No 20 (974) j Субота, ЗО травня 1959 р. і Ціна 20 коп. В минуту эту сердце застучало Как будто бы настойчивей в груди: Диплом… Быть может, лишь начало Работ, которым время впереди. Случатся в жизни промаха, наверно: Бывает всяко — и друзья поймут. Но главное, — что сделан самый первый Настойчивый, бессонный, честный труд. На фото: урочистий момент в житті студента геологічного фа культету Анатолія Калюжного — • він захищає свою дипломну робо ту (стоїть ліворуч). Закінчились заняття в мережі партосвіти При високій активності Уже другий рік на географічному факультеті семінаром по вивченню політичної економії со ціалізму керує кандидат економічних наук, до свідчений викладач, Віра Олександрівна Кова льова. В роботі семінару беруть участь усі викладачі і майже всі лаборанти географічного факультету. Заняття завжди проходять жваво, доповіді учас ників семінару викликають питання, які серйоз но обговорюються, з’ясовуються. І потім В. 0. Ковальова підводить підсумки, чітко підкреслю ючи найголовніше, що сьогодні було розроблене, обговорено. Останні заняття присвячувались вивченню матеріалів XXI з ’ їзду КПРС, питанням побудови соціалізму в країнах народної демократії, пере будови вищої і середньої школи. Найбільш ак тивні слухачі семінару — В. М. Нікітін, Д. Т. Гук, Г. М. Побережна, М. Ф. Коломієць, П. В Ковальова, В. Л. Віленкін, С. І. Проходський, А. Б. Красильщиков. Дуже сумлінно працювала староста семінару старший лаборант Є. В. Мандрикіна. Л. ВОЛОДЬКО. В нашому семінарі В цьому учбовому році на геологічному факультеті відбулося 12 занять філософського теоретичного семінару для викладачів. В роботі брав участь увесь професорсько-викладацький і лабо рантський склад факультету (21 чол.). Відвідування завжди було хороше, жодного разу ніхто не пропустив занять без поважних причин. Тематика семінару була спрямована на вивчення філософських питань сучасної геології, а. також на вивчення матеріалів і рішень XXI з їзду КПРС Вивченню історичних документів з ’ їзду було при свячено 5 занять. Активну участь в обговоренні питань, що вивчались на семі нарі, брали тт. Білик, Назаренко, Соболев, Ремізов та інші. Слухачі семінару відзначають сумлінне ставлення до свого партійного доручення керівника семінару К. Г. Гавриш, яка цікаво і завжди на високому ідейно-теоретичному рівні здійснювала керів ництво філософським семінаром. Слухачі нашого семінару висловлюють через газету подяку К. Г. Гавриш і звертаються до партійного комітету університету з проханням залишити тов. Гавриш керівником нашого семінару і на наступний учбовий рік. Доц. Г. ЮНГЕРМАН. Ще 2000 карбованців до комсомольської копилки! Студенти, як і весь колектив на. того учбового закладу, дуже за цікавлені в тому, щоб швидше стала до ладу нова будова-кра- суня нашою університету. Тому і працювали вони на будівництві з таким піднесенням, тому і домага лись високих результатів. Зараз, коли незабаром на всіх факультетах розгорнеться весняна сесія, можна підвести підсумки зробленому на будівництві за семестр. Це слід зробити і для то го, щоб в організації праці сту дентів на будівництві влітку не припустити повторення помилок. За п ’ ять місяців 1959 року на будівництві університету руками студентів прибрана в корпусах площа, що дорівнює 1500 кв. мет рам; до VII корпусу подано 40 тонн цегли; навантажено і розван тажено 40 тонн кераміки; укладе- но більше 10 кубометрів щебінки; викладено штабелями близько 20 тисяч штук цегли; прибрано 450 тонн сміття тощо. До комсомольської копилки по кладено 2000 карбованців. Не можна не відзначити особ ливої сумлінності і свідомості, з якою працювали студенти фізмату (секретар комсомольського бюро А. Шарапов, член штабу М. Шляхов) . 1 все ж велику силу — студент ство — використовували недостат ньо, а іноді й невірно. Не завжди хороше працював наш штаб (на- чальник т. Шуваєв). Іноді брига ди студентів не одержували по трібного навантаження, працюва ли на півсили. Іноді взагалі зав дання давались несвоєчасно, сту денти марно витрачали час. Бу вали випадки, коли студенти не одержували потрібного інвентаря або їх перекидали на другорядні дільниці робіт. Не завжди чітко штаб організовував роботи: про вихід на роботу студентів пові домляли в той же день, на лек ціях. А. ПЛАХОТНИЙ, наш власкор. СЕМИРІЧКА КАФЕДРИ УРСР в перші роки Радянської влади Чимало істориків університету були не лише свідками, але й учасниками соціалістичної рево люції на Україні. Дехто з них брав участь у громадянській вій ні, у відновленні народного гос подарства, у створенні органів радянської влади. Життя прохо дило перед очима; події розгор талися надзвичайно швидко: вій на імперіалістична ще не була закінчена, як почалися бої гро мадянської, на територію респуб ліки вдерлися німецькі окупанти, народ піднявся на захист своєї соціалістичної Батьківщини… Учений тепер складає історію своєї країни не за власними спога дами, бо він бачив лише краєчок тих грандіозних подій, що відбу валися, а на підставі архівних документів, ще не опублікованих матеріалів, які висвітлюють ге роїчну діяльність народних мас, к ерівну роль партійних організа цій і органів радянської влади. І ось, незалежно від того, цо якого покоління належить той чи інший учений, був він учасником тих подій чи ці, істоірик має скла сти наукову «повість тих днів» на підставі незаперечних даних, що разу посилаючись на вірогідні джерела. Колектив співробітників ка федр історії СРСР та історії УРСР поставив перед собою по чесне завдання — розробити и найближчому семиріччі дві проб леми: «Українська PCP у період Великої Жовтневої соціалістичної революції (1917 — 1920 роки)», і «Українська PCP у період відбу дови народного господарства і побудови фундаменту соціаліз му (1921 — 1932 роки)». Сім ро ків — час не малий, але за ці сім років доведеться підняти де сятки тисяч нових архівних доку ментів; .-використати тисячі листі вок, відозв, донесень, телеграм, десятки підпільних і непідпільних газет, багато офіційних матеріа лів. Тільки так можна показати закономірності перемоги Велико го Жовтня і соціалістичного будівництва в УРСР. Над першою з зазначених проблем працюватимуть доценти, кандидати історичних наук С. М. Королівський, І. К. Рибалка, А. Г. Слюсарський, М. К. Коліс ник, О. О. Кучер, П. І. Гарчев та В. Є. Тичина. Наслідком їхньої роботи будуть такі монографічні дослідження: «Перемога Великої Жовтневої соціалістичної револю ції на Україні», «Боротьба за встановлення Радянської влади на півдні України», «Боротьба проти німецьких окупантів у 1918 році». «Аграрні перетворення на Україні в 1917 — 1920 роках», «Боротьба трудящих України проти третього походу Антанти». Як бачимо, головніші політичні події цих років в полі зору дос лідників університету. Друга проблема охоплює вели кий період у житті республіки– від початку переходу до мирного будівництва (1921) і до побудови фундаменту соціалізму (1932). Над цією . проблемою працювати муть доценти, кандидати історич- І тих наук к. К. Шиян, В. Г. Ли- 1 сенко, И. Л. Шерман, М. А. Лит виненко, В. М. Довгопол та Б. М. Барак. За роки семирічки вони мають підготувати такі мо нографічні роботи: «Перехід до нової економічної політики на Україні», «Боротьба робітничого класу України за соціалістичну індустріалізацію (1926 — 1929 рр.)», «Роль робітничого класу України в соціалістичному перетворенні села», «Колгоспне будівництво ча Україні в період 1917 — 1929 ро ків». _ «Радянське буді-вництво на ^Р а * н ‘ на початку індустріаліза ції», «Боротьба робітників Украї ни за розвиток важкої промисло вості в роки першої п ’ ятирічки». «Боротьба робітничого класу Ук раїни за здійснення першого п ’ я тирічного плану розвитку про мисловості». Тематика цих досліджень схва лена республіканською комісією по координації наукових розро бок в галузі суспільних наук. Та ким чином, роботи істориків уні верситету увійдуть складової» частиною в план широких до сліджень, що їх уже розпочали історики України. Т. ОРОПАИ. ,ОГЛЯД ПРЕСИ Мабуть, не було в нашому уні верситеті стіннівки, яка б не при святила на початку другого се местру одного-двох дописів під сумкам зимової сесії. Та, на жаль, більшість факультетських стінгазет після цього обмежила висвітлення учбової роботи лише коротенькими інформаційними до писами (та й їх небагато) про проведення практикумів і семі нарів. ТВОЇ ТОВАРИШІ Відкрите серце, роботящі руки Валя Пойманова прийшла на філфак з виробництва. Скромна, життєрадісна дівчина, вона відразу включилася в громадське жит тя факультету: стала шефом Курязької колонії. З властивим їй комсомольським запалом, сумлінним ставленням до дорученої справи працювала вона. Колоністи знають її як чуйну, душевну людину, справжнього друга, надійного порадника. Посту пово прийшов авторитет, було завойовано довір ’ я курсу. Восени цього навчального року працювали в радгоспі. Група була без викладача-керівника. Спочатку робота не налагоджува лась. Лише невелика кількість дівчат, до яких належала і Валя, завжди перевиконували норму. Інші працювали абияк. Та ось Валю обрали бригадиром. І стан одразу змінився. Навіть ледарі загорі лись трудовим ентузіазмом. До пізнього вечора всі сумлінно пра цювали в полі, норми перевиконувались. Визнавши організаторські здібності Валі ще в колгоспі, курс одноголосно пропонував обрання її до комсомольського бюро факультету. Зараз Валя активно працює в бюро. 32 вожатих з факультету працює в школах міста. Усіх їх Валя добре знає, добре знає їх роботу, допомагає їм і словом і ділом: дасть корисну пораду, по буде на піонерському зборі, допоможе дістати в профкомі гроші для екскурсії на завод та інше. Не забуває Валя і про курсові справи. Курс знає її як чуйного товариша, що ніколи не відмовить у допомозі, зразкову студентку, активного члена гуртка російської діалектології. А. КОРЖ Без керма і без вітрил Н А СТОРІНКАХ нашої газети вже не раз ставилось пп- тання про політгодини. Дово диться звертатися до цієї теми знов. Нема потреби зайвий раз повторювати, що політгодини, якщо вони справжні політгодини, допомагають студентам розшири ти політичний кругозір, вірніше розуміти події суспільного жит тя, сприяють боротьбі за ідеї Комуністичної партії. І тому особливо дивно, що вони займа ють іноді у нас якесь другорядне місце. їх, виявляється, можна переносити на будь-який інший день, час, або і зовсім не прова дити. Наприклад, на фізматі у другій групі першого курсу фізи ків більше трьох тижнів про по літгодини й не згадували. В ре зультаті невдалого розкладу сту денти іноді не мають можливості відвідувати політгодини, а дека- нат на все це позирає з спокоєм, гідним олімпійського. А до закін чення семестру залишилось уже зовсім небагато часу. Очевидно фізики-першокурсники з другої групи так і не зберуться на по- літгодину, щоб поговорити про Постанову ЦК КПРС і Ради Мі ністрів СРСР щодо подальшого розвитку і покращання громад ського харчування, про трав невий Пленум ЦК КПУ, про Женевську нараду і про ба гато, багато іншого, що цікавить зараз усіх, чим наповнена наша дійсність. А тепер кілька слів про ті по- літгодини, які відбулися. Хтось із студентів протягом години читає вголос доповідь М. С. Хру щова на XXI з ’ їзді КПРС про Контрольні цифри розвитку на родного господарства СРСР. І так на трьох-чотирьох заняттях. Кожен студент сам удома може познайомитись з цим матеріалом. Він чекав, що на політгодині буде обговорення, розмова про широкі і великі перспективи, які відкрилися перед країною, про його місце у великій всенародній праці. 1 хіба погане відвідування сту дентами політгодин не зайвий доказ того, що провадяться вони іноді зовсім не так, як треба, що студент мало що з них виносить, ще менше запам ’ ятовує. 1 тут необхідні, нам здається, не чергові перевірки, не прийнят тя чергових рішень, а термінові дії, конкретні справи. Політго- дина, по-перше, повинна прова дитися, по-друге, повинна вихо вувати, а не забирати дорогий час повторенням того, що вже давно відоме і зрозуміле. С. БОРЕЙКО. В кожному номері — про навчання Інакше, правильніше зрозуміла свої завдання редколегія стінгазе ти «Історик». З номера в номер «Історик» аналізує хід нав чання на факультеті, висвітлює досвід кращих, критикує недоліки. Підвищення якості підготовки спе ціалістів в світлі завдань семи річки — головна мета нашої робо ти — по-справжньому стала в цен трі уваги газети. Саме під таким кутом зору розглядає стіннівка діяльність комсомольської органі- зації (допис тов. Танцюри), пока зує роботу партгрупи (кореспон денція тов. Березанця). Редколе гія не чекала того часу, коли від буватиметься захист дипломних праць, щоб тоді лише констату вати досягнення та невдачі. Стат тя тов. Титаренко розповіла чи тачам, як була організована під готовка дипломних робіт. Велику роль у підготовці сту дентів відіграють, як відомо, кур сові роботи. Вони, насамперед, привчають до самостійності, да ють добрі навички в систематиза ції та обробці різноманітного ма теріалу. Слушно зробила редколе гія, вмістивши велику цікаву до бірку «Курсові роботи здамо в строк!». Кореспонденти газети тт. Гольдекберг, Неглядова, Цикаліна, Білоусова, Марченко, Прасолов, у своїх дописах всебічно схарак теризували стан виконання курсо вих робіт на І, II, і III курсах, зокрема зупинились і на їх те матиці. «Історик» пише про навчання не ізольовано від інших сторін жит тя факультету. Дописи доцента Сидельникова та тов. Усачова про наукову роботу студентів та фа культетську конференцію СИТ теж тісно пов ’ язані з питаннями під вищення підготовки фахівців. Ав тори по-діловому критикують ті кафедри факультету, які стоять осторонь організації наукової ро боти серед студентства. Дотепний, гострий розділ сати ри стіннівки влучними карикату рами, дошкульними віршами тав рує ледарів та нероб. Можна сказати, що стінгазета дійсно допомагає колективу істо- I риків добре підготуватися до се- I сії. Завдання редколегії тепер — і організувати випуск «Блискавок» і та сатиричних листків, які будуть І широко, оперативно висвітлювати ! хід сесії. Незабутня поїздка Університетська самодіяльність в Бєлгороді …Це було в день Перемоги, 9 травня цього року. Колона з трьох автобусів від ходить від головного корпусу уні верситету і бере напрямок на Бєлгород. На головній машині транспа рант: «Самодіяльний народний театр Дзержинського району міста Харкова», червоні стрічки, прапорці. В машинах — учас ники університетської художньої самодіяльності. Автобуси набирають швидкість. З них лунають пісні. Вони ле тять над живою зеленню полів, будовами селищ, що зустрічають ся. Юність і пісні — завжди по руч. Але ось зупиняються спі вучі автобуси. Біля траси стовп з написами. З одного боку: РРФСР, з другого — УРСР. Учас ники художньої самодіяльності в яскравих українських костю мах залишають машини. їх зу стрічають представники громад ськості Бєлгорода. Нас, гостей, вітають хлібом-сіллю. На межі двох братерських республік ви никає мітинг. Виступаючі тепло, від серця вітають прибулих, вручають пам ’ ятні подарунки, поздоровляють з днем Перемоги. Лунають гімни Радянського Сою зу і Української PCP. І ось гості і господарі знову в машинах і рухаються далі до Бєлгорода. На центральній площі міста коло братерської могили героїв Великої Вітчизняної війни зібра лися сотні трудящих міста- Ви ступають ветерани війни, гри мить салют на честь героїв, що віддали своє життя за свободу і незалежність нашої Вітчизни. На могилу кладуть вінки пред ставники підприємств, установ, учбових закладів. Урочисто кла дуть свій вінок представники Харківського університету. 8 годин вечора. «Зелений театр» міського парку імені Леніна заповнили робітники і службовці підприємств, МОЛОДІ-. Починається концерт. З словами братерського привіту від його учасників звертається до гляда- чів-бєлгородців Тетяна Шоку- рова. Програму відкриває наш хор. Слухачі бурхливо аплодують; хористам. Виконавці змінюють один одного. До програми вклю-: чені також виступи учасників художньої самодіяльності Бєлго рода і Харківського будівельного технікуму. Ось на сцену виходить наша солістка Лея Новикові. Вона виконує українські народні пісні. Чудовий голос, натхненне виконання Асі викликають га рячі симпатії глядачів. В залі лунає дружне «біс!». Всі номери одержували схвалення, але най більш тепло зустрічали господарі- росіяни українські пісні і танці. Яскравим, блискавичним ук раїнським гопаком, виконаним танцювальним колективом уні верситету, закінчилася концерт на програма. На сцену виходять представ ники громадськості Бєлгороді, представники Дзержинського рай кому партії міста Харкова, учас ники художньої самодіяльності, Бєлгородці сердечно дякуюті харків ’ янам за концерт, підно сять вітальну адресу. У відповідь секретар партійного комітету університету 0. Кучер дякує господарям -за теплу зустріч, за прошує бєлгородців відвідати на ше місто і вручає їм пам ’ ятні подарунки. Знову лунають акорди рояля, і Ася Новикова виконує пісню «Запрошення». Якби можна було уявити, як схвилювало зал к братерське українське запро шення! Приїздіть до нас, товариші бєлгородці! М. СОКОЛОВСЬКИЙ. СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ Так називалася замітка, що бу ла надрукована на сторінках на шої газети. В ній розповідалось про стан змагання між комсо мольськими групами фізмату. В редакцію надійшла відповідь від члена комсомольського бюро факультету М. Шляхова. Комсо мольське бюро фізико-математич- ного факультету обговорило допис О. Ромащенка. Факти, наведені в замітці, дійсно мали місце. Але оскільки мова йшла про один курс, комсомольське бюро факуль тету вважає за необхідне навести деякі факти, які свідчать про стан змагання між групами на всьому факультеті. На другому курсі фізичного від ділення відбулись збори, на яких було обговорено умови змагання між комсомольськими групами в „Змагання між групами не розгорнулось “ університеті. Збори прийняли рі шення активно включитися в бо ротьбу за звання кращої групи університету. В змагання включи лись п ’ ята, четверта, перша групи курсу. На третьому курсі фізиків ядер ного відділення є такі групи, що можуть і будуть боротися за це почесне звання. На факультеті кожна з груп знає про умови змагання, і ком сомольське бюро, безумовно, бу де контролювати хід змагань. Комсомольці фізмату докладуть усіх зусиль, щоб їхні групи були серед кращих в університеті. П ’ ятикурсники хімік Чміль та біолог Леверя в кабінеті кафедри історії КПРС готуються до дер жавного екзамену. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕ Т». Стор. 2. ЗО травня 1959 р. ,СЕСІЯ НАБЛИЖАЄТЬСЯ Безпідставна заспокоєність Підсумок вивчення історії КПРС буде підведений під час екзаме наційної сесії, але вже й зараз про нього можна дещо сказати, Як ставились студен- ти-першокурсники філ- факу до вивчення цьо го предмета? Особливе бойове завзяття відчувало ся в перші місяці занять. Лекції слухали уваж но, на семінарах працювали активно, сумлінно конспектували рекомендовану літературу. На семінарах особливо радували впевнені і змістовні виступи Піддубної, Лемешевої, Кар- даш, Лабунської, Шевелєвої (російське відділен ня), Девянова, Пономаренко, Штейн (україн ське відділення). А деякі студенти — Піддубна, Лемешева, Єгоров, Гусакова, Нестеренко, Шеве лева та інші за глибоке знання матеріалу, яке вони виявили під час семінарів, одержали залік без попереднього опитування. Так було в пер шому семестрі. Все це не могло не позначитися на результатах зимової сесії. Але в другому семестрі молоде завзяття поча ло згасати. Мало хто, як раніше, намагався сер йозно працювати над рекомендованою літерату рою, іншим стало і відвідування лекцій. Лекції доцента В. П. Буднікова, як і раніше, були зміс товними, слухати їх було цікаво, але, зустрів шись з необхідністю максимальної економії ча су, студенти пішли шляхом мінімальної його витрати на вивчення предмета. І все частіше під час семінарів можна було почути: — Я до виступу не готовий… А дехто навіть, щоб не хвилюватись занадто (а що як доведеться виступити!), вирушали з семінару перевіряти, чи на місці пам’ятник Т. Г. Шевченка. І хоча, як і колись, змістовними були виступи Піддубної, Шевелевої, Цангаса, загальна карти на на курсі стала сумною. Все частіше можна почути фразу: — Нічого, у передекзаменаційні дні можна навіть китайську мову вивчити! Оптимізм завидний, але знань він не додач. Нам здається, що покладатися на нього особли во не доводиться, а слід негайно засісти за кни ги, першоджерела, конспекти. А. ЗАВАДСЬКИЙ, наш кор. На фото: першокурсниця Ольга Самсонова, майбутній астроном, обробляє результати лабораторної праці з фізики. Сесія розпочалась СОРОМНО СЛУХАТИ Професор: Що ви знаєте про родину тюльпанових? Студент: Дещо знаю, але… мені не хотілося б поширювати плітки. (Старовинний студентський анекдот). Хоча мого приходу на екзамен з зоології хребетних ніхто не че кав, але зустріли мене гостинно. Як і завжди, впевнено і чітко від повідала на всі запитання Л. Яшина (вона не розгубилася і відповіла навіть на запитання по за програмою). Отже, у мене не склалося вра ження, що всьому, що відбувалося потім, причиною була присутність на екзамені третьої особи, крім двох головних — студента і вик ладача. Хвилювання? Це було, як і зав жди. Воно, наприклад, перешко дило студентці Наумовій швидко розрізнити кисть від передпліччя, а Нарижнюк під його впливом сказала, що птахи жують (дзьо бом?) і т. інш. Це, можна сказа ти, дрібниці. Ну, а знання — вони були? — запитує читач. — Не поспішайте, будь ласка. В екзаменаційній відомості двох груп І! курсу біофаку стояло 38 «добре», 14 «відмінно», 24 «задо вільно». Отже, екзамен йшов нор мально, більшість студентів вия вила міцні знання. Це і був між іншим, єдиний висновок щодо ек замену. Інші висновки стосують ся більш широких питань. Я не біолог і, признаюсь, на віть ніколи серйозно не цікавив ся цією наукою. Але нікого не здивує, що і я знаю дещо про по ходження людини, знаю, що за певних умов тварини з води ви йшли на сушу. Ти, читачу, коли навіть і не бі олог, теж знаєш, що гнізда лас тівки зроблені з грунту, що у хвостатих (в тому числі і амфі бій) більше хребців, ніж у безхвостих. Якби в тебе запита ли, яку функцію відіграє слина у птахів і при цьому попередили, що вона не бере участі у травлен ні, ти здогадався б, напевно, що вона зменшує тертя, допомагає ковтати. — А хіба студенти-біологи не знають цього? — запитаєш ме не. Знають, але не всі. Студент Е. Ульман на запитан ня: «Що примусило тварин вийти з води на сушу?» відповів: — Те, що у них з ’ явилися ле гені, ноги… Тільки викладач переконав його в тому, що саме зміни середови ща викликали зміни у_будові ор ганізмів. Студентка В. Коноз, розповіда ючи про риб, сказала, між іншим, що інколи вони користуються плавцями… щоб проковтнути їжу. Т. Наумова, добре відповідаючи на інші запитання, не змогла ска зати, скільки яєць на рік несе дика курка. — Ну, то, може, вам відомо, скільки яєць на рік несе домашня курка? — допомагає викладач. Відчуваючи, що треба щось ска зати, дівчина каже навмання: — До шістдесяти. — Погана курка вам попалася, — сумно жартує той. — Хороша дає до трьохсот. Коли Н. Нарижнюк (між ін шим, та сама, що сказала, ніби гніздо ластівки звите з соломи нок) почала розповідати про про цеси травлення у шлунку курей, вона пригадала, що в ньому є дрібні камінці, які перетирають їжу. — А звідки ці камінці там з ’ яз- ляються? — … Вони утворюються на стін- і ках шлунка (!?). і З восьми чоловік, відповіді яких я прослухав, чотири створили ота кі «перлини». Як ти гадаєш, читачу, чи змог ла б сказати, скільки яєць несе к УР ка , дівчина з птахоферми? Звичайно — і не тільки це. Чи змогла б людина, якій біо логія до серця, розібратися в ево люції тваринного світу, розумно пов ’ язати у викладі величезну кількість фактів, якими володіє ця наука? Звичайно, змогла б. Коли, як не зараз, пригадати категорію людей, що вступали до вузів лише для того, щоб одер жати диплом, які йшли до науко вих закладів, не знаючи життя, обирали спеціальність, не маючи покликання. Тепер тобі ясно, що означає лозунг: «навчання студентів — ближче до життя» в застосуванні 1 до біофаку? В. МАТЕЙЧЕНКО Студент третього курсу радіофізичного факуль тету Григорій Мурженко закінчив лабораторну працю з радіотехніки. На фото: Мурженко складає лабораторну роботу асистенту О. О. Крикуновій. Група буде боротися і В обстановці трудового підне- ;сення готуються до сесії студен іти другого курсу історичного фа- ікультету. Так, так. Саме трудо вого і саме піднесення. Адже ^справжнє напружене навчання — це праця, складна і цікава, а і піднесення дійсно панує в групі, д це зрозуміло: комсомольці-дру- ігокурсники історичного факуль тету включилися у змагання на звання кращої групи універси тету. А домогтись цього нелегко. Потрібна постійна висока тру дова дисципліна, потрібні «від мінно» і «добре» на екзаменах — тільки «відмінно» і «добре». І кращі з наших товаришів (а їх переважна більшість на курсі) систематично працюють, не пропускають лекцій, на ‘семі нарських заняттях їхні виступи завжди змістовні і глибокі. Це, перш за все, комуністи – В. Лариков, 1. Щедрий, В. Чигри- нов, комсомольці — В. Яготинце- ва, Т. Бойко, В. Сердюк та ба гато інших 4 Але, на жаль, у нашій групі є й такі студенти, які вивчення матеріалу відкладають на ті три дні, що залишаються перед ек заменом, несерйозно ставляться до вивчення окремих дисциплін. Багато учбових годин пропусти ли без поважних причин Тихо нов, Хает, Лукаш; запізнюються на заняття Жилін, Капітан. А під час сесії, нашвидкуруч перегля нувши конспекти і підручники, нічого твердо не знаючи, одер жують незадовільні оцінки або «задовільно». Увесь актив курсу повинен боротися з таким некон- сомольським ставленням до нав чання. Вони, ці несумлінні наші товариші, не лише підводять свій курс, свою комсомольську групу. Справа серйозніша: вони понесуть в школи знання низь кої якості. Цього не повинно трапитись. Для перевірки студентів щодо підготовки до сесії у нас ство рено спеціальну комісію, яка слідкує за відвідуванням лекцій, за самостійною роботою над кни гою тощо. Комсомольці нашого курсу прагнуть скласти сесію на «від мінно» і «добре», працювати так, щоб у змаганні з іншими групами університету завоювати звання кращої. В. МАРЧЕНКО, студент другого курсу історичного факультету. «ХАРКІВСЬКИИ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. З, ЗО травня 1959 р. ,»ѵо.ишши Ѵ1]ДСП11ЬКу наукову роботу Но можна сказати, що у геог рафів студентська наукова кон ференція пройшла гірше, ніж в минулому році. Але ясно, і це довела конфе ренція, що робота СНТ географіч ного факультету може бути ще кращою. До такого висновку ми приходили також, коли обмінюва лись думками з представниками інших вузів — Ленінградського, Київського, Воронезького і Рос товського університетів. Перш за все, виявляється, що студентська наукова робота у нас не в так:й пошані, як в інших ву зах. У Ростовському університе ті, наприклад, студентській науко вій конференції присвячується- ^^’^ЬИИЙ день. Студенти, які найкраще виконали свою наукову роботу, звільняються від захисту курсових робіт, а в окремих ви падках, за рішенням ректорату, і від захисту дипломної роботи. На нашу думку, таке ставлення до самостійної наукової роботи студента і до конференції сприяє розвиткові діяльності СНТ. По-друге, слід було б перейняти корисне в справі друку тез СНТ. Зараз у нас збірник тез вміщує величезну кількість тем, які дале ко не завжди якісно виконані. До того ж, кількість доповідей зму шує вкрай обмежувати виклад змісту в тезах. Від цього не зрозуміло, яка доповідь краща, яка гірша і взагалі — в чому ж цінність роботи. Наукова вартість такої збірки невелика. Ми про понуємо друкувати збірки лише найкращих наукових робіт, але у більш розгорнутому вигляді. Саме так робиться це у Воро незькому та Ленінградському уні верситетах. Отакі самі справи і з кількістю доповідей, що виносяться на кон ференцію. Зараз виноситься дуже багато доповідей, час для їхньо го читання і обговорення дуже обмежений, і тому якісно викла сти суть праці студенту важко. Разом з тим дорогий час марно витрачається на заслухання недо роблених, сирих доповідей, і це негативно впливає на аудиторію. Наприклад, у нас на факультеті було запропоновано на дві сек ції… 40 доповідей (!). Звичайно, жодна з них не була заслухана як слід. Ш ирше практикується в інших університетах обмін посланцями. Географи Ростовського універси тету надіслали до інших вузів сім чоловік, приблизно стільки ж поїхало і з Воронезького та Ле нінградського. Наш університет за відсутністю коштів спромігся надіслати лише двох членів СНТ до Ленінграда. Ми не знаємо розміру суми, ви діленої науковою частиною на ко мандировки членів СН^ до інших вузів, але його можна збільшити за рахунок членських внесків. У зазначених університетах існують квитки СНТ і невеликі щомісячні внески, причому членством охоп лено до 80% всіх студентів. Зви чайно, при такій постановці робо ти СНТ мають у своєму розпо рядженні кошти, які використову ються спеціально для посилки сту дентів до інших вузів, для премі ювання кращих праць і т. ін. Ми торкнулися лише деяких сторінок діяльності СНТ в нашо му університеті. Сподіваємось, що інші питання висвітлять представ ники інших факультетів. Ми ж упевнені, що вирішення того, про що ми розповіли, поліпшить сту дентську наукову роботу в нашо му університеті. В. СМИРНОВ, А. ТКАЧОВ, члени СНТ географічного факультету. Вірші Аркадія Філатова Оамитиик Помню, как село съедал костёр, (Ёжились землянки у болота, ‘И по детству братьев и сестёр Топала фашистская пехота. К вечеру особенно слышна Б чадом керосинового света В семьях уживалась тишина Около отцовского портрета. А к кому-то в маленьком конверте, Поздние, нежданные уже, После извещения о смерти Приходили письма от мужей. И за всю за эту боль и злость Пулей-дурой безо время сняты К западу во весь солдатский рост Падали убитые солдаты. Падали, не зная, что убьют В этот дождь их или в эту замять, Падали, но нужное в бою Мужество делили меж друзьями. Мужество, что всем смертям назло Ширилось и крепло с каждым шагом.. Мужество, которое пришло К стенам побежденного рейхстага.. Надо помнить, Надо твёрдо знать, Кто принес победу В наши хаты. Это очень правильно — Создать Памятник Советскому Солдату. Заочнпце Блёклый свет по стенам тени стелит, В комнате нетронутая тишь. Ты на неразобранной постели Прямо в платье крепко-крепко спишь. Ты устала. Целый день работы. Только ночью можно отдохнуть. Сколько раз хотелось на зачёты, Рассердившись, попросту махнуть. Сколько раз отложены свиданья, Каждый день до солнца надо встать, Курсовые сложные заданья Не давали ужинать и спать. Сколько свадеб было у подружек, Сколько раз, чтоб все сдавать на «пять», Вместо новых туфель было нужно Для занятий книги покупать. Блёклый свет по стенам тени стелит, В комнате нетронутая тишь. Ты на неразобранной постели Прямо в платье крепко-крепко спишь. О МОЛОДОСТИ Ш ёл первый снег. Ш ёл самый первый снег, Гирляндами над городом вися. На площадь утром вышел человек, Которому уже за пятьдесят. Он видел, как восторженно кружатся Снежинки. И, наверно, потому Ему уже хотелось разбежаться, Проехаться по льду, Уже ему Не помнились в заброшенном карьере Окопы, взрывы злости и тоски, Военных лет потери и потери И сразу поседевшие виски. Он чувствовал лишь двадцать за спиною, Он просто позабыл про пятьдесят, Он был готов опять лететь тайгою В теплушках, где лишь песня и друзья. И он шагал, насвистывая бойко Про девушку, про дальний огонёк. Как жалко, что испортил всё какой-то Дорогу уступивший паренёк. Завтра залік з математики. Фотоетюд А. Медведева Таємничий житель гірських лугів і кам’янистих просторів (про[проблему „снігової людини “ ) 1. Замість вступу Вихід з друку в російському пе рекладі книг Ч. Стонора і Р. їзар- Д а учасників першої експедиції, яка була відряджена в 1953 р. для розшуків «снігової людини» в Гімалаях, ставить перед читача ми цих книг питання — що зроб лено для розв ’ язання цієї загад кової проблеми за минулі п ’ ять років? Адже ще й досі ця істота не спіймана і навіть не сфотографо вана. Після закінчення робіт експеди ції «Дейлі мейл» 1953 року при хильники думки про існування «йєті» наводили такі докази: 1. В альпійській зоні Гімалаїв на снігу були знайдені численні сліди двоногого антропоїда. (Най частіше вони зустрічаються в кра їні шерпів, іноді — в інших рай онах Гімалаїв). 2. Два скальпи, що зберігають ся в монастирях Непала, зняті з невідомої тварини. І Н е один скальп (пангбочський) виявився підробленим. 3. В різних місцях було знайде но невелику кількість вовни і шкі ри невідомої тварини, що припи суються також «йєті». Крім цих досить бідних речових доказів, експедицією і її поперед никами записано багато повідом лень місцевих жителів (шерпів і тібетців), які зустрічали «снігову людину». Вони описали зовнішній вигляд, умови життя і поведінку цього звіра. Ш ерпи ніколи не порівнювали цю істоту з людиною, вважаючи її за таку ж тварину, як і тібет ський вовк, ведмідь, лисиця і ін ші добре відомі їм звірі. З «йеті» в різні часи зустріча лося також кілька європейців. Розповіді, записані в різних міс цях і в різні часи, збігаються в описі зовнішності і поведінки цьо го поки що невідомого нам звіра. Чарльзу Стонору вдалося вста новити, що «йєті» живуть тільки на південних схилах Гімалаїв, в той час як на їх північних схи лах — в Тібеті — під назвою «дзу те» звичайно розуміють великого тібетського червоного ведмедя. Але «йєті» могли мігрувати і в сусідні з Гімалаями країни, про що свідчать легенди народів цих країн про «дику людину», «люди- ну-ведмедя» і т. ін. Експедиції «Дейлі мейл» 1953 р. вдалося довести, що «снігова лю дина» — не міф, а реально існую ча тварина — антропоїд, яка пере сувається на двох ногах і більш високо організована, ніж відомі нам мавпи-примати. Тварина ця живе в порівняно помірних кліматичних умовах, зна ходить в зоні альпійських лугів багато тваринної і рослинної їжі. Припущення, що «меті» є лісо вими мавпами лангурами або чер воними ведмедями, відкидається як учасниками експедиції, так і місцевими жителями. Сенсаційний, суперечливий ха рактер публікацій про «йєті» у пресі, зовсім не обгрунтоване по відомлення гідролога Проніна про зустріч з Голуб Яваном (дикою людиною), яка нібито відбулася на Памірі поблизу льодовика Фед- ченка, незначна кількість речових доказів — все це поки що пород жує недовір ’ я до тверджень про існування «снігової людини» не лише в широкого кола читачів, але й у певної частини вчених. 2. Погляд у минуле На початку другої половини XIII сторіччя монах-францисканець Ві. лет Рубрук очолив посольство французького короля Людовика IX до володаря монголів Мангу- хана. Зі слів китайського священ ника, якого він зустрів при дворі Мангу, Рубрук за писав легенду про диких волохатих карликів хін-хін, що нібито меш кають у непри ступних горах Ки таю. Пізніше, у XV віці, німець Ш ільтбергер, який знаходився при дворі хана Едигея, був свідком того, що серед інших подарунків хану принесли і дику, вкриту волоссям людину. На початку 70-х років минулого сторіччя видатний російський ман дрівник Пржевальський знаходив ся в горах Тібету. Місцеві жителі тангути повідомили його, що в го рах Гаджун живуть дикі, вкриті вовною люди, яких вони називали хунгуреску. Пржевальський від рядив спеціальну експедицію в гори, але потім, вирішивши, що за дику людину вважають ведме дя, припинив розшуки. Місцеві жителі, однак, категорично не по годилися з його думкою. Ці факти більш і менш далеко го минулого перекликаються з на уковою гіпотезою відомого віт чизняного зоолога професора П. Сушкіна, який вважав Центральну Азію ідеальною територією для олюднення наших далеких пред ків — верхньотретинних мавп. 3. В Гімалаях У 1957 — 1958 роках в Непалі працювало кілька експедицій. Знайти «йєті» в Непалі з допо могою собак-шукачів не вдалося. Були лише знайдені-нові чіткі слі ди на снігу, з яких були зроблені гіпсові відбитки. Вивчення слідів знов переконує у тому, що вони належать лише двоногій антропо їдній істоті. Вже Ральф Ізард у своїй книзі згадував про муміфіковану руку «йєті», що зберігається в одному з монастирів Непалу. ірландець Пітер Борн знайшов її в монастирі в ГІангбочі. Чарльз Стопор зробив з неї кольоро-вий знімок і найближчим часом про веде рентгеноскопічне дослідження руки «йєті». Судячи по надісланому радян ським ученим знімку, можна при пустити близькість будови руки «йєті» і руки сучасної людини. Учасниками експедиції знайдені також шматки висушеної шкіри «йєті». Просуваючись по слідах «сніго вої людини», вдалося встановити, Щ о, крім пищух, вона поїдає та кож великих жаб, яких виловлює з води. Учасники італійської експедиції, які нещодавно спустилися з гір, заявили, що вони бачили «йєті» вночі при світлі місяця на від стані 50 — 60 кроків. Знімок, зроб лений при спалаху магнію, не вийшов. Серед досвідчених мис ливців і звіроловів, що беруть участь у розшуках «йєті», зростає впевненість у тому, що незабаром цього звіра буде спіймано. (Далі буде) В. ВІЛЕНКІН, кандидат географічних наук. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська, 16, тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ. БЦ 06750. Зам. 1101. Тир. 1500