No 16 (970) і Четвер, ЗО квітня 1959 р. Ціна 20 коп. ЗА СВІТЛЕ ПРИЙДЕШНЄ! Сяйво і музика з вікон незліченних, З вікон відкритих і щастям одмічених! З великим і радісним святом вас, дорогі товариші! Хай живе Перше Травня — день міжнародної солідарності трудящих, день братерства робітників усіх країн! Сьогодні погляди всього прогресивного людства, всіх трудя щих звернені до Москви — світоча прогресу і миру. Ми з гор дістю говоримо нині, що світ соціалізму, очолюваний нашою краї ною, рішуче впливає на весь хід світової історії. Марксистсько- ленінське вчення стало провідною силою сучасності, йому і тільки йому належить майбутнє. Дзвінкоголоса і зореока весна богатирською ходою крокує по країні Перша весна героїчного семиліття! Ми зустрічаємо її, нашу красуню-трудівницю, гордими рапортами величних звершень, нау кових досягнень, захистами дипломів, успішною підготовкою до сесії, відмінною суспільнокорисною працею. Усім своїм щирим серцем сприйняли радянські люди заклик партії Леніна, її XXI з ’ їзду — до дерзання, до натхненного пориву у прийдешнє, до нових подвигів в ім ’ я великих справ, в ім ’ я щастя на родного. Минуть десятиріччя, віки, і ону ки й правнуки наші, перегортаючи по жовклі сторінки газет і журналів, від значатимуть, що святкування 1 Травня 1959 року пройшло під знаком боротьби за перетворення в життя мудрих рішень XXI з ’ їзду Комуністичної партії, небу вало величних накреслень семирічного плану. З скупих рядків газетного повідом лення «План випуску валової продукції промисловості СРСР в першому кварталі 1959 р. виконаний на 105 процентів» — на них повіє гарячим вітром наших тру дових буднів. Вони вшанують подвиги батьків і дідів новими перемогами в ім ’ я щастя людини. Йдемо вперед, простуєм певним кроком, Ніхто не спинить нас ніколи і ніде. Шляхом труда, звитяжним і широким. До комунізму Партія веде. Партія! Це до неї, до її Ленінського ЦК звертаємо ми свої погляди, говорячи про наше чудове сучасне і ще більш пре красне майбутнє. Радянська країна відзначає Першотра вень, гартуючи сили для нових трудових боїв в ім ’ я комунізму. Пліч-о-пліч з нами крокують вільні народи всіх країн соціалі стичного табору. З нами — все прогресивне людство. Під прапором марксизму-ленінізму, під керівництвом Комуністичної партії — вперед, до перемоги комунізму! Першотравень Перше травня в місті! Перше травня в місті! йдуть колони-ріки на Дзержинську знов. Зацвіли черемхи, Зацвіли черешні, Зацвіли знамена — полум ’ яний шовк Здрастуй, синя весно! Здрастуй, день безхмарний! Як п ’ яніє серце від твоїх пісень! Як навкруг чудесно! Як навколо гарно! – У саду й на площі — в цей святковий день! йдуть і йдуть невпинно Збратані потоки, Де не глянь — скрізь діти, квіги й голуби Спів навколо лине В голубінь високу, йди й співай про сонце, смійся і люби! Перші бджоли в квітах, Перші роси в листі І найперші грози чути з далини… Перше Травня в серці! Перше Травня в місті! Золоті оркестри славлять день весни. О. ЮРЧЕНКО, студент. В дни праздника — небо чище, Планета — в живых голубях,.. Сокурсник мой, мой дружище, С Первым Мая тебя! СТУДЕНТИ — ПІОНЕРАМ Під час перебування на цілині минулого року студенти ХДУ заснували піонерську організацію і підтримують з нею постійний зв’язок. Нещодавно з університету на адресу Білоградівської почат кової школи Північно-Казахстанської області, де навчаються діти з піонерського загону імені Харківського університету, полетів лист. Студенти поздоровили своїх маленьких друзів з святом Пер шого Травня, побажали їм здоров ’ я, великих успіхів у навчанні, висловили упевненість, що діти цілинної школи зростатимуть ак тивними будівниками комуністичного суспільства. Разом з листом діти одержать студентські подарунки — атри бути піонерської організації. ГРАМОТА ЦК ЛКСМУ Підведено під сумки республі канського огляду суспільнокорнсної праці студент ської молоді. Студенти Украї ни протягом 1958 року брали актив ну участь у народ ногосподарському будівництві, у спо рудженні комсо мольських новобу дов. Всі студентські гуртожитки пере йшли на самооб слуговування, що дало можливість зекономити півто ра мільйона кар бованців держав них коштів. 4,5 мільйона трудо днів вироблено сту дентською молод дю в колгоспах. Разом з усією молоддю респуб ліки брали участь у суспільнокорис- ній праці і комсо мольці нашого уні верситету. За досягнуті успіхи в залучен ні студентів до суспільнокорнсної праці ЦК ЛКСМ нагородив ком сомольську ор ганізацію нашого університету По чесною грамотою ЦК ЛКСМ Украї ни. Путь не близкий — он только начат, Чуть забрезжил ранний рассвет: Что они для природы значат — Десять тысяч каких-то лет! Над землею плывут рассветы, И тридцатый век настает, И в кабину звездной ракеты, Шлем надвинув, садится пилот. Вновь и вновь красотой нетленной Манят звездные огоньки — Расширяющейся вселенной Вдаль бегущие маяки. Владимир МИХАНОВСКИЙ ,БОЙОВА СОЛІДАРНІСТЬ РОБІТНИ ЧОГО КЛАСУ ВСІХ КРАЇН — ЗАПОРУ КА НЕПЕРЕМОЖНОСТІ СПРАВИ ДЕ МОКРАТІЇ І СОЦІАЛІЗМУ. ВИЩЕ ПРАПОР ПРОЛЕТАРСЬКОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМУ! БРАТЕРСЬКИЙ ПРИВІТ УСІМ НА РОДАМ, ЯКІ БОРЮТЬСЯ ЗА МИР, ДЕ МОКРАТІЮ І СОЦІАЛІЗМ! (З ЗАКЛИКІВ ЦК КПРС ДО 1 ТРАВНЯ 1959 р.)_ ЗАПАМ’ЯТАЄМО НАЗАВЖДИ Ось уже майже два роки вчи мося ми на радіофізичному фа культеті. Нам зараз не так важко засвоювати лекції, не запізнює мося ми і з проробкою потріб ного матеріалу. Сесії складаємо на «добре» і «відмінно». …Але все це не прийшло само по собі. В наші сьогоднішні знання вкладено чималу працю наших друзів – радянських ви кладачів і студентів. Ми добре пам ’ ятаємо, як, не шкодуючи дорогого часу, .працю вав з нами професор Яків Пав лович Бланк, допомагаючи на здогнати товаришів. З захопленням на кафедрі елек троніки працюємо ми над ство ренням свого осцилографа. Терп ляче допомагав і допомагає нам у потрібності. пояснюючи принцип роботи схеми, підбираючи необ хідні деталі, викладач М. Д. Ту ранов. І чи лише вони одні? Не було такого випадку, щоб без роз ’ яс нення залишилось щось незро зуміле нам. Просто нема меж нашої щирої вдячності викла дачам радіофізичного факуль тету університету за їх бать ківську дружню допомогу. Вони, як і ми, хочуть, щоб ки тайські студенти повернулись на Батьківщину озброєні иай- передовішою наукою, щоб на дбані нами знання служили на користь народові нового Китаю. А студенти? Все не пригадаєш відразу. Ми збережемо в своїх серцях назавжди зворушливе товариське піклування про нас, дорогі товариші однокурсники. У день радісного свя та Міжнародної солі дарності, у день Пер шого Травня, поздоров ляємо вас із святом, наші това риші, наші друзі, і висловлюємо глибоку переконаність у вічній дружбі наших братніх народів, наших сестер-країн! ВАН ЧЖІ-ДЕ, ВАН ЧЖЕН-ЧАН, ЛЮ ШАН-ЮН, ЦАЙ ЮН-ЮН, студенти II курсу радіофізичного факультету. МІЦНІЄ ТАБІР СОЦІАЛІЗМУ Трудящі Народної рес публіки Болгарії радіс но зустрінуть Перше Травня — світле свято робітничого класу, день міжнародної солідарно сті і братерства трудя щих усього світу. У переддень свята на підприємствах, заводах, коопера тивних ланах розгорнулося соціа лістичне змагання. Святкування Першого Травня в Болгарії прохо дить під лозунгом виконати п ’ яти річку за 3 — 4 роки. П ’ ятнадця; ь років — невеликий час життя країни. Але за цей час у нашій країні під керівництвом Комуні стичної партії Болгарії у дружбі з братерськими народно-демокра тичними країнами, що йдуть на чолі з великим Радянські! -.1 Союзом, побудований соціалізм. Невпізнанно змінилося обличчя країни, виросли нові міста — Димитровоград, Рудозем та інші. Працюють сотні нових заводії’; з відсталої аграрної країни Бол гарія перетворилася в соціалн стичну індустріально-аграрну краї ну з кооперованим і механізова ним сільським господарством. Першотравневі демонстрації цьо го року в нашій країні, будуть виявом рішучості нашого народу неухильно йти вірним і випробу« ваним шляхом миру і прогресу, шляхом будівництва соціалізму і комунізму. с. костов студент фізмату. Ми вірні великій меті Радісно відчувається у всьому свіже дихання весни. З її при ходом наближається найкрасивіше свято у році — Перше Травня. Дозвольте нам від імені чехо словацької молоді і від нас осо бисто поздоровити вас, наших ра дянських друзів і товаришів, з цим світлим святом. Ми всі добре знаємо його історію, знаємо, скільки крові і ‘ кращих людей було пролито в цей день, і тому ми повинні бути вдячні нашим батькам за перемогу, яку вони нам завоювали. Вийшовши на вулиці, ми будемо демонструвати свою силу, згуртованість і солідар ність, довір ’ я Комуністичній партії, впевненість у досягнен ні завітної мети — комунізму. Треба також пам ’ ятати і про мільйонні маси трудящих Заходу, що в цей день висту пають за свої священні права, які не легко завойовувати. 1 ще одне ми висловимо, коли вийдемо на свято — нашу тверду рішучість зберегти і зміцнити мир у всьому світі, якого бажають всі чесні люди на земній кулі. Народи Радянського Союзу і Чехословаччини, весь соціалістич ний табір зустрічають це свято сильними і згуртованими, об ’ єд нані світлою метою побудови ко мунізму. То шикуємося ж у лави, міц ніше крок! ОЛДРЖИК КАРБАН студент фізмату. Если бы парни всей земли Вместе собраться однажды смогли — Вот было б весело в компании такой. И до грядущего — подать рукой. Парни, парни, Это в наших силах — Землю от пожара уберечь! Мы — за мир и дружбу, За улыбки милых, За сердечность встреч! Если бы парни всей земли Хором бы песню одну завели — Вот было б весело, друзья, Вот был бы гром! Давайте, парни, вместе запоем! Вчимося разом з радянськими студентами Важко знайти слова, щоб висловити нашу щиру подяку колективу університету за той ’ • прийом, гостинність, якою він /ютбчйв- Нас; грецьких студен- ’ тів. Ми. нікддір . не забудемо – дружнього піклування “Х про, нас .усіх радянських / людей. . / /Минає вісім місяців з ■Л#о .часу, як, ми розпб- у/й ’ апи ’ навчання в Хащ ‘йвськйуг .університеті ‘ поруч 1 , з/, радянськими- ■’ студентами. Людьми До- пнтливдго розуму, твер- дсіго- • Х’арЗ’ктёру і кому- .’ністйжй ” моралі. їхній, ”приклад,'”, їхня . -дійова – ^^ -Шждіг допо- магають нам у навчан ні. Зимова сесія — пер ша в університеті — складена нами на «від мінно» та «добре». Так само, незважаючи на труднощі (особливо з Мовою) сподіваємося скласти і літню Сесію. Радістю і гордістю сповнює нас те, що нам надані всі можли вості оволодіти передо вою марксистсько-ленін- ською теорією, навчи тись практично її засто совувати. Радянська наука — наука прогресу, яка вчить людину боро тися за наближення Світлого майбутнього, і ми, розуміючи це, сум лінно, Чесно ставимося до навчання. Цьому ми також вчимося повсяк денно у радянської мо лоді, наших ровесників. Ми ні на хвилину не забуваємо про те, що в тоіі час, як ми спокійно вчимося і живемо у вільній Країні Рад, наш народ стогне під ярмом імперіалізму. Сотні й тисячі наших ровесників не тільки не мають змоги вчитися, але й не мають куска хліба. Наше завдання — добре вчитися сьогодні, щоб завтіра віддати всі сили на благо народу. Ми щасливі з того, що трудящі Радянсько го Союзу, всього людства солідарні з волелюбним грецьким народом, який не припиняє і ніколи не припинить своєї бороть би за мир, демократію, соціалізм. Нікос ЦАНГАС, студент філфаку. В СОЛІДАРНОСТІ СИЛА ТРУДЯЩИХ ■.А ‘ Вяіе .втретє в Радянському Союзі у дружній ‘сім ’ ї студентів ХДУ зустрічаємо ми свято Пер шого Травня, свято міжнародної солідарності трудящих усього світу.” ….. ‘Мені хочеться зараз розповісти, як у нас. у далекій Кореї ’ , зустрічають його. Лише з 1945 ррку^.колїг..-нірод Північної Кореї, визволений могутньою -Радянською Армією від ira япон ського імперіалізму, встановив народну владу,. Перше тр.авн’я стало справжнім святом. От і цьо- г6 .фок(у робітничий клас Корейської демократич- ^гщї ресйублік’и в обстановці , великого політично- тф підйесеїїня -зустрічає свято; Він добре знає, у ш.0 зав’ершення”-будівництва соціалізму в його ••Айраїні” прискоридь .мирне об ’ єднання Північної ^ ї ШвденноГ І^ореї. .. Народ нашої республіки під керівництвом Тру дової партії Кореї в короткий строк вилікував глибокі рани, нанесені війною 1950 — 1953 рр. і приступив до завершуючого етапу соціалістично го будівництва на півночі Кореї. В нашій країні розгорнувся всенародний рух «Челіма» (Челіма — легендарний швидкохідний кінь) за виконання першого п ’ ятирічного плану 1957 — 1961 років протягом трьох років. У цьому році він має бути завершений. Внаслідок невтомної праці нашого народу до сягнуто великі успіхи., Корея, в минулому^ від стала і пригноблена, стала однією з найбільш розвинених в промисловому відношенні країн Азії. Досить навести один приклад: уже в мину лому році в КНДР вироблялося на душу на селення вугілля більше, ніж у Японії.- Такі великі успіхи були б немислимі без вели чезної матеріальної і технічної допомоги з боку робітничого класу братніх соціалістичних країн і в першу чергу Радянського Союзу і Народного Китаю. Корейський народ старанно вивчає досвід Радянського Союзу і вчиться в нього будувати соціалізм. Корейський народ, уряд і партія послали нас сюди, в Радянський Союз, для оволодіння нан- передовішою в світі наукою. І ми прагнемо ви правдати це високе довір ’ я. В цьому нам охоче допомагають наші радянські друзі — ми дуже вдячні їм. Від усього серця поздоровляємо вас з Першо травневим святом, дорогі друзі! ПАК ХОН ЧЕР, студент III курсу, ядерного відділення фізмату. УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ ВІДКРИТО! Панує глибока тиша. З великою увагою слухають при сутні лекцію про радянську літературу — активного борця за мир. Що це? Університетська аудиторія? Зал міського лекторію? Ні. Це до свого клубу зібрались робітники одно го з наймолодших підприємств міста — ХЕТЗу, зібрались на відкриття літературного факультету Народного універ ситету. * Ви уявіть, як це все велично і просто — вчений прихо дить на завод не тільки, щоб разом з заводськими праців никами розробити щось нове в техніці, а і щоб поширити уяву робітників про світ прекрасного, про світ мистецтва, літератури. І це звичайне явище для нас, для нашого часу, для нашої країни. Саме про це говорив на відкритті уні верситету культури представник нашого парткому доцент О. А. Протопопов. З теплим вітальним словом звернувся до робітників за відуючий кафедрою російської літератури М. П. Легавка. …Панує глибока тиша. Присутні слухають лекцію до цента М. Г. Зельдовича про радянську літературу — борця за комунізм. Слухають з захопленням. А потім — аплодис менти, аплодисменти, щира подяка. — Як це чудово! Слухали з задоволенням, — говорить робітниця ВТК заводу Губська. Талановитою, красивою, культурною зростає наша мо лодь. Діяльність літературного факультету університету Народної культури буде нехай скромним, а все ж певним вкладом у формування людини найпрекраснішого з су спільств — людини комунізму. Л. НАЗАРЕНКО, наш спец. кор. Тижневе завдання — за три дні Славно попра цювали фізматівці на. будівлі. Особ ливо ‘ відзначи лись першокурс ники – математики. Перша ж група, що вийшла на ро боту, 15-та, за кінчила. тижневе завдання за 3 дні. її почин підхопи ли інші групи. Дружно, весело працювали студенти. . Важко виділити окремих комсомольців, чию роботу можна було б назвати кращою. А ось окрему групу – можна. Це 13 гру па (комсорг Галя Онищенко). • Хоча дуже втомлювались, але приємно було почувати себе справжніми трудівниками. Молоде завзяття, жарти, сміх дозволи ли скоротити час виконання завдання. А коли закінчували роботу, підіймались на самий верхній, 14-й поверх, милувались красою міста, з піснями повертались додому. Після фізичної праці з більшою охотою поверталися до під ручників В. СОЛОВЙОВА, студентка І курсу фізмату. ,ЛОДЬ ’ ВЧІТЬСЯ ЖИТИ 1 ПРАЦЮВАТИ ПО-КОМУНІ СТИЧНОМУ! ВИРОБЛЯЙТЕ В СОБІ ВИСОКІ МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ! БУДЬТЕ СВІДОМИМИ І НЕВТОМНИМИ БУДІВ НИКАМИ КОМУНІЗМУ! (З ЗАКЛИКІВ ЦК КІ1РС ДО 1 ТРАВНЯ 19:>9 р.) Лице курсу — в його справах Не хвастаючись, мож на сказати, що цього року на нашому курсі було зроблено багато хорошого. І перш за все ми домоглись активної участі другого російсь кого в громадському житті факультету і уні верситету. Ми підтримали ініці ативу створення комсо мольських дружин по охороні порядку в місті. З ентузіазмом взялися за це Попова, Шевелев, Набатова, Гуляева, Бо рисова, Романов та ін ші. Активні учасники університетського хору наші студенти Морозо ва, Лазуренко, Руденко, Бесарабов, Чернобаев, Прокопенко, Жуковська. З справжньою лю бов’ю працює з піонера ми у підшефній школі Інна Гуляева, багато часу віддає Курязькій трудовій колонії Алла Гофман. І все ж, особливо хва литися поки що нічим. Не домоглись ми ще загаль ної успішності. Ще й до сі у нас на курсі чотири заборгованості з укра їнської мови. Трапляють ся випадки неявки на лекції без поважних причин. Декілька чоловік зовсім не беруть участь у громадському житті курсу, декого ми ще не можемо нічим зацікави ти. Бувало й так, що на диспут з ’ являлося лише 25 студентів з 60. На обговорення журналу «Ентузіаст» прийшло ли ше 28 наших товари шів. Дехто з нас забу ває іноді з ’ явитись ра зом з товаришами на ро боту в сад ім. Шевченка або прибрати аудиторію. З таким безвідпові дальним ставленням до дорученої справи може по-справжньому боро тися лише згуртований, сильний колектив. Ми мріємо створити на кур сі такий справжній ко лектив, якому б до снаги було виховувати майбутніх вихователів молоді, такий колектив, де б не мала місця бай дужість до товаришів, до курсу, байдужість взагалі. Для цього, перш за все, слід домог тися, щоб кожен комсо молець мав доручену йому справу і старанно б її виконував. З ініці ативи III російського на факультеті розпочав ро боту гурток «Літерату ру — в маси». Пропагува ти кращі твори літерату ри на заводах, фабриках, у робітничих гуртожит ках будуть і 15 наших комсомольців. Наступ ного року кожен з нас піде вожатим до школи. Справ — багато. Намагаємось підтри мувати постійний зв ’ язок з робітничою молоддю. Нещодавно нашим го стем був Олег Топчій, бригадир першої на Ук раїні бригади, що всту пила в боротьбу за зван ня колективу комуні стичної праці Він роз повів нам, як живуть і працюють молоді робіт ники заводу імені Ма- лишева. Ми вирішили підтри мувати з бригадою Оле га Топчія постійний зв ’ я зок, нам є чого повчи тися у людей, що жи вуть і працюють за принципом: «Один за всіх і всі за одного». Щоб цей принцип став головним і на нашому курсі, слід частіше бу вати разом Разом не лише на лекціях але і в кіно, і за містом, у лісі і в полі. Все це — плани, які ми обов ’ язко во здійснимо в майбут ньому. А зараз разом з проліс ками прийшла і тривожна пора: наближається сесія. Як готуємося? Перш за все — боремося за висо ку трудову дисципліну. Безумовною заслугою наших старост — Жа дані вської і Сич — є налагодження суворого обліку відвідування. Тим, хто наважується пропу стити лекцію, це легко з рук не сходить. 1 про гулів у нас майже не має. Значно важче прослід кувати за тим, як сту денти працюють дома. Єдине, що ми вже в цій справі зробили, це орга нізували допомогу тим хто не вивчав у школі української мови, а те пер повинен складати курс української мови за 10 класів. Успішні результати сесії будуть підсумком нашої роботи за рік. Л ЛУЗАН. МИ — ШЕФИ Ось уже другий рік Г. Чижова, Л. Плюйко, II. Заікіна, Л. Булгакова та я працюємо в Курязькій трудовій колонії. Ми буваємо на самопідготовках, допомагаємо хлопцям готувати уроки, розповідаємо про нові книги, кінофільми, провадимо бесіди про дружбу, любов, про правила хорошої поведінки. Іноді виступаємо на загальноколоністськнх зборах, допомагаємо випускати газети, фотомонтажі, організовувати художню самодіяльність, разом учи-, мо нові пісні, вірші. В основному це й є наша шефська діяльність у колонії. А як допомагає нам факультет? Ось приклад. 12 квітня в одно му з загонів мав відбутися вечір. Колоністи запросили па цей ве чір комсомольців І російського, попросили підготувати концерт. Але вечора не відбулося. Вірніш, те, що було, не можна назвати ве чором. По-перше, гості не приїхали, по-друге, концерт не підготу вали. Хлопці питали, де гості? А я не знала, куди від сорому по дітися. У наступному треба серйозніше ставитися до роботи в ко лонії, не можна недооцінювати всієї важливості справи, яку ми ро бимо там, не можна забувати, що у кожного з нас – комсомоль ська путівка . А ГОФМАН. Цю сторінку ми присвячуємо розпо віді про життя і працю однієї з кра щих комсомольських гочп ХДУ — про групу другого ” російського НАШ ЖУРНАЛ створюючи руко писний журнал ’ Нам хотілось, щоб він став курсовим рупором, активним помічником у ство ренні дружного, дійового колекти ву. Крім того, ми передбачали зро бити його трибу ною, з якої могли б виступати по- чаткуючі поети і прозаїки, критики і перекладачі. Наш друкований орган не претен дує на професіо налізм і масти тість. Поки що вміння і досвід ми заміняємо мо лодим завзяттям і ентузіазмом. Звід си й назва жур налу — «Ентузіаст». За цей час на сторінках «Ентузіаста» були опубліковані вір ші Євгена Романова, Анатолія Горбенка, Володимира Чернобаєва, рецензії Іветти Смоляк, Віктора Меліхова Людмили Кац. У відда лі художньої прози друкується повість Леоніда Осмоловського та Євгена Ситникова «Де посміхається сонце?», а також повість Ген- на’дія Томка «Вихованець». Хороше враження справив Григорій Тютюнник, що виступив V журналі з оповіданням. Діяльну участь в журналі беруть Люд мила Морозова, що веде «Хроніку курсового життя». Ь н рм стають все цікавішими. Як публіцист заявив про себе Володими Левицький. В галузі важкого жанру, сатири, випробовує свої сили Георгій Залевський. Оформлення журналу упевнено беруть до своїх рук Валерій Шевелєв, Надія Мухопад, Ляля Кузнецова. Не все ще у нас хороше і гладенько. Слабкий відділ публі цистики, недостатньо виступів присвячується актуальним подіям курсового життя. Ми знаємо про це і намагаємось виправити не доліки. Шукаємо найбільш цікавих форм контактів з курсом, намагаємося притягти до участі в журналі якомога більше сту дентів. Це не завжди вдається, але ми не розчаровуємося, адже ми — «Ентузіаст». ЄВГЕН СИТНИКОВ, редактор журналу ПА ФОТО: за підготовкою чергового номеру журналу. За спортивну честь факультету Останнім часом філоло гічний факультет рідко ро бив хорошу спортивну по году в університеті. Однак весна 1959 року намітила^ нехай ще не вирішальний, але все ж крок уперед у спортивному житті нашого факультету. Зараз в університеті від буваються змагання з бас кетболу. Відразу ж із смут ком зауважимо, що чоло віча команда філфаку вна слідок своєї непідготов леності особливої «агресив ності» щодо призових місць не виявила. Незважаючи на невда лий початок, болільники з нетерпінням чекали на про довження змагань. В бо ротьбу вступили жіночі ко манди. Серед них одна з наймолодших — команда філфаку, до складу якої входили студентки нашого курсу Мініна, Чижова, Іли- шева. Перша ж гра з коман дою біофаку довела, що молодість наших представ ниць — хороша, здорова, спортивна молодість. Раху нок 19:0 на нашу користь. Наступні гри теж прино сять успіх. З поразкою від ступають баскетболістки фізмату, одержано нелегку, тим більш почесну, пере могу над геологами. Сподіваємось, що з цього часу жіноча бас кетбольна команда філфаку вийде на одне з перших місць в універси теті. В. ЧЕРНОБАЄВ. ЦІКАВИМОСЬ ДІАЛЕКТОЛОГІЄЮ За ініціативою студентів на шого курсу було створено гурток російської діалектології. 10 сту- дентів-гуртківців збираються що тижня на засідання. До речі, чіт кість в організації роботи гурт ка — його відмінна риса. Робота йде у двох напрямках: теоретичному й практичному. Кожного разу гуртківці заслухо вують одну доповідь-повідомлен- ня, друга половина заняття вико ристовується для розробки нави чок збирання діалектичного ма теріалу, детально вивчається про грама, обробляється магнітофон ний запис діалектного носія, прак тикуються вправи на транскри бування діалектної мови. Час занять завжди використовується цікаво й продуктивно. Попереду — діалектологічна експедиція по Харківській і су сідніх областях, під час якої буде перевірено надбані знання. Студенти гуртка постараються внести посильний вклад у важли ву справу складання діалектоло гічного Атласа народів Радянсько го Союзу. Розповідаючи про гурток, не можна не сказати теплих слів про керівника його, про Лілію Олек сіївну Викову. Вона дуже лю бить російську мову, прищеплює цю любов нам, намагається, щоб доповіді не були вузько діалекто логічного характеру, а поширю вали наш лінгвістичний кругозір Ніколи не шкодуючи свого ча су, Л. О. Викова виявляє багато уваги студентам і робить усе, щоб робота в гуртку ставала все більш цікавішою. Чуйна і уваж на, вона завжди цікавиться жит тям курсу. Від імені всіх наших товаришів — велике Спасибі за все, Ліліє Олексіївно, чудовий ке рівник, чудова людина! Члени діалектологічного гуртка. НА ФОТО: триває засідання гуртка діалектології. Сторінку підготувала наш кореспондент Л. Таванець. ,* * * Краплинки в пелюстках, мов ягоди, блищать І сиплються, неначе самоцвіти. Узять би їх з черешні позбивать, Зібрати на льоту і… оп ’ яніти. Щоб в жилах те бродіння потекло, Що і в корі черешні молодої. Вдихну у груди сонячне тепло, Вкладу його до пісні голосної. І щедра пісня хай летить моя Увись до сонця, в далі жайворинні, Де промінь, де черешня, і де я? Одна у нас весна, і юність, і цвітіння. Ол. ЮРЧЕНКО, студент філфаку. святыни Прошито краткой строчкой автомата, Умолкло сердце русского солдата. От крови порыжевший партбилет Лежит в витрине комнаты музейной, И я смотрю в тиши благоговейной Иван Прокофьев. Девятнадцать лет… Какая сила в книжечке багровой? И почему единственное слово Сильней, чем термоядерный запал, Понятно всем языкам и наречьям? В чем власть идей над сердцем человечьим? В чем слов простых нестынущий накал? Чем убыстряют сердце в нас сильнее И мраморные плиты мавзолея, Яснополянский холмик у берез, И — светлый порох в боевом патроне — В чеканенном старинном медальоне Прядь рыжеватых пушкинских волос?.. Расставаний нам не сосчитать. То отъезд, а то пустая ссора. Встретились. И вот уже опять Расстаемся. Встретимся не скоро. Но смогли мы главное сберечь, То, что не боится испытаний Потому-то в жизгіи нашей Встреч Больше на одну, Чем расставаний. Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. выпускник филфака. БЕРИ С СОБОЮ Большие страсти пройдут грозою, Пройдут грозою, падут росою… А вслед за ними ползут страстишки: Винцо, картишки или сберкнижки… Бери с собою в свой путь далекий Весны и сердца простор широкий, Тепло пожатья, наждак сомненья, Отвагу, гордость, любовь, презренье Чтоб юность сердца – не умирала, Чтобы не тлела, а клокотала, Не расставалась с весной-грозою, Не отискрилась в траве росою! ВЛАДИМИР МИХАНОВСКИЙ, преподаватель физмата. ЗНАМЯ Над мощью хмурого металла Штыков и пушек, чем богат наш полк, Торжественно заполыхала Скупая роскошь — двухметровый шелк. Оркестр умолк. Чеканным шагом через Квадраты рот, застывшие в строю, Проносят необыкновенный шелест, Который будет слышаться в бою. То знамя, что сегодня на параде, Подхватывала не одна рука… Напор атак и грохот канонады Отмечены на знамени полка. На цвет, его, который слился с кровью, Не ставится врачующих заплат. И на посту не смеет двинуть бровью Под знаменем немеющий солдат. На любимой улице Ты приходишь усталая, тихая, Молчаливо подходишь к окну. За стеной лишь часы, мерно тикая, Нарушают твою тишину. За окном вечер тихий, и улица Вся в огнях исчезает вдали, Над заводом дымок синий курится, Не смолкают в садах соловьи. И торопятся мимо прохожие По делам, на свиданье, в кино, На тебя вот девчонка похожая Ожидает кого-то давно, Видишь — звезды, большие, красивые, Только грустные что-то они, Эти звезды совсем несчастливые, Тем, что звезды ОНП, не огни. Не огни на твоей милой улице, їто пост, затихая вдали, ^де дымок над заводом все курится, Іе смолкают в садах соловьи. И пускай ты сейчас молчаливая, Не спешишь никуда, не поешь, Но все знают – ■ ты очень счастливая, Что на улице этой живешь. Е. МАЛАЙ, студент. ФЛАЖОК ;На стоверстовом промежутке, і Где глухомань, где нет дорог, ;Один к степному ветру чуткий ; Алеет праздничный флажок. Как будто сказочною кистью Вкрапила детская рука В густую зелень мелколистья Тугое полымя флажка. Стучат колеса. Степь без края Влилась во всю длину окна. И вдаль бежит, столбы считая, Своей дорогою весна. ВЕСНА Среди уемистых излучин, Внизу, за купами ракит, Где прежде булькал сонный ключик, Теперь вода шумит, шумит. От голубеющих затонов Снегами пахнет. Воздух свеж. А где-то сохнут перегоны. Денек-другой — и землю режь. Тогда-то, грунт вздымая рыхлый, Пройдется плуг в степную даль, И вдалеке под солнцем вспыхнет Землей остуженная сталь. И зажурчит ручей: «Не сплю я Здесь, под навесами ракит, Чтоб слушать в- мирный день июля, Как колос по ветру шумит.» П. КОЛЕНСНИЙ, студент филфака. ПЕСНЯ О ПЕСНЕ Зазвенели злые сабли, Зашумели ковыли. И припал парнишка храбрый. К сердцу матери-земли. И осталась недопетой И упала среди трав Песня эта, Песня эта, Что парнишка напевал… И земля спросила сына: «Где твой дом, твоя семья?» Он ответил: «Украина — Мать любимая моя!» Он ответил: «Ходит где-то У походного костра Песня эта, Песня эта — Жизнь моя, моя сестра!» Озорной бродяга-ветер Рвал мальчишеский вихор… У парнишки есть на свете Много братьев и сестер. И, подняв, как эстафету, Понесла во все края Песню эту, Песню эту Комсомольская семья. Где осталась та могила — Неизвестно никому. Но сегодня с новой силой Песня рвется в синеву. И летит она по свету, Путь ее везде пролег, Нам оставил Песню эту, Украинский паренек. А. ЖИТНИЦКИЙ, студент филфака. УКРАЇНІ Вкраїно, стороно кохана! Ти завжди в серці, як весна, Хоч полюбив тебе у ранах, Які зоставила війна. Над яром дуб, мов древній лірник, Шумів про подвиги мені, І, наче друзів самих вірних, Я гладив трави уві сні… Ні, недарма козацьку зброю Стискав мій предок у руці, Коли за тебе йшш до бою Ще. запорожці і донці. Ні, недарма з Росії брата На шлях зустріти я спішив, Щоб привітать його, солдата, Теплом дитячої душі. І пам ’ ятатиметься всюди Не дим пожеж, а запах трав І ті привітні мужні люди, Серед яких я виростав. Які навіки запалили Над світом ленінську зорю, Які вдихнули в мене силу, З якими все переборю. І залишуся вірним сином, Пройду несходжені стежки, Щоб ти, радянська Україно, Шуміла колосом важким. БАЛАДА ПРО ТОПОЛІ / знову я у тім краю, Де білі трепетні тополі Про щось шепочуть рідній школі, Я голос їхній впізнаю. Я бачу начебто в імлі Наперекір дощевій хвищі Стоїть хлопчак на пожарищі, Але на звільненій землі. Назустріч вийшовши зорі. Він зрозумів: стоять доволі. І посадив стрункі тополі На пришкільному пустирі. 1 щоб година та лиха Не повторилася ніколи, Вони шепочуть біля школи, І голос їхній не стиха. Щоб ми забути не могли, Коли і де еоні: зросли. В. КУРОЧКІН, студент філфаку. ОДНАЖДЫ В МАЕ Мы там случайно оказались. Гроза. Ведь в мае столько гроз! Лениво капли обрывались С твоих взлохмаченных волос. Вода текла по ярким крышам, По мостовой, по стеклам — Сплошь. И мы забрались в эту нишу. Чтоб переждать вечерний дождь. Мы и знакомиться не стали, И не сказали пары слов, А просто рядом простояли. Пока грозу не пронесло. А вот недавно, С майским градом, Спустя пять лет — Огромный срок — Воспоминаний, грусть и радость Ко мне явились на порог. Я сразу вспомнил майский вечер И место, Где стоял с тобой, И плечи, Ласковые плечи Под мокрой тканью голубой. Гроза над городом носилась… И все Возможное вполне, Что быть могло И не случилось, Дождливой ночью, снилось мне. Арк. ФИЛАТОВ, студент физмата. Редактор Б ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська, 16, тел. 2-72-01. ДОД. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 05398 від 27/17 — 1959 р. Зам. 844. тир. 1500. й