дінці є дільниця до лини між біологічною станцією університету та Коробовими ху торами: Вузенька стежка то в’ється біля води, то забираєть ся високо по схилу. І ви бачите широку дзеркальну гладь Дін ця. У річні води, що повільно течуть, задумливо вдивляються плакучі іви і стрункі красуні — сріблясті тополі. З висоти Козацької гори від кривається далекий краєвид на весь район Коробових хуторів.. І скільки сягає око — скрізь лі си. По дорозі ви зможете ознайо митись з розробкою різних ко рисних копалин, побачити нові робітничі селища, що зростають з кожним днем. В районі села Савинці можна оглянути старовинні городища та стоянки первісної людини. А в пластах третинних порід зу стрічаються останки закам ’ яні лих дерев, схожих на кипари си. До 70-х років XVIII сторіч чя у Савинцях знаходився та тарський «перелаз» (переправа) через Північний Дінєць. В районному центрі Харків щини — Ізюмі знаходиться най вища точка всієї області — гора Кременець (243 м над рівнем моря) . З Ізюма прибережною стежкою проходимо до найкра сивішого куточка нашої області і всієї Лівобережної України — курорту Артемівські гори. На 80 — 100 метрів над пов новодною рікою підіймаються гостроверхі крейдяні скелі. їх білосніжні схили вкриті сосно вим бором, серед зелені виді ляються будомі старовинного монастиря. Святогорський мона стир був побудований у 1624 р. і служив передовим укріпленням на оборонній лінії Московської держави. В скелях пробиті дуже давні печери, частина їх існує ще з доісторичних часів, деякі були побудовані до Татарського нашестя. З Артемівських гір можна по їздом повернутись до Харкова. Проходження всього маршруту триватиме 20 — 22 дні з ночов ками у палатках або сільських школах. Залишиться ж після: такої подорожі на все життя, радість краси побаченого. В. ЕІЛЕНКІН, доцент. ПАМ’ЯТІ ВИДАТНОЇ ПИСЬМЕННИЦІ Скончалася Марія Пуйманова, видатна чеська письменниця, палка патріотка, комуністка, яка віддала життя боротьбі за побудову соціалістичної Чехо- словаччини, за мир в усьому світі. Радянському читачеві Пуйма- нова відома як автор романів, що увійшли до складу її трило гії: «Люди на роздоріжжі», «Гра з вогнем», «Життя проти смерті». В теорії і на практиці відсто ює; письменниця принципи соці алістичного реалізму, протистав ляючи його формалістичним ле- кадентським течіям, стверджуючи їого перевагу над ними, його киттєву силу. В своїй трилогії Пуйманова блискуче використовує ті можли вості, що їх дає художнику за- івоєння методу соціалістичного реалізму. Змальовуючи останню чверть сторіччя з історії Чехословаччи- ни (з кінця першої світової вій ни до кінця другої), Пуйманова вміє показати дійсність по-гор- ківському, з позицій майбутнього, вміє бачити і показати зарод ки цього майбутнього в сьо- годнішньому дні. Непохитний оптимізм, породжений гаря чою вірою в силу народу, в його волю до перемоги, в допомогу радянського дружнього народу дає письменниці змогу уникнути чорних натуралістичних фарб навіть при змалюванні найстраш ніших часів у житті чеського на роду. Ця віра в народну силу допо магає Пуймановій написати кращі сторінки роману, де вона зобра жує народний протест проти Мюнхенської змови. Пуйманова вміє захопити чи тача, переконати його, змусити його жити життям героїв рома ну. В цьому безперечно її за слуга. Але ще більша заслуга її в тому, що вона всім ходом дії стверджує думку, афористич- ю висловлену в назві третього роману — «Життя проти смерті». Життя — комунізм, смерть — фа шизм, — перемога життя над смертю неминуча. Перечитуєш роман «Життя проти смерті», чуєш невимуше ну бесіду автора з читачем, і не віриться, що немає більше письменниці, що вона більше не звернеться до нас з новими чудовими творами. Та життя перемагає смерть, — живуть ро мани Пуйманової і продовжу ють творити ту велику справу, якій письменниця присвятила все своє життя. В. ЧИРКОВА. кандидат ф ілологічних на ук. Редактор В. БУДНІКОВ.